У ребенка аутизм. У меня будто ушла земля из под ног

Так део в том что по гороскопу я наоборот должна работать в коллективе, а я и не хочу да и и не берут на работу

Я не думаю, що бульварні гороскопи - це те, до чого варто дослухатися)

’Спеціалісти, заняття, арго терапія, ава терапія, сенсорна інтеграція, терапії медикаментозні, стовбурові клвтини заняття соціальні, для невербальників купа карток і тд’ - и что на выхлопе?
а на выхлопе диагнозы как были так и остались.
а что там про стволовые клетки??? можно узнать поподробнее (я чисто поржать с вашей малограмотности)

Может у него синдром Аспергера - будет гений расти у вас

Может у него синдром Аспергера - будет гений расти у вас

В мене дитина з рас. Хто знає дитину взагалі не скаже, що в нього рас :)

У всьому насправді: в неможливості витримати сенсорне навантаження (звуки, світло, дотики, запахи, рух навколо, текстуру тканини, крій одягу), довгі розмови, крики дітей, звуки життєдіяльності, роботу в колективі. Не дивлюсь в очі нікому, окрім чоловіка, до якого я звикла. В мене порушена моторика: я збиваю всі кути, всі одвірки, руки ніби самі не тримають те, що я ними беру. Так, є високий інтелект, є гіперфіксація на тих темах, що цікаві, є специфічні інтереси. Я зрозуміла, що у мене РАС за тією ознакою, що в дитинстві я любила малювати і любила коней. Так от я якось у віці років 5 чи 6 сіла і почала малювати коня за конем, поки у мене не вийде ідеально. Так намалювала пачку заввишки сантиметри 3-4. Зараз працюю лише віддалено, займаюсь науковою і літературною діяльністю. Мені дуже важко в моменті зрозуміти підтекст, зчитати емоцію, допомагає лише раціоналізація, книжки з психології, але це я почала фіксувати вже у дорослому віці. Тобто лише достатній інтелект допоміг мені навчитися, як саме потрібно поводитися в суспільстві, але ця імітація вимагає від мене скажених зусиль і виснажує, особливо під час війни. Раніше я просто була дивною дитиною, і не розуміла, чому мене ніхто не любить. Кожен день у мене ритуал стабілізації: на годину залізаю у ванну з теплою водою, не вмикаючи світло, і так сиджу, поки не відпустить. Друзів я так і не завела за все життя. До людей взагалі не тягне.

Очень много аутистов переходят в норму) каждый 10й пйтишник высокофункциональный аутист. На Илона Маска посмотрите….

Я помню когда моему поставили аутизм, я пила по упаковке успокоительных, ничего не ела, расчесывалась только когда нужно было его вести на занятия, жесть была. Очень жаль, что нет никакой поддержки родителям.

По стилю первого поста сразу можно сказать, что у автора нет никакого ребенка с аутизмом и автор пришел сюда пособирать эмоции и поржать над историями из жизни, которые ему сейчас начнут написывать глуповатые женщины.

Ну от так і вийшла) ми вчилися обоє у дуже специфічному виші, у нас були маленькі групи по 9-10 людей, вибір був невеликий. Плюс його тішить, що його дружина «особлива», не така, як всі. Такий тип нарцисизму) ну і він відчуває у таких стосунках ту свободу, якої не має жоден з його друзів, які одружені на жінках без РАС. Справа не в тому, що я не відчуваю емоцій чи почуттів, справа у тому, що я часто не знаю, що я відчуваю. І фактично цим скористався мій чоловік. А оскільки я сильно звикаю до чогось, або когось, я не можу з ним розійтися попри всі проблеми, які через нього маю. Разом уже 17 років.

У всьому насправді: в неможливості витримати сенсорне навантаження (звуки, світло, дотики, запахи, рух навколо, текстуру тканини, крій одягу), довгі розмови, крики дітей, звуки життєдіяльності, роботу в колективі. Не дивлюсь в очі нікому, окрім чоловіка, до якого я звикла. В мене порушена моторика: я збиваю всі кути, всі одвірки, руки ніби самі не тримають те, що я ними беру. Так, є високий інтелект, є гіперфіксація на тих темах, що цікаві, є специфічні інтереси. Я зрозуміла, що у мене РАС за тією ознакою, що в дитинстві я любила малювати і любила коней. Так от я якось у віці років 5 чи 6 сіла і почала малювати коня за конем, поки у мене не вийде ідеально. Так намалювала пачку заввишки сантиметри 3-4. Зараз працюю лише віддалено, займаюсь науковою і літературною діяльністю. Мені дуже важко в моменті зрозуміти підтекст, зчитати емоцію, допомагає лише раціоналізація, книжки з психології, але це я почала фіксувати вже у дорослому віці. Тобто лише достатній інтелект допоміг мені навчитися, як саме потрібно поводитися в суспільстві, але ця імітація вимагає від мене скажених зусиль і виснажує, особливо під час війни. Раніше я просто була дивною дитиною, і не розуміла, чому мене ніхто не любить. Кожен день у мене ритуал стабілізації: на годину залізаю у ванну з теплою водою, не вмикаючи світло, і так сиджу, поки не відпустить. Друзів я так і не завела за все життя. До людей взагалі не тягне.

’Спеціалісти, заняття, арго терапія, ава терапія, сенсорна інтеграція, терапії медикаментозні, стовбурові клвтини заняття соціальні, для невербальників купа карток і тд’ - и что на выхлопе?
а на выхлопе диагнозы как были так и остались.
а что там про стволовые клетки??? можно узнать поподробнее (я чисто поржать с вашей малограмотности)

Від чого у вас істерика?
Це 100 років тому можна було впадати в істерику, а зараз для таких дітей створено купу всього, щоб вивести їх в норму.

Это путь. Будете двигаться шаг за шагом.

Пришли в себя?
Я на сегодня решила напиться

ну такое себе утешение, как издевка. Типа родила больного - твои проблемы, твой путь, двигайся шаг за шагом в безысходность

ну такое себе утешение, как издевка. Типа родила больного - твои проблемы, твой путь, двигайся шаг за шагом в безысходность

У вас с головушкой не все ок. Такой ребенок это не кара, а путь развития, и своего в том числе. В этом пути и есть суть родительства. У каждого он свой.

Вы дура

Вы дура

Я так понимаю, Вы мама мальчика из Молдовы. Хотите напиться, напейтесь.
Размышляя логически, Вы знали, что были осложнения при беременности (это было видно по состоянию плаценты и вод в родах), ребенок перенес гипоксию внутриутробно, головной мозг пострадал, МРТ Вы видели.
Ищите специалистов и занимайтесь, другого пути нет. Аутизм ли это, ещё большой вопрос.

ну чего были, и есть
он перфекционист, у него до зубовного скрежета все по местам и чистенько должно быть, как в гостинице. Он истеричка. он очень избирателен в еде, мало что ест. Что ест- должно быть приготовлено под него. Макароны- варит сам, у меня четко уловить момент, когда все- не выходит. Кофе заваривает он, мой не такой. И т.д.
При этом прекрасный уважаемый инженер с фотографической памятью и мощным послужным списком. Общается на работе с коллегами и круг знакомых есть, но друзей нет и к нам в гости никто не приходит.

А как вы замуж вышли? Тут почитаешь, так умница-красавица-болтушка/хохотушка и одна, а Вы как пишите «странная и нелюдимая», но семейная

Вам задали много вопросов, ответив на которые вам могли что-то посоветовать из своего опыта.
Именно так, отвечают на вопросы, те, кто столкнулся с проблемой.
А у вас не нет.
Ничего святого в людях не осталось

Все равно это все, я имею ввиду гипоксию, не объясняет всех проблем, которые имеются
Зацикленность на цифрах, он умеет считать до 100, какие -то цифры складывать, считать то есть, например, 2+6=8
Когда в общем с речью очень плохо. Я не сомневаюсь в диагнозе, ранее я уже плакала, когда только были подозрения, но была еще надежда. Сейчас эта надежда разрушена, у меня состояние, я даже не могу его объяснить, будто земля ушла из под ног..

А вы прям думаете, я тут должна только сидеть и отвечать на вопросы?

Объясняет и он маленький ещё у Вас.

Так, повинні. Років скільки дитини, 4 чи 12?

Ну от так і вийшла) ми вчилися обоє у дуже специфічному виші, у нас були маленькі групи по 9-10 людей, вибір був невеликий. Плюс його тішить, що його дружина «особлива», не така, як всі. Такий тип нарцисизму) ну і він відчуває у таких стосунках ту свободу, якої не має жоден з його друзів, які одружені на жінках без РАС. Справа не в тому, що я не відчуваю емоцій чи почуттів, справа у тому, що я часто не знаю, що я відчуваю. І фактично цим скористався мій чоловік. А оскільки я сильно звикаю до чогось, або когось, я не можу з ним розійтися попри всі проблеми, які через нього маю. Разом уже 17 років.