Максим Кривцов

Ніколи Макс не відмовлявся від завдань.
І коли хворий був, і коли знесилений.
Зухвалі виходи в тил ворога, налаштування переправ через Сіверський Донець, життя на херсонських островах, штурм Балаклії.Цікаве життя під час відпочинку - прогулянки, фото, книжки, чаї. Поїздки у короткочасні відпустки, зустрічи в Києві. Завжди працював, писав вірші. Фоткав на різні апарати. Різні збори, допомога дружнім підрозділам - за все брався Далі і все робив, і все виходило.Біля позицій, де воювали - побратими ставлять міни з написом ’За Далі’.
Не уявляю, скільком людям не вистачає Макса зараз.
Таке цікаве, насичене і гідне життя. Але несправедливо коротке.Такі звитяги й пригоди.

Сідаєш в броню
наче у човен
накладаєш на очі
тактичні окуляри
замість монеток
і запливаєш у Стікс посадки.
Водій-механік Харон
впевненно мчить
у невідомість і достеменність
гуде двигун
наче перше слово
сьогодні твій Бог носить легкі плити
мультикамові брюки з наколінниками
хоча вони більше треба нам
аніж Богу
заряджає кулеметну стрічку
і хто його знає,
чи сподобаються йому твої
тактичні окуляри з барахолки
і хто знає,
де закінчується Стікс
і куди тебе занесе течія.
Головне
поправ окуляри
міцно притисни зброю до грудей
і дихай
дихай
дихай
бо
коли
ще.

Максим ’Далі’ Кривцов, ДУК ПС, 2015 р.

Маю його книгу.
Дуже пронизливі вірші

Максим дуже хотів бути поетом і що би всі читали його вірші. Жартував,що про них дізнаються тільки по його смерті. Вони пройшли через його серце. Прикро,що за життя вийшла тільки одна книжка.Ще ось така вийшла перекладом.
І є посмертна книга щоденників і есе ’На мінному полі пам’яті’.
Його дуже любили,неймовірна всенародна любов.

Я, на жаль, дізналась про його поезію, лише після загибелі Максима(
Який сум, що ми втрачаємо таких людей

Піду, пошукаю в інтернеті і другу книгу

Я після загибелі дізналася скільком людям насправді був дорогим Максим.
Прикро, що за життя коли він хотів популяризувати свої твори він звертався до блогерів і жоден не опублікував в себе хоч один вірш. Всі відмовились.
Потім одне з видавництв не побажало видавати його вірші.
Коли нарешті справа зрушила він переживав, що книгу купують тільки знайомі. Потім коли його не стало перший наклад повністю розійшовся.
Тепер Максима вірші читає пів-світу, навіть в Японії була презентація тільки він вже цього не бачить. Не застав Максим свою славу.
Я вважаю його вірші дуже талановитими, бо вони правдиві й вистраждані.
Мрію що би їх включили до шкільної програми.
Ця війна забрала в нас найкращих,цвіт нації.