бибизяна• Изменено 13 апреля 2025
Бідне дитинство
Я виросла в бідній багатодітній сімʼї. Не можу сказати, що мне хтось з близьких ображав. Але подарунків я не бачила. Вони звісно були, АЛЕ лише такі, які потрібні були для будинку - килим, люстра, набір посуди, одяг. Одяг до речі носили по черзі і він завжди купувався на 3 розміри більше ( навіть не худенька мама могла його вдягти) і це носили ми - діти віком 7-11 років. Ще спасала гуманітарка. А ще бути іменинником було недостатньо для подарунку. Потрібно було прибирати вдома завжди, порати город, курей. Ми завжди були найбідніші у наших класах. Я вже доросла давно і маю змогу купити багато чого, проте внутрішньо не можу собі цього дозволити. Все складаю і складаю гроші. А навіщо - невідомо. Мабуть як захист від страхів дитинства. В той час бачу, що діти яких любили в дитинстві і балували, більш відкриті, впевнені в собі, балують себе покупками. Немає в них такого, щоб жаліли на себе. Я це того, що любіть своїх дітей! Це так важливо. На все їх подальше життя.
показать весь текст
9
19
26
64
313
0
Нам в школе в 90-х раздавали какой то маргарин несколько раз и окорочка, так что была гуманитарка западная
3
Я росла в Краматорске и в 80-90 х по одежде детей можно бьіло узнать,где работают родители- заводьі по бартеру закупали вещи и давали в счет зп. Но апофеоз бьіл ,когда в школе на День учителя 7 учительниц пришли в одинаковьіх платьях из ангорьі разного цвета. У всех мужья работали на НКМЗ и все приберегли обнову ’ на вьіход’
1
3
Автор, я єдина і бажана дитина, в сім´ї і мене точно любили. Принаймі мама точно любила, бо фанатично хотіла дитину після 3ох невдалих вагітностей і 5 місяців в прямому розумінні лежала на збереженні і в туалет ходила на судно.
Але попри любов і відсутність братів/сестер я все одно доношувала одяг двоюрідних братів, потім носила секонд, мені не вистачало навіть трусів (купляли 2 на рік) і бувало, що крім шкільної форми я навіть не мала сезонного одягу. На ДН в серпні мені дарували зошити і канцтовари для школи, на Миколая спортивні штани і рукавиці. І в дитинстві мене жодного разу не зводили в кафе чи в парк на каруселі.
Але при цьому намагалися якісно нагодувати і лікували (хворіла і часто лежала в лікарнях).
Ну такий час був і такі пріоритети в батьків.
Було і хороше - тато їздив в Польщу, періодично привозив якісь батончики, жуйки, купив тетріс, пружинку-райдугу. З негативу - жодного разу не дозволяли з´їсти цілий батончик, аналог ляльки Барбі в коробці одразу відправили на шафу, для краси. А чудовим набором олівців, які призначалися для художників, мені так і не дозволили скористатися. Так і лежить цей набір в батьків і тато нещодавно казав, що то його олівці, хоча він начебто мені їх привіз з Польщі і дарував. А потім мене ще й насварили, бо я одним олівцем пробувала малювати, а потім підстругала його.
От так в майже 40 я досі не маю права малювати олівцями, подарованими в дитинстві.
І загалом мені в дитинсві наче дрібниць не вистачало - кольорового паперу і фломастерів, книг, потім ниток для вишивання. А мені їх не купляли/купляли мало.
І батьки це робили не спеціально, просто не вміли інакше.
Але попри любов і відсутність братів/сестер я все одно доношувала одяг двоюрідних братів, потім носила секонд, мені не вистачало навіть трусів (купляли 2 на рік) і бувало, що крім шкільної форми я навіть не мала сезонного одягу. На ДН в серпні мені дарували зошити і канцтовари для школи, на Миколая спортивні штани і рукавиці. І в дитинстві мене жодного разу не зводили в кафе чи в парк на каруселі.
Але при цьому намагалися якісно нагодувати і лікували (хворіла і часто лежала в лікарнях).
Ну такий час був і такі пріоритети в батьків.
Було і хороше - тато їздив в Польщу, періодично привозив якісь батончики, жуйки, купив тетріс, пружинку-райдугу. З негативу - жодного разу не дозволяли з´їсти цілий батончик, аналог ляльки Барбі в коробці одразу відправили на шафу, для краси. А чудовим набором олівців, які призначалися для художників, мені так і не дозволили скористатися. Так і лежить цей набір в батьків і тато нещодавно казав, що то його олівці, хоча він начебто мені їх привіз з Польщі і дарував. А потім мене ще й насварили, бо я одним олівцем пробувала малювати, а потім підстругала його.
От так в майже 40 я досі не маю права малювати олівцями, подарованими в дитинстві.
І загалом мені в дитинсві наче дрібниць не вистачало - кольорового паперу і фломастерів, книг, потім ниток для вишивання. А мені їх не купляли/купляли мало.
І батьки це робили не спеціально, просто не вміли інакше.
2
1
Ви молодець. Я так само зразу забрала в 22 році маму з Краматорська до себе без роздумів, рік тому на жаль поховала . І так, я це робила для себе хоча ми 25 років жили окремо далеко одна від одної і було дуже важко всім
Ті трати , що ви написали - то сміх. Транжира - то дорогущі шмотки, ставки, ресторани, а то все сміх - 2 енергетики...
Ну если за 1100 в день. График работы 3/3
270 грн стики + энергетики монстр и + кофе/булочка/мивина. А если шаурма 150 или торт ?
А у нас дома 4 рта в общем которые надо прокормить.
270 грн стики + энергетики монстр и + кофе/булочка/мивина. А если шаурма 150 или торт ?
А у нас дома 4 рта в общем которые надо прокормить.
1
Мені здається, що здебільшого ми копіюємо життя батьків. Якщо батьки були прижимистими, то й ми вважаємо це нормою і навпаки. Але буває і варіант, коли людина, що подорослішала навпаки обирає протиежну модель поведінки , саме протестуючи.
1
И да и нет, в плане они эти травмы не удаляют, а холят и лелеят, страшно читать этих горедетей.
4
1
2
Вы серьезно про ЗП высокая написали ?
Очень скромная , на 4 рта не рассчитана.
Тут наверное дело даже не в транжирсте, ваш муж любит только себя имхо конечно, с вашего восприятия я в шоке.
Очень скромная , на 4 рта не рассчитана.
Тут наверное дело даже не в транжирсте, ваш муж любит только себя имхо конечно, с вашего восприятия я в шоке.
1
Написала для нашего города высокая. Прошлая работа с которой он ушел 800 грн в день . А он недавно перешёл с той работы, где побольше зп
А что за город такой ?
Вы оптитимистка конечно, продукты же столько же стоят, коммуналка, лекарства, быт.химия.
Вы оптитимистка конечно, продукты же столько же стоят, коммуналка, лекарства, быт.химия.
Вы ещё цен наших не видели, дороже чем в Киеве)
Краматорский район
Тут же военные, вот и цены заоблачные. Надо же наживаться на ком то.
Краматорский район
Тут же военные, вот и цены заоблачные. Надо же наживаться на ком то.
Я росла в обеспеченной на то время семье, родители любили меня с братом безумно. Но, вот странность, у меня все было и мне ничего не хотелось. Абсолютно было все равно, сколько и какой одежды у меня имеется.Вот за куклу одну мне мама рассказывала, что я когда была ещё маленькая, в дошкольном возрасте, мне захотелось куклу в брюках. Мама говорила, что все села в области обьехали с папой, но такую куклу мне нашли)
Тогда почему-то в сельмаги больше завозили гдр-овских кукол. Я спрашивала маму, зачем мне была нужна эта кукла? Мама только смеялась, и пожимала плечами.
Я такая и осталась. Могу обходиться минимум вещей.
Тогда почему-то в сельмаги больше завозили гдр-овских кукол. Я спрашивала маму, зачем мне была нужна эта кукла? Мама только смеялась, и пожимала плечами.
Я такая и осталась. Могу обходиться минимум вещей.
Повна дурня. Ми не бідні, дитина в дитинстві мала все що хотіла, обмежень майже ніяких не було. Одяг, ігри, відпочинки. Зараз йому 20 років. Сам підробляє, бо навчається, тобто якусь копійку має. І часто сварилася з ним, бо вибирає дешевше, а це не куплю бо дороге. Батько мій такий же був, гроші тільки складати, це дороге, те дороге, а не економите - і так все життя мозги їв.Сам виріс в дуже забезпеченій сім’ї, дед йому навіть в 29 років квартиру відомчу залишив, сталінку. Коли пропали його вклади і облігації, я сказала - а мені не жалко. Ти мені колись куртку мейд ін джапан не купив за 180 рублів, то хай тобі буде боляче як мені. Я в дорослому віці собі нічого не жаліла. Тому не бачу кореляції між бідним дитинством і економією. Це натура.
3
1
ну не було, і що? Позичала покататися в сусідів, в дідуся брала. Зараз в сім’ї три машини, ось сину купили. Де тут співвідношення з велосипедами?
2
1
Гуманітарка в Україні була ще в мої шкільні роки, це 94-95рік. Викликали в кабінет директора, допомагали підбирати речі з багатодітних, малозабезпечених роздавали, тихо, тихо, щоб не були інші за бідність чи ношене
3
Та тут половина панянок, які відписались, так чинн виросли. Неможливо нічого зробити з тими дитячими травмами, доки не подорослішав. Ніякі сеанси не допоможуть, крім як колупати то все - без толку.
2
Ответ дляА_я_ЛОЖУ!
А в мене дитяча травма на все життя: сусідська Свєта так гарно за своєю сестричкою дивиться, а ти ні 
З мене в 5 років зробили няньку і це по сьогоднішній день. Навіщо було народжувати другу дитину, не маючи на неї ресурсу?
З мене в 5 років зробили няньку і це по сьогоднішній день. Навіщо було народжувати другу дитину, не маючи на неї ресурсу?
Ну так откажитесь. Вас же не приковали к сестре?
Саме прикували. Хочеш гуляти - тільки з сестрою. Дома залишали самих - вона прокинеться і горлає в ліжечку, а я п´ятирічна не знаю, що з нею робити. І постійний пресінг, що я погана, бо не дивлюся за сестрою. А всі сусідські діти дивляться
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу