Почему мамочки в декрете думают, что они самые занятые в мире?

От народите - дізнаєтесь. Для мене материнство - це вʼязниця, каторга. До трьох років дитини згадую з жахом. Ні за які гроші більше. Будь яка робота краща ніж сидіти вдома з дитиною.

Теж хотіла написати, що 10 годин це ніщо порівняно з 24/7. Дитині пофіг чи ти спати хочеш, чи хвора, чи їсиш, в будь-який момент повинна підірватись і обслужити маленьку людину.

А ще є хвороби, лікарні, у мене 6 міс стаціонаріа вже-діабет не діабет, рас, жкт нафіг не повцює,аналізів на20 т сдала, а нічого, я без сил зовсім. Старша дитина підліток, там своїх приколів вистачає. Абсолютно люба работа легша за оце все.

Так сходіть ви в декрет і відпочиньте)

Вы и сама похожи на ребенка, может поэтому не понимаете?

Не думаю))) я розумію про що авторка пише)))
Я була в 2 декретах, і я нила своїй подружці без дітей як це важко і я втомлена))) але втомлюєшся морально. Як вона мене терпіла - не знаю, але вдячна їй. Жінки після народження дітей змінюються, їх інтереси часто звужуються до памперсів, газиків, розвіввшечок і решта лабуди)))

Так и говорят ´я самая занятая в мире декретчица?´ или все таки говорят ´ боже как я устала, ребенок не спал всю ночь´?
Как хорошо что с наступлением декрета послала нафиг всех подруг.

Від чого? У вас плантації?

Да ну ладно Вам - ’з жахом!’, так часто считают те, у кого один ребенок, по факту же, если ребенок здоров, то ничего сверхстрашного там нету.

Якось не дуже вам матільда допомогла з роботою)

Я народила доньку досить пізно, тому тривалий час заздрила мамам в декреті, навіть якщо не розривала, то сильно обмежувала спілкування з ними. Мені було образливо, як так, я постійно працюю, робота відповідальна, а хтось нічого не робить, а живе. Коли сама пішла в декрет, то мені було дуже важко, і морально в т.числі. я звикла до ’ліваків’, до тратити кошти, до спілкування, до зміни одягу і все ж таки мати час на себе. При цьому, донька дуже безпроблемна дитина. В результаті придумала я привід вийти частково, 3 дні в тиждень на роботу, дитина ці дні з чоловіком, який взяв ці дні працювати дистанційно. І він справляється, ще й гуляти ходять вдень (пити каву), і буває разом на робочі зустрічі їздять.
Додам - вже вийшла з декрета, а такий стиль праці-догляду поки зберегли, плюс садок 3 дні в тиждень віддаємо, але часто хворіє

Вот от этого они и устают

У меня нет детей, но полагаю, мамки действительно устают, и посильнее чем мы на любой работе. Работа не 24/7, как минимум. Рабочий день окончен - мы свободны, они такого лишены. Даже поспать нормально не могут. С работы можно уволиться, можно сменить ее, можно пойти в отпуск/на больничный если уж совсем выгорел к хренам - у них нет этой опции. На работе бывает ситуация - необходимо осваивать что-то новое,получать навыки, сталкиваться с новыми вызовами - это всегда стресс, но это не каждый день. У них же на постоянной основе такое. Плюс с эмоциональным вовлеченем - маленькие существа могут болеть и прочие проблемы испытывать, и думаю переживания там покруче, нежели за свою карьеру и профпригодность.
Да короче можно долго перечислять, проводить параллели между ’каторжной’ работой и материнством а вообще неблагодарное это дело - письками меряться, т.е. усталостью от несоизмеримых, в принципе, вещей. Да и не отменяет все вышеперечисленное того, что нытье бесит. Особенно когда не понимаешь его сути на эмоциональном уровне - я вот понимаю, чисто с помощью абстрактного мышления моделируя ситуацию, но это не то. Тоже не была бы готова выслушивать это все, только судить и мерить бы не стала, тут скорее для себя надо решить,что с этим делать.
Может попробовать общаться без нытья? Минимизировать его аккуратненько? У вас же не на одном этом общение строиться, или как

Вы работаете по 10 часов, приходите домой и вас никто не трогает. Работа мамы 24/7
А когда мама выходит на работу это ещё сложнее все .

Начинайте работать по 24 часа. Некогда будет лезть с болтовней к декретным подругам.

Нужно купить козу. Потом продать козу)

Стогін жінки, яка не може мати дітей? Пробачте... Ви намагаєтеся самі собі щось довести. А за фактом - печаль і пустка на душі. Сили вам і мудрості.

А чего раздражает?
Может вам тоже хочется в декрет, но вы даже признаться в этом боитесь?

Наверное потому, что декрет , особенно если детей несколько - это день сурка. Потому что детьми приходится заниматься 24\7, если нет бабушек и нянек , которые помогут и дадут отдохнуть. И вдобавок ко всему , всю ту работу по дому и заботу о ребёнке\детях окружающие не замечают. И говорят , ты же сидишь дома, ты ничего не делаешь ). А на работе вы свои 8- 10 часов отработали и свободны. при этом у вас есть выходные каждую неделю, отпуск. А с маленькими детьми ни выходных , ни отпуска нет. С работы вы можете уволиться, или поменять работу . а с детьми так не получится. Обратно их не засунешь, в детдом не сдашь.

Я уже и родила, и в декрете побыла. И даже мой активный, шкодный мальчик это легче, чем моя работа. Что там у вас было каторжного не понимаю

Автор у вас, я так понимаю, детей нет ?)

В большинстве случаев да.

Лишь бы г…. на вентилятор накинуть

Я реально отдыхала в декрете

Хоч і не маю дітей,але була ситуація,коли була вимушена протягом трьох місяців допомагати братові з його дітьми. Його дружина була майже постійно у лікарні,він багато працював, а вдома двоє дітей 5 років і 2роки. Ми чергувались з моїми батьками і його тещею. Я була з дітьми тільки тричі на тиждень по 8-10 годин- і для мене це повний триндець. По перше це фізично важко,по друге, ти і аніматор,і вихователь, і кухар, і прибиральниця. Тож,не варто знецінювати мам у декреті і їхню працю,бо це теж важко.
Роботу хоч можна обирати,є відпустки і вихідні,якщо сильно остогидло,то можна звільнитись і влаштувати собі сабатікал,після-знайти іншу. З дітьми ж так не вийде, це постійна праця.

не дивно. читала, що деякі совєтчиці кожен день міняють постіль, бо їм так подобається. канєшно, будеш з ніг валитися, завантаживши себе дурною роботою.

у вас с вашей логикой нет ни малейшего шанса сохранить дружбу. Потому что как раньше уже точно не будет. Если человек вам дорог как друг - придется вникать в его новую реальность, даж если оно вам не нравиться, чтобы остались какие-то ниточки связи. А иначе вы через время обнаружите, что у всех давно семьи, и одна вы такая ’умная и независимая’. И тогда уже поздно будет думать а умная ли реально и стоило ли оно того, корону на голову себе вешать.