У вас починалися колись стосунки за умови, що ви або партнер знаходитися в інших

Було, але я в шлюбі 16 років і якось подивилась на все зі сторони, вирішила, для мене родина і налагоджений побут дорожчі, ніж ота ейфорія, флірт. Шалене тяжіння один до одного, я вас дуже розумію. Тільки це все тимчасово і швидко розбивається об буденні речі.

А ми без шлюбів обоє. Тільки ця дівчина його і та на відстані, але факт є факт

Відстань нічого не змінює, коли є почуття. Він сидів на двух стулах, а ви на щось сподівались. Важко, але починайте забувати. Нащо вам з таким будувати стосунки, родину, якщо за рік він не визначився. Взагалі для себе з роками зрозуміла, що в стосунках ідеально, коли чоловік любить більше, коли він живе і дихає тобою, ти для нього центр всесвіту, а якщо жінка навпаки більш ініціативна і ніби очікує від нього почуттів, прявів - діла не буде. Значить не настільки він і любить

Логічно ви праві. А практично, йому важливе до стосунків подолання відстані. Я не можутнаице погодиттся поки він не визначиться. А він не визначається, бо я не роблю цього вчинку. Хоча… рік він проїздив до мене і рік просив, щоб приїхала я. Плюс були ще моменти в яких він поступався і робив як мені краще. Тобто він мене чує і йде на компроміси, а я по відношенню до нього принципова. Якби була більш м’якша, як він, то дідо пішло б далі…

Що його зупиняло розірвати стосунки і сказати вам, все я вільний, моє серце належить тобі ,далі твій крок. Це риторичне питання. Він перестраховувався і виходить не сильно то і любив...вас. Ми з моїм чоловіком познайомились на 3 курсі університету на відпочинку, такий був роман, розїджалися на навчання і я йому говорила, що не вірю у стосунки на відстані. Що навряд він зможе хоча б раз на місяць їздити до Києва, я до нього тим більше ні, бо це було фінансово важко і збиралася виходити паралельно на роботу. Він тоді мені сказав ,що нічого не обіцяє ,але спробує довести іншу думку. Тоді ще тільки у самих забезпечених були мобільні. Він щодня ходив на центральну площу ,платив 1 грн і говорив зі мною 3 хвилини на ці гроші (у моєї сусідки в кімнаті був мобільний, бо її мама на заробітках була у москалів). Потім приїджав туди і назад, без ночівлі, просто побачитись, погуляти і ввечері вертався до себе. Потім подивився на мене і сам пішов теж на підробітки і складав перші дві зарплати свої, щоб купити мені теплу дублянку (вони тоді були дуже дорогі, я могла про це тільки мріяти). І ці вчинки мені його показали. І далі було багато чого. Але це я вам до чого. Причина точно не в вас, чоловік коли любить, бере і робить ВСЕ, він іде напролом. А там де, я до тебе їздив, тепер твоя черга, та ні, вибачте. Якби вільний, можливо. А так...

Та я ж розумію все це. Я говорила, що не можу його провокувати, бо вона була перша, а не я… Але ось так крок зробити не можу. Каже це важко отак розірвати, повторюю, я прямо про це не кажу, не маю права, а лише говорю про себе особисто, що мені це не ок, а як робити йому- це ж вже його відповідальність і рішення. Тут я моду лише говорити за себе, щоб ще винною не бути ….сам хай думає. Так ось на певні розмови, він говорив, що важко отак розірвати з нею, шо має обов’язки. Плюс ясно що почуття є, включаючи почуття провини. Щось видно там на відстані не заладилось, зустрів мене, в не дуже хороший момент для них… ну сподобалася, ну запросив зустрітися…. А далі все, понеслося. Він мені дуже і дуже сподобався як людина, попри все, очевидно і я йому теж… закрутилося. А тепер і я чекаю щось, і він розвивати хоче, але і там він теж має до дівчини почуття і відповідальність. І я його розумію. Ось в таке влізла. Зараз ми не спілкуємося. Він ображений, я в блоці. Але відчуваю, що далі буде

Мені здається ви шукаєте йому виправдання. Любити двох нереально. Значить ту іншу він любить по-справжньому, а з вами отримував якісь інші емоції. Але ж залишатись запасним варіантом рік по тому, ну не знаю, для мене б точно не варіант. Я навіть по собі суджу. Ось близько сорока років і тут мене накрило, захопилась одним, з його боку ініціатива, флірт, якесь таке шалене тяжіння було до нього. З ним я відчувала себе як в юні роки, ніби ти десь між небом і землею, з чоловіком все давно рівно і передбачувано, а тут по іншому) Але взяла себе в руки і відсторонилась, як би важко це не було. Зараз озираючись назад можу сказати, що добре що тоді так нічого і не склалось. Це була не любов, тимчасове захоплення.

Натрапила на вашу тему...
Як у вас справи? Може щось змінилося?