Суми(

Я в Сумах, не виїжджаємо, віримо, все буде Україна! Ніхто з оточення і близьких на даний час не виїхав

Можете просити молити їх можливо у вас вийде
Подруга вивозила своїх два рази з окупації, батьки вернулися додому.
Подруга більше їх не чіпає 🤷‍♀️
Звʼязку немає з ними.
Батькам треба виїхати в інше місто щоб подзвонити

Можуть підійти до Сум і буде те саме що з Харковом наскільки у раші хватить ресурсу.

Все буде Україна - висловлювання для ......ів. У мене в Сумах є знайомі які сидять вірять але воювати за своє місто не йдуть

Ну то якого результату хочете?

Автор, що буде - ніхто не знає.На жаль.Але якби кокнули хуйло та його оточення раніше - може все б і закінчилося.А так дозволенність вбивати нас.Акби не наші хлопці і дівчата з ЗСУ - нас вбивали б ще більше і більше жорстко.

если маме страшно, возможно получится надавить на нее, а отец вслед за ней переедет

что вы хотите, чтобы мы вам сказали?
готовьте место для приема родителей
то что они говорят, что не выедут так это их мнение на сейчас

Как бы запоздно не было

Автор. Я з Херсону, мої батьки з лівого берега що постраждав від підтоплення.
Вже пройшла цей біль. І з батьками і з містом.
Ну єдину пораду яку можу дати. Бережіть ментальне здоровя. Бо там де нас не дістають ракети нас дістане тривога і депресія.

Ні, вони не виїдуть. Батько ще більш-менш позитивно налаштований. Каже, що обласний центр, його не візьмуть. Каже, що рано чи пізно все скінчиться. Що він не полише свою домівку. Мама налякана. Панікує. Каже, не знаєш, чи останній раз ідеш у магазин. Рашка мабуть цього і прагне - залякати до смерті людей.

попросите выехать хоть на какой-то период
ну глупость человеческая, честно
бытовые проблемы, которых они боятся покажутся просто ничем по сравнению жизнью в военных действиях

Різні люди бувають. Мої сиділи на даху дивились як Дніпро села зносить. Вода зійшла вони ще півроку там жили.
Мої батьки пояснили. Якщо їх вб´ють щоб я не винила себе. Вони усвідомлюють ризики. Але вони хочуть залишитись на своїй землі

вот маму и обрабатывайте, пусть хотя бы она переедет, а там может и отца уговорит. областной центр у нас уже захватывали, спасла лишь река...

Ось і мої так, хочуть бути на своїй землі. Кажуть, що значить доля така. Вчора увечері згадувала батьківську квартиру, куточок за куточком. Уявила, що сиджу на дивані з ними. І так мені боляче.

Я вас розумію. Я два роки в деталях мріяла як повернусь в свою квартиру. Ляжу на своє ліжко і скручусь калачиком як дитина. Як пройдусь своїми вуличками. Нема вже вуличок. Але я отримала таку депресію що не милась тижнями. Кожен рух був болючим. За допомогою психотерапевтів і антидепресантів я відпустила минуле як повітряну кульку.
Дуже болить від того що такий біль у багатьох попереду

Зря

честно просто задрали уже своими грустными смайликами со словом Сумы. Вот нахрена? Сидите в своей загранице и сидите. Волнуется она... Я сумчанка, и вот такие бесят больше, чем нытье киевлян при обстрелах

автор же не за себя волнуется, а за родителей, которые сами себе на уме

О! А підскажіть вірний алгоритм як треба жити

вот вы пишете выехать на период. А куда им выехать? Не у всех есть родственники, готовые принять. Жить на сьеме на пенсию? Или как вы себе это представляете?

В Мариуполе тоже хорохорились, а потом сто раз пожалели. Лозунги вам не помогут. Лучше смотрите по обстоятельствам

к автору переехать
это не первый случай. у всех родители себя так ведут, но по мере приближения линии фронта таки уезжают и выезд оказывается легче, чем жизнь в военных действиях

А вы чего из´-за смайлика ноете? Это же даже не обстрел

От того что вы сумчанка родители автора менее дороги ей не стали. Вы тут при чем? Людям надо излить свою боль и всегда найдутся те, кто хоть добрым словом поддержит, а это важно и помогает

100% и первое, что упомянула - хата в новостройке

Нажаль ми втрачаємо Суми(

Буквально історія моїх близьких знайомих. Теж літня пара. Діти забрали їх до себе з Херсону.
Півроку прожили в чистій ситій спокійній Європі.
За їх словами. Ми вмираємо на чужині. Повільно вмираємо. То яка нам різниця де помирати.
Вже куплені квитки - їдуть в Україну

З досвіду мого міста, яке було тимчасовим обласним центром Луганщини, статус обласного центру не панацея. Так, місто було добре підготовлене до оборони, довго трималось, ЗСУ героїчно його обороняли, були запеклі бої за кожний квартал, однак русня все ж таки його окупувала ’м´ясними штурмами’ та артилерійськими обстрілами впритул.
Спочатку теж далеко не всі цивільні хотіли виїжджати, хоча обласна адміністрація активно до цього закликала, однак врешті виїхало 90% мешканців. Мої рідні теж не одразу виїхали, спершу мали надію що вдасться пересидіти і війна скоро минеться. На рішення виїхати вплинуло наближення прильотів, закриття аптек і магазинів, зникнення комунікацій. Останньою краплею стали трагічні події біля супермаркету, куди вони якраз збирались йти і випадково затримались вдома на півгодини.
Дуже сподіваюся що русня не зможе захопити Суми чи будь-яке інше українське місто, однак людям з прифронтових територій дійсно краще виїхати.

А я розумію автора. Квартира в новостройкі значить що вона багато працювала і вклала душу в своє гніздечко. Це більше ніж бетон.
Це крепость, опора, гніздечко
І трагічну втрату дому психологи порівнюють з болем втрати рідної людини.
Звісно у кожної людини своє відношення
Але я мала випадок ще в 2022 році коли у жінки розбомбили будинок, її прийняли сусіди а вона не витратила і повісилась

Я вас дуже чудово розумію. Зараз всі напружені і роздратовані. Ви не знаєте, як мені тут взаграницах сидиться. Я дала дітям шанс на нормальне життя, на навчання. І Суми - моя Батьківщина. І я переймаюсь за своє місто, маю право. І я планую туди повернутись, нікого про це не запитуючи.

Люди решили для себя,вы хотите их доставать,пока они не начнут вас избегать?Пусть живут,где хотят.