Чумачечая Весна• 08 марта 2025
Є тут письменниці, які не пишуть?
От мріяли писати… але нищівна критика прибила та вселила страх. Що робите? На роботі без задніх ніг. Але іноді накриває, і так згадується юність, коли хотілося творити.
показать весь текст
1
1
5
5
46
0
Конечно есть. Одна жіночка здесь регулярно делилась вариантами названий для своих произведений. Написала ли что-то, неизвестно. Но варианты были бомба. Еще одна вот буквально на днях два рассказа выкатила. Очень увлекательное чтиво.
3
Нашла одну из тем. Там есть скрин с другими названиями https://sovet.kidstaff.com.ua/question-2818751
Это я , но не совсем так , не было критики особо
Кстати сегодня как раз дописала пособие по папье-маше 👍
Кстати сегодня как раз дописала пособие по папье-маше 👍
Боитесь и переживаете? Ну так попробуйте выкладывать свои идеи на самиздате под псевдонимом. Получится - хорошо, не получится - так и знать никто не будет. Зато вы точно оцените свои силы. Сайтов где могут новички потестить свою первую пробу перва немало. Было бы желание. Кроме того, помните пословицу ’Лучше попробовать и пожалеть, чем всю жизнь жалеть о том, что так и не попробовал’.
А еще я вам точно могу сказать, что мало у кого получается шедевр или даже что-то хорошо читабельное с первого раза. Роман - это не сочинение и не короткий рассказа. Его написать сложнее. И, в этом деле, как в любом другом, необходимы опыт и практика. Без этого никак.
Я, вообще, не понимаю, как можно в себе держать огонь творчества, когда он горит, а идеи интересных историй теснятся в голове. Вам от этого не горько и тоскливо? Я бы так не смогла.
А еще я вам точно могу сказать, что мало у кого получается шедевр или даже что-то хорошо читабельное с первого раза. Роман - это не сочинение и не короткий рассказа. Его написать сложнее. И, в этом деле, как в любом другом, необходимы опыт и практика. Без этого никак.
Я, вообще, не понимаю, как можно в себе держать огонь творчества, когда он горит, а идеи интересных историй теснятся в голове. Вам от этого не горько и тоскливо? Я бы так не смогла.
2
Колись писала фанфіки та якісь тексти. Завжди збирала шквал захоплення і коментарі: ’Тобі треба бути письменником!’. Батько змусив обрати другу професію, і розкритикував все що я писала. Довгий час звинувачувала батька, а зараз заспокоїлася. Якщо людина справді хоче писати, то її не зупинить жодна стихія. Так само і з малюванням, танцями... Інколи наші талантли - це не наші бажання і навпаки.
Це можна вияснити.
У мене хист є, але не люблю сам процес. Та й не думаю що вийшла б популярна письменниця. Більше подобаються інші заняття.
Все думала почати, спробувати перенести на папір, але руки не доходять.
А спробувати вам можна - дати почитати різним людям і спитати правдиву думку. Можна сказати, що не ви писали а подруга попросила критики, мовляв, чи варто починати.
Я з дитинства легко пишу вірші, багато шкільних творів в віршах. Вчителі дуже хвалили (вони у нас щороку мінялись, бо військове містечко). На конкурси писала в школі. Але мені поезія не подобається в принципі.
Дітям вигадувала казки. Є у мене серія своїх казоск про білченя. Але вони в голові. Мої вже виросли і до сих пір пам´ятають. Іншим дітям коли розповідала - мами питали де книжку купити)
Але лінь - на це потрібен час. Все думаю, що може на пенсії займусь коли онуки будуть))) Це мені принаймні подобається
У мене хист є, але не люблю сам процес. Та й не думаю що вийшла б популярна письменниця. Більше подобаються інші заняття.
Все думала почати, спробувати перенести на папір, але руки не доходять.
А спробувати вам можна - дати почитати різним людям і спитати правдиву думку. Можна сказати, що не ви писали а подруга попросила критики, мовляв, чи варто починати.
Я з дитинства легко пишу вірші, багато шкільних творів в віршах. Вчителі дуже хвалили (вони у нас щороку мінялись, бо військове містечко). На конкурси писала в школі. Але мені поезія не подобається в принципі.
Дітям вигадувала казки. Є у мене серія своїх казоск про білченя. Але вони в голові. Мої вже виросли і до сих пір пам´ятають. Іншим дітям коли розповідала - мами питали де книжку купити)
Але лінь - на це потрібен час. Все думаю, що може на пенсії займусь коли онуки будуть))) Це мені принаймні подобається
1
2
Меня очень хвалили, не критиковали особо. Но война, дети и быт все во мне убили. И писать не хочу больше, и чем заполнить образовавшуюся пустоту, пока не знаю.
А вы пишите. Как можно больше пишите и читайте. Даже если критика была справедливой, что не всегда так, навык оттачивается!
А вы пишите. Как можно больше пишите и читайте. Даже если критика была справедливой, что не всегда так, навык оттачивается!
1
Я вас дуже розумію. В мене чоловік такий: токсичний критикант, коли мова заходить за творчість. Через нього в мене що малювання, що написання викликають страх і паніку. Довго я намагалась догодити йому, підвищувала свій професійний рівень, щоб він не мав, до чого прискіпатись. Але і він підвищував свій скіл. З рештою, думка навіть найрозумнішого критика - всього навсього думка. Інша справа, чи заходить людям те, що ви робите. І якщо так, то хто ваш критик такий, щоб засуджувати, наприклад «50 відтінків сірого», якщо це світовий бестселер) Вам тут радять дисципліновано писати, але це неправильно. Можна писати, писати, писати, і лишатись на одному і тому ж самому рівні, мати інфантильний сценарій, пласких персонажів, неглибокі вірші. Моя порада - розвивайтесь. Чим складніше ваше життя, чим сильніший біль - тим краща творчість. Аналізуйте, усвідомлюйте і викладайте все, що всередині. Тоді буде діло.
1
1
Це не ви у себе критик. Скоріш за все, це ваша мама у вашій голові оцінює ваші роботи і їй ніколи нічого не подобається.
1
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу