sovetchitsa
Советчица
Вход Регистрация
Спросить Советую Промо публикация Поиск товара
Настройки
Язык меню: ru ua Шрифт: a a a
Служба поддержки
Вход Регистрация
Правила | Ограничения | Cookies
©2008—2025 Советчица Kidstaff
Советчица - Здоровье и Красота - Психология
anonim_134
Угги в горошек• 08 ноября в 21:43

Відчуваю відразу до алкоголя. Чи варто з цим йти до психолога?

Батько - хронічний алкоголік, все життя пʼє, пʼяний влаштовував скандали. Крики вдома постійно.
Коли бачу пʼяних людей відчуваю страх і панічні атаки.
Сама не пʼю дуже рідко, раз в 6 місяців і то тільки в компанії.
Люблю виключно міцні напої - віскі, бренді.
Настоянки, пиво, шампанське не переношу категорично. Коли випʼю клонить в сон.
Відчуваю відразу до людей, у яких культ алкоголю і які люблять навʼязувати це іншим - ʼвипий вінішка і розслабсяʼ - він цієї фрази мене просто тіпає, також не люблю чоловіків які пʼють пиво кожні вихідні.
Хронічно ненавиджу алкоголіків.
Мене лякає моє ставлення до алкоголю. Варто з цим щось робити?
woman_facepalming 2
20 0
Все фото темыКомментарии автораМои благодарочкиМои ответы
anonim_26
Мастер Класс• 08 ноября в 21:44
1
Вы правда к психологу собрались? Или это фигура речи?
anonim_109
Мне без сахара• 08 ноября в 21:44
2
все мы разные и это нормально
anonim_102
ТаЕщеОптимистка• 08 ноября в 21:45
3
Зачем? Это же хорошо, вам сделали прививку от алкоголя. Вы знаете его изнанку. Это нормально: не общаться, не контактировать с людьми, которые не подходят вам по интересам.
heart 4 dislike 2
anonim_134
автор Угги в горошек • 08 ноября в 21:47
4
Ответ дляМастер Класс
Вы правда к психологу собрались? Или это фигура речи?
Роздумую. Бо боюсь пʼяних людей до втрати свідомості це ненормально
woman_facepalming 2 like 1
anonim_26
Мастер Класс• 08 ноября в 21:48
5
Ответ дляУгги в горошек
Роздумую. Бо боюсь пʼяних людей до втрати свідомості це ненормально
Прямо до втрати свідомості? Ви реально втрачали свідомість через пʼяних людей у вашому дорослому віці? Скільки разів це було?
anonim_62
Мой_ужин• 08 ноября в 21:49
6
П´ю потроху сама. Вискі, коньяк, горілка, мене розслабляють після важкого дня.
Грам 20 ,разів 2 в неділю.
Зараз,якщо ніхто не сховав,то налью))
А років 30 терпіти не могла хто п´є.Молодою була мабуть.
crying_face 1
anonim_55
задумчивая мордочка• 08 ноября в 21:51
7
Так, сходіть, треба прибрати такі сильні почуття, як ненависть і відразу, пропрацювати, щоб стало все рівно.
Бо будете все життя з цим стикатись
anonim_26
Мастер Класс• 08 ноября в 21:51
8
Конечно психологи с таким работают. Это их профиль. Ваша травма детства с отцом алкоголиком и всеми вытекающими… Но психолог вряд ли поможет с первой встречи. Это хотя бы небольшой курс сессий нужен - у вас есть свободные финансы на это? Ваши реакции формировались долгие годы , нейронные пути и тд, их просто разговором разовым с психологом не пофиксить
like 2
anonim_215
сЛАдКОежКА• 08 ноября в 21:52
9
Коли бачу пʼяних людей відчуваю страх і панічні атаки.
Сама не пʼю дуже рідко, раз в 6 місяців і то тільки в компанії.
Люблю виключно міцні напої - віскі, бренді.
Вы не видите здесь противоречия?
like 4 dislike 1
anonim_148
Міняйловна• 08 ноября в 21:56
10
Відчуваю відразу приблизно так само, було два сусіда-алкаша, які п´яними бігали за своїми дружинами, один з сокирою, та встигла втекти, другий голими руками зламав руку своїй.
Коли бачу п´яного на вулиці, намагаюся перейти дорогу, змінити маршрут.
Не можу сказати, що мені страшно, скоріше гидко.
Ми з чоловіком п´ємо мало. Це може бути пару разів на рік по 0,05-0,2 л вина. Можемо пару років нічого не пити. На свята алкоголь не купуємо, ті знайомі, які люблять трошки хильнути, приходять до нас зі своєю випивкою. Але таких друзів, хто б напивався до хиткої ходи чи незв´язного мовлення, у нас немає зовсім.

Не бачу у цьому проблеми. До психолога б з цим не пішла. Мені 46 років.
like 2 dislike 1
anonim_148
Міняйловна• 08 ноября в 21:58
11
Ответ дляМой_ужин
П´ю потроху сама. Вискі, коньяк, горілка, мене розслабляють після важкого дня.
Грам 20 ,разів 2 в неділю.
Зараз,якщо ніхто не сховав,то налью))
А років 30 терпіти не могла хто п´є.Молодою була мабуть.
У мене навпаки. Молодою до випивших друзів була лояльнішою, типу їх тіло - їх діло. Але ж не до своєї пари.
woman_facepalming 1
anonim_187
ЛісАпетная• 08 ноября в 22:02
12
Дивно, що при цьому стосовно деяких напоїв пишете ’люблю’
heart 2 dislike 1
anonim_105
Добрая свекровь• 08 ноября в 22:03
13
Ответ дляУгги в горошек
Роздумую. Бо боюсь пʼяних людей до втрати свідомості це ненормально
Это нормально.
Радуйтесь своему полному неприятию алкоголя и алкашей.
woman_facepalming 1
anonim_72
Стигла полуниця• 08 ноября в 22:05
14
Ну дивіться, теоретично можна звернутися і опрацювати травму дитинства, бо ви росли з батьком алкоголіком і однозначно це на життя вплинуло. Але шукайте травмотерапевта, щоб просто опрацювати спогади, але не копатися в минулому і звинувачувати батьків.
Але для чого саму відразу до алкоголю нейтралізувати, чим вона вам жити заважає?
Можливо помиляюся і психологи/психотерапевти мене поправлять. Але я чомусь вважаю саме відразу корисною - так меньше шансів самій стати алкоголіком. Якщо її прибрати, наче знімається внутрішнє гальмо-заборона на те, щоб піти шляхом батьків.
Чому в мене таке припущення - я в підлітковому віці першою побачила дідуся після його самогубства, це спрацювало наче ’прививка’ від думок про самогубство. При цьому в мої 12, за рік до самогубства дідуся, я сама мала невдалу спробу і напилася таблеток. От тільки таблетки взагалі не подіяли, бо в аптечці, на щастя, їх було мало і не дієвих. Після цього в дорослому житті були думки, що жити не хочу, але на самогубство я б не наважилася. Зараз в психотерапевта зовсім іншу травму опрацьовую і задумалася, що якщо цю дитячу травму опрацювати і прибрати страх, то раптом і я колись по стопах дідуся піду, страшно.
crying_face 2 dislike 1
anonim_72
Стигла полуниця• 08 ноября в 22:06
15
Ответ дляУгги в горошек
Роздумую. Бо боюсь пʼяних людей до втрати свідомості це ненормально
Ось цей страх потрібно опрацювати, наприклад травмотерапія по емдр методу, знайдіть психологи-психотерапевта.
anonim_157
Одні думки• 08 ноября в 22:08
16
Ответ дляСтигла полуниця
Ну дивіться, теоретично можна звернутися і опрацювати травму дитинства, бо ви росли з батьком алкоголіком і однозначно це на життя вплинуло. Але шукайте травмотерапевта, щоб просто опрацювати спогади, але не копатися в минулому і звинувачувати батьків.
Але для чого саму відразу до алкоголю нейтралізувати, чим вона вам жити заважає?
Можливо помиляюся і психологи/психотерапевти мене поправлять. Але я чомусь вважаю саме відразу корисною - так меньше шансів самій стати алкоголіком. Якщо її прибрати, наче знімається внутрішнє гальмо-заборона на те, щоб піти шляхом батьків.
Чому в мене таке припущення - я в підлітковому віці першою побачила дідуся після його самогубства, це спрацювало наче ’прививка’ від думок про самогубство. При цьому в мої 12, за рік до самогубства дідуся, я сама мала невдалу спробу і напилася таблеток. От тільки таблетки взагалі не подіяли, бо в аптечці, на щастя, їх було мало і не дієвих. Після цього в дорослому житті були думки, що жити не хочу, але на самогубство я б не наважилася. Зараз в психотерапевта зовсім іншу травму опрацьовую і задумалася, що якщо цю дитячу травму опрацювати і прибрати страх, то раптом і я колись по стопах дідуся піду, страшно.
Тримайтесь,все добре
heart 1
anonim_14
ЗавЛабСнаб• 08 ноября в 22:13
17
А шо б робили без психологів) вже скоро від них залежність треба буде «пропрацювувати».
woman_facepalming 1 face_with_tears_of_joy 1
anonim_191
Язвочка• 08 ноября в 22:31
18
Автор, со своего опыта Вам скажу, Ваша реакция - это серьезно. У меня тоже отец пил, умер когда мне было 20 лет и последние годы с нами уже не жил. Но травма осталась на всю жизнь. Всегда знала, что не смогу выйти замуж и жить даже с выпивающем человеком. Долго с такой проблемой не стекалась и видимо притворился инстинкт самосохранения. Вышла замуж за человека, который совсем немного мог выпить и редко. О своем отношении к алкоголю предупредила, он убедил, что проблемы с этим нет. Несколько лет действительно все было нормально, но он военный и без этого никак. С годами стал пить больше и чаще, дошло до того, сто у меня начались ПА да такие сильные, что длились часами.Это был какой - то кошмар, они случались, даже когда он не пил.Развелись, уже 3 года прошло, антидепрессанты принимаю до сих пор. Автор, считаю если такое отношение к алкоголю - максимально себя изолировать от выпивающих, может и правда, правильно выше написали, поработать эту травму с травмотерапевтом, как видите, последствия могут быть реально серьезные(((
anonim_26
Мастер Класс• 09 ноября в 03:20
19
Ответ дляСтигла полуниця
Ну дивіться, теоретично можна звернутися і опрацювати травму дитинства, бо ви росли з батьком алкоголіком і однозначно це на життя вплинуло. Але шукайте травмотерапевта, щоб просто опрацювати спогади, але не копатися в минулому і звинувачувати батьків.
Але для чого саму відразу до алкоголю нейтралізувати, чим вона вам жити заважає?
Можливо помиляюся і психологи/психотерапевти мене поправлять. Але я чомусь вважаю саме відразу корисною - так меньше шансів самій стати алкоголіком. Якщо її прибрати, наче знімається внутрішнє гальмо-заборона на те, щоб піти шляхом батьків.
Чому в мене таке припущення - я в підлітковому віці першою побачила дідуся після його самогубства, це спрацювало наче ’прививка’ від думок про самогубство. При цьому в мої 12, за рік до самогубства дідуся, я сама мала невдалу спробу і напилася таблеток. От тільки таблетки взагалі не подіяли, бо в аптечці, на щастя, їх було мало і не дієвих. Після цього в дорослому житті були думки, що жити не хочу, але на самогубство я б не наважилася. Зараз в психотерапевта зовсім іншу травму опрацьовую і задумалася, що якщо цю дитячу травму опрацювати і прибрати страх, то раптом і я колись по стопах дідуся піду, страшно.
Не сам факт самогубства важливий навіть, а суїцидальні думки і суїцидальні дії і те, що запускає їх. У вашій сімʼї ймовірно дещо обтяжений анамнез (історія) щодо суїцида (ваші спроби, дідусь…) , тобто воно щось циркулює у сімейній системі. Якшо ви працюєте з психотерапевтом - ви запросто можете коли будете готові, поділитися з нею цією історією. Вона виглядає симптоматичною. І проаналізувавши її ви будете більш стабільною і з певними знаннями про себе. Сам факт спроби самогубства може бути давно у минулому але коли відбувається сильний стрес (а він з кожним з нас періодично відбувається) то людина регресує психічно і вдається до старих моделей поведінки. Звісно я кажу про загальні речі, не про вас особисто.
like 2
noavatar
Вітаміни косметика• 18 ноября в 09:22
20
я теж не пью - максимум бокал на св´ято де усі бухають іто можу собі сітро лити. вважаю себе нормальною
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff

Похожие темы:

Ще з цiкавого


Популярные вопросы!

Сегодня Вчера 7 дней 30 дней

ещё

Сейчас читают!

Благотворительность!

Назад Комментарии к ответу

О нас | Служба Поддержки | Помощь

Правила | Ограничения | Cookies ©2008—2025 Советчица Kidstaff