Нервогенератор• Изменено 03 марта в 01:03
Батьки розказують, що жили при СССР добре
У мене досі якийсь дисонанс у голові. батьки не були у партіях, мама бухгалтером працювала на атомній станцій, дійшла до головного, тато інженер звичайний на заводі . дали 4 кімнатну квартиру на двох дітей у 1980 роках десь
купили машину, купували імпортний одяг, золото, їздили у санаторії відпочивати і якось не було страшно, що залишаться без роботи, грошей, що про них не потурбується влада
а зараз батьки кажуть, що ти потрібна тільки коли здорова і пашеш як коняка, що на житло все життя збираєш, що все гарне і якісне коштує неймовірних грошей, що у людей інші цінності з демократією, кожен сам по собі і кожен другий нещасний
У чому вони не праві? Чому вони як звичайні люди розказують таке, а хтось зовсім інші історії?
купили машину, купували імпортний одяг, золото, їздили у санаторії відпочивати і якось не було страшно, що залишаться без роботи, грошей, що про них не потурбується влада
а зараз батьки кажуть, що ти потрібна тільки коли здорова і пашеш як коняка, що на житло все життя збираєш, що все гарне і якісне коштує неймовірних грошей, що у людей інші цінності з демократією, кожен сам по собі і кожен другий нещасний
У чому вони не праві? Чому вони як звичайні люди розказують таке, а хтось зовсім інші історії?
показать весь текст
6
7
12
12
75
183
1390
0
Очень внимательно. Новостройки в нашей стране вижу. И парковки забитые.
и рашистов вижу, не переживайте
и рашистов вижу, не переживайте
2
За кордон, навіть в Болгарію, випускали виключно тих, хто був активним дописувачем КГБ. І не під час отримання путівки, а задовго ДО.
6
А моим родителям квартиру так и не дали. Я 81 года, есть старший брат. И золота у меня не было, уже сама себе покупала. Было такое, что ботинок зимних не было, или колгот. И денег не было, и купить негде было. Путевку на море маме дали на заводе 1 раз и 1 раз мне в лагерь. А денег ездить самим не особо было. Дачи у нас не было, машины не было. Я помню совок как бедность, вечный дефицит, пустые полки, постоянная гонка, где что достать, как заштопать колготы, как из ничего приготовить поесть. Родители инженеры на заводе, киевляне. Родители уже умерли, но всегда говорили, только не дай Бог не в ссср снова. А подружки, у кого родители работали директором универмага или чиновником в райкоме партии, жили всегда хорошо. Как выше правильно написали, кто как устроился.
7
Ну, в середньму виходе двокімнатна квартира на кожну совєтську родину 2+2! 
Ось на базі такої ’статистики’ до сих пір і існують міфи про молочні річки та кисильні береги в срср.
Ось на базі такої ’статистики’ до сих пір і існують міфи про молочні річки та кисильні береги в срср.
6
І іще додам про готові продукти з совковської кулінарії.
Моя мама, якій зараз під 70 років, маючи досвід із продуктами із совковської кулінарії, досі боїться їсти щось приготоване не вдома. Вона нюхає котлети з Макдоналдсу, щоб вони були не вонючі і пропавші. Бо вона пам´ятає совковий ’общепит’. В неї глибоко вїлася недовіра до якості в совкових закладах громадського харчування, що вона досі не може з насолодою поїсти в сучасному кафе чи ресторані.
Моя мама, якій зараз під 70 років, маючи досвід із продуктами із совковської кулінарії, досі боїться їсти щось приготоване не вдома. Вона нюхає котлети з Макдоналдсу, щоб вони були не вонючі і пропавші. Бо вона пам´ятає совковий ’общепит’. В неї глибоко вїлася недовіра до якості в совкових закладах громадського харчування, що вона досі не може з насолодою поїсти в сучасному кафе чи ресторані.
3
Не зовсім так. Але до капкраін випускали лише дипломатів, а у соціалістичні братські лише благонадійних. Моя мама у 87 їздила у Югославію та дійсно туристичну групу супроводжував одягнутий в цивільне чоловік з дипломатом, тобто представник КГБ. У 88 або 89 я була з батьками в Болгарії, такого явного з нами не було, але не здивуюсь, що той керівник групи чи супроводжуючий теж був з КГБ. Я тоді дитиною була, не звертала на це увагу, мама мені пізніше вже розказувала як нелегко було отримати дозвіл на виїзд, навіть на дитину треба було брати характеристику в школі
2
2
В рашке не чиста військова економіка, а поки що суміш військова +ринкова з переходом на військову + регульовану планову. В них гіперінфляція що вони вже втратили контроль і ринкова економіка майже накрилась.
5
Ні. Благополучно відкупали дітей. В 84 це коштувало 2,5 тис друзям батька. Документи загубились на час призову і вибірки до Афгану. А потім ще трохи грошей і дитина служить за забором в рідному місті.
1
фотографий не было, не забывайте, что айфонов не было. Он бешено ящиками мандарины высылал всем родственникам, когда там отдыхать было, не до отдыха. А там еще апельсины выбросили в соседнем магазине.
2
2
ми скоріше накриємся(, нажаль. Нас годують 3 роки розмовами, що все зараз рашка розпадеться, криза, путін хворий здохне і т.д.
3
4
Так і в Криму туалети були на вулиці в санаторіях. Батько був будівником. Влітку були командировки будувати дерев´яні будиночки і дерев´яні вуличні туалети. А як подарунок привозив ракушки та солону морську воду у пляшці. О, які подарунки були дітям.
3
Ответ дляПовелитель бітка
Ну, в середньму виходе двокімнатна квартира на кожну совєтську родину 2+2! Ось на базі такої ’статистики’ до сих пір і існують міфи про молочні річки та кисильні береги в срср.
Ось на базі такої ’статистики’ до сих пір і існують міфи про молочні річки та кисильні береги в срср.
Ну, в решті решт їм таки дали трьошку, площею як однушка в сучасних новобудовах, 60 з копійками метрів. Але то сталося, коли мій чоловік вже в школу йшов. А до того молода сімʼя мала жити в гуртожитку, 4 людини в крихітній кімнаті. Батьки з ранку до ночі на роботі, дітей довелося відвезти в село батькам, бо нікому було їх глядіти, а спогади про садочки тих часів крутіші за будь-який хорор (типу тарілка з супом на голові, як не хоче їсти, голий на підвіконні, якщо обпісявся і тд).
Мрія, а не життя. Тільки от якщо зараз пахати 2 людям нон стоп і жити в кімнаті гуртожитку з двома дітьми, носити роками одяг і взуття, а вихідні проводити на городах, то за 10 років теж можна без проблем купити квартиру
Мрія, а не життя. Тільки от якщо зараз пахати 2 людям нон стоп і жити в кімнаті гуртожитку з двома дітьми, носити роками одяг і взуття, а вихідні проводити на городах, то за 10 років теж можна без проблем купити квартиру
3
Основной жилой фонд у нас старые строения, снимайте шоры или выйдите дальше своего двора.
1
1
1
У мене схожий тригер). Бо я працювала пару років в ’общепите’). Хоча нічого страшного не було, але я довго відвикала від нього.
Десь глибоко в душі я вірю, що колись все зміниться на краще і Україна буде процвітати. Але, це мабуть в не найближчі роки... 
1
Забула ще про шикарний відпочинок. Моєму батьку, як начальнику бригади на військовому заводі давали модні путівки. Ага, через рік після Чорнобильської катастрофи в доміках на Десні. Шикарні апартаменти, що виглядали як шпаківня, «удобства» на вулиці. Хотіли б так відпочити? Прати в тазіках руками і в туалет ходити хрін знає куди. Це ж дійсно варте того, щоб фігачити на заводі денні і нічні зміни обом батькам, які навіть кв отримати не могли і жили зі свекрами
4
2
Авторе, може ключове у Вашій історії - главбух на атомній? Добре жили ті, хто вмів крутитися.
В мене батьки обидва інженери на воєнному заводі, Киїів.
Квартиру 3 кім на 15му році вислуги дали таки, і це, мабуть, усі плюшки.
Раз на скількість років санаторій. Тому за все дитинство ми їздили 3 рази. Машини не було. По 5 років черга на меблевий гарнітур, 3 дні з нічними відмічаннями черга під магазином на палас і 6 годин черга на вулиці в лютий мороз перед новим роком за палкою ск ковбаси. Можливо хтось вмів це все видобувати маючі ліві гроші чи бартером, більшість жили так, як і ми. Наглядний приклад у фільмі ’блондинка за углом’ - життя торгашей і науковця.
В мене батьки обидва інженери на воєнному заводі, Киїів.
Квартиру 3 кім на 15му році вислуги дали таки, і це, мабуть, усі плюшки.
Раз на скількість років санаторій. Тому за все дитинство ми їздили 3 рази. Машини не було. По 5 років черга на меблевий гарнітур, 3 дні з нічними відмічаннями черга під магазином на палас і 6 годин черга на вулиці в лютий мороз перед новим роком за палкою ск ковбаси. Можливо хтось вмів це все видобувати маючі ліві гроші чи бартером, більшість жили так, як і ми. Наглядний приклад у фільмі ’блондинка за углом’ - життя торгашей і науковця.
4
Ринкова економіка у нас на диво тримається. Регулювання цін поки що не було. Бо дефіцит покривають інші Країни. На відміну від рашки. Дивовижно, але наше виробництво ще працює, його ремонтують і воно далі працює.
3
Я 1977 года,жили очень даже неплохо,родители планировали,работали,покупали.Мама продавец в овощном магазине,папа водитель.Продукты всегда были необходимые , мама пекла ,готовила очень вкусно.Родители построили дом большой постепенно, машину купили,потом поменяли машину,ремонты, мебель,ездили отдыхать на море без откладывания денег
Я помню детский сад до сих пор- очень вкусная еда,каждое утро давали витаминки нам,в школе с 1 по 3 класс ходили на перемене всем классом в столовую пить молоко - бесплатно.Родители ходили в школу только на собрание,а сейчас???
Можно много- много рассказывать...
Да,я считаю,у меня было очень счастливое детство и юность.
Я помню детский сад до сих пор- очень вкусная еда,каждое утро давали витаминки нам,в школе с 1 по 3 класс ходили на перемене всем классом в столовую пить молоко - бесплатно.Родители ходили в школу только на собрание,а сейчас???
Можно много- много рассказывать...
Да,я считаю,у меня было очень счастливое детство и юность.
3
1
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу