Поделитесь контактами новостных сайтов. отправили письмо в ТСН допомога. Куда еще писать?
Тема Максима https://sovet.kidstaff.com.ua/question-1245966
Тема Максима https://sovet.kidstaff.com.ua/question-1245966
397
0
Вчерашнее письмо от мамы
mama_Maks... все сообщения 2403 вчера в 20:39 с мобильного Друзі мої, знайомі та незнайомці, які стали нашій сім’ї рідними! Пишу Вам з подякою за співпереживання і допомогу моєму єдиному самому найкращому синочку. Величезне Вам дякую за кожне добре слово, кожну щиру молитву, кожну гривеньку, аби не Ви – не знаю, як би ми дожили б до сьогодні. Але наш шлях ще не закінчений – кожного дня, знову і знову мені доводиться вступати в боротьбу з хворобою за життя мого самого терпеливого сина, і попереду – основна, найтяжча битва. Прошу Вас : не відступіться від нас, не залиште в цю тяжку годину наодинці з бідою! Ще так багато днів до кінця протоколу і так мало днів до нашого запланованого від’їзду на лікування до Угорщини… На жаль, сьогодні я розумію, що ситуація патова – грошей на лікування ’там’ катастрофічно не вистачає, а якщо ми не поїдемо…то все марно… битву буде програно… Я щодня молюся за життя своєї кровинки і щодня згадую у своїх молитвах всіх Вас – лише дякуючи Вам, я щодня хай тут, на лікарняному ліжку, але можу бачити, як моє сонечко після сну розплющує очі, я чую, таке бажане ’мама’… Але якщо Ви не почуєте мене…, якщо не допоможете… мого синочка, моєї надії і життя теж не стане…Для чого тоді життя мені…заради кого…?! Чергова ніч, що минула, теж була не спокійна – знову дає свої наслідки послаблена слизова і Максиму дуже тяжко ходити в туалет… Я думала, що вже звикла до сліз Максима, але… Сьогодні він вперше мені сказав – ’Мама, я більше не можу!’…Я ще й досі це чую, хоч і не хочу… Лише перед ранком Максим заснув, а я за ті декілька годин змогла багато про що подумати…Тільки б встигнути… Розбудили Макса щоб взяти аналізи з пальчика і вєни. Вєни на руках в жахливому стані, дуже тромбуються, адже для лікування у 2011 році нам ставили ручні катетори. Картаю себе, що не запропонувала поставити підключичного катетора зараз, щоб не мучити Макса і зберегти вєни. У Макса не має апетиту… До обіду ледве вмовила зі слізьми попити чаю і з’їсти хоч шматок хліба… А потім я побачила наші аналізи і все зрозуміла : лейкоцити – 1, тромбоцити – 98. Нарешті зробити комп’ютерну томографію – виявили Л/у в аортальному вікні розмірами 5*3 мм, але лікарі запевняють, що це ’нічого страшного’ – хочу проконсультуватися ще з іншими спеціалістами, адже наш стан бажає кращого… За останній час не впізнаю своєї дитини – став дуже-дуже нервовий, йому все ненависне, замикається у собі, майже не говорить, але все частіше просить його просто обійняти…Коли я його обіймаю, мені так хочеться забрати весь його біль, всю його хворобу собі… Я так мрію побачити його усміхненим, таким же люблячим, таким моїм ’дорослим чоловічком’ … Я так втомилася терпіти його муки, ковтати сльози аби не виказати свій біль і жаль… Я так хочу щоб він нарешті став здоровим!!! І розумію, що все впирається тільки в гроші…. Якби ж я могла, я б продала все, що маю аби тільки спасти свою кровинку…Але я вже нічого не маю, тільки свою материнську любов… Саме тому я мушу знову і знову взивати до Ваших сердець – без Вас нам не справитися… Я знову і знову не перестаю Вам дякувати і захоплюватися Вашою чуйністю та увагою. І вірю, що Ви не лишите нас на поталу хворобі… Нехай кожна крапелька Вашої доброти, кожна копійка витрачена на порятунок моєї дитини повернеться Вам у стократному розмірі і ніколи у Ваше життя не приходить біль, хвороба і біда! З повагою і вірою у Ваші чуйні серця, мама хлопчика Максима, який дуже прагне жити і стати дорослим
mama_Maks... все сообщения 2403 вчера в 20:39 с мобильного Друзі мої, знайомі та незнайомці, які стали нашій сім’ї рідними! Пишу Вам з подякою за співпереживання і допомогу моєму єдиному самому найкращому синочку. Величезне Вам дякую за кожне добре слово, кожну щиру молитву, кожну гривеньку, аби не Ви – не знаю, як би ми дожили б до сьогодні. Але наш шлях ще не закінчений – кожного дня, знову і знову мені доводиться вступати в боротьбу з хворобою за життя мого самого терпеливого сина, і попереду – основна, найтяжча битва. Прошу Вас : не відступіться від нас, не залиште в цю тяжку годину наодинці з бідою! Ще так багато днів до кінця протоколу і так мало днів до нашого запланованого від’їзду на лікування до Угорщини… На жаль, сьогодні я розумію, що ситуація патова – грошей на лікування ’там’ катастрофічно не вистачає, а якщо ми не поїдемо…то все марно… битву буде програно… Я щодня молюся за життя своєї кровинки і щодня згадую у своїх молитвах всіх Вас – лише дякуючи Вам, я щодня хай тут, на лікарняному ліжку, але можу бачити, як моє сонечко після сну розплющує очі, я чую, таке бажане ’мама’… Але якщо Ви не почуєте мене…, якщо не допоможете… мого синочка, моєї надії і життя теж не стане…Для чого тоді життя мені…заради кого…?! Чергова ніч, що минула, теж була не спокійна – знову дає свої наслідки послаблена слизова і Максиму дуже тяжко ходити в туалет… Я думала, що вже звикла до сліз Максима, але… Сьогодні він вперше мені сказав – ’Мама, я більше не можу!’…Я ще й досі це чую, хоч і не хочу… Лише перед ранком Максим заснув, а я за ті декілька годин змогла багато про що подумати…Тільки б встигнути… Розбудили Макса щоб взяти аналізи з пальчика і вєни. Вєни на руках в жахливому стані, дуже тромбуються, адже для лікування у 2011 році нам ставили ручні катетори. Картаю себе, що не запропонувала поставити підключичного катетора зараз, щоб не мучити Макса і зберегти вєни. У Макса не має апетиту… До обіду ледве вмовила зі слізьми попити чаю і з’їсти хоч шматок хліба… А потім я побачила наші аналізи і все зрозуміла : лейкоцити – 1, тромбоцити – 98. Нарешті зробити комп’ютерну томографію – виявили Л/у в аортальному вікні розмірами 5*3 мм, але лікарі запевняють, що це ’нічого страшного’ – хочу проконсультуватися ще з іншими спеціалістами, адже наш стан бажає кращого… За останній час не впізнаю своєї дитини – став дуже-дуже нервовий, йому все ненависне, замикається у собі, майже не говорить, але все частіше просить його просто обійняти…Коли я його обіймаю, мені так хочеться забрати весь його біль, всю його хворобу собі… Я так мрію побачити його усміхненим, таким же люблячим, таким моїм ’дорослим чоловічком’ … Я так втомилася терпіти його муки, ковтати сльози аби не виказати свій біль і жаль… Я так хочу щоб він нарешті став здоровим!!! І розумію, що все впирається тільки в гроші…. Якби ж я могла, я б продала все, що маю аби тільки спасти свою кровинку…Але я вже нічого не маю, тільки свою материнську любов… Саме тому я мушу знову і знову взивати до Ваших сердець – без Вас нам не справитися… Я знову і знову не перестаю Вам дякувати і захоплюватися Вашою чуйністю та увагою. І вірю, що Ви не лишите нас на поталу хворобі… Нехай кожна крапелька Вашої доброти, кожна копійка витрачена на порятунок моєї дитини повернеться Вам у стократному розмірі і ніколи у Ваше життя не приходить біль, хвороба і біда! З повагою і вірою у Ваші чуйні серця, мама хлопчика Максима, який дуже прагне жити і стати дорослим
Админы не удаляйте пожалуйста темку, девочки не жалуйтесь пожалуйста, у ребенка действительно все очень плохо... И время уходит слишком быстро...
Это нарушит правила и админы закроют тему или кто-то обязательно пожалуется Все есть в теме Максима (главный пост)
Я уже переводила им деньги, будет возможность-еще переведу, девочки 10-20-50 грн небольшие деньги, но если каждая переведет, окажется большая сумма, не проходите мимо, помогите Максимке выжить!
Может у кого -то есть желание заказать сорокоуст за Максима. Сказали, что поможет если в сорока церквях заказать. Правда или не правда- не знаю, но сделать все возможное хочется. Кто сможет отпишитесь в теме Максюши.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу