Сыро_Ежка• 27 октября 2021
Заклик Лікаря КОВІДного відділення
""...І кожен раз, коли ви відмовляєтесь вакцинуватись, ви відмовляєтесь нас врятувати.
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь.""
""Дозвольте запросити вас на екскурсію до свого світу. Дозвольте показати. Показати, що означає бути лікарем в ковідному відділенні.
Працювати в ковідному — це втрачати здоровий глузд.
Лікарі ковідного відділення працюють по 24, 30, 48 годин. Приходять додому на півдня, а потім знову повертаються до відділення. І так тижнями, місяцями, уже й роками. І ось ми вже боремося не тільки з ковідом. Ще з панічними атаками, які приходять від думки про необхідність повернутись до відділення. З безсонням, бо чергуємо по 10 і більше діб на місяць, і після цих діб важко знову вчитись спокійно спати та усвідомлювати, що ніхто не помре під час твого сну. З депресією, бо більше не можемо. Але треба.
Працювати в ковідному — це бути самотнім.
Дні народження, весілля, свята. Цього всього для нас не існує. Бо ковід не бере перерв та вихідних. Тому ми теж. Та як можна відвідувати будь-які події, коли ти постійно боїшся когось заразити? Та як люди можуть запрошувати на будь-які події, коли постійно бояться тебе? Тому чергування заміняють лікарям життя, а персонал ковідного відділення (частково) родину.
Працювати в ковідному — це відчувати власну безсилість.
Ми приходимо до відділення аби дізнатись, що комусь із наших пацієнтів стало гірше, хтось заінтубований, хтось помер. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, які померли ще до зупинки серцебиття. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, яким вже не можемо допомогти. Ми бачимо занадто багато смертей. І пам’ятаємо кожну. І живемо з цією пам’яттю.
Працювати в ковідному — це ламатись.
Ламатись кожного чергування. А після — намагатись склеїти себе до купи. І знову ламатись. І знову клеїти…
Працювати в ковідному — це, врешті-решт, зламатись.
Ми чуємо у свою адресу «м’ясники, психи, вбивці». Ми відчуваємо на собі гнів та ненависть родичів пацієнтів. Ми втрачаємо глузд, родини і себе.
І кожен раз, коли ви відмовляєтесь вакцинуватись, ви відмовляєтесь нас врятувати.
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь""
Автор: Уляна Кащій ()"
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь.""
""Дозвольте запросити вас на екскурсію до свого світу. Дозвольте показати. Показати, що означає бути лікарем в ковідному відділенні.
Працювати в ковідному — це втрачати здоровий глузд.
Лікарі ковідного відділення працюють по 24, 30, 48 годин. Приходять додому на півдня, а потім знову повертаються до відділення. І так тижнями, місяцями, уже й роками. І ось ми вже боремося не тільки з ковідом. Ще з панічними атаками, які приходять від думки про необхідність повернутись до відділення. З безсонням, бо чергуємо по 10 і більше діб на місяць, і після цих діб важко знову вчитись спокійно спати та усвідомлювати, що ніхто не помре під час твого сну. З депресією, бо більше не можемо. Але треба.
Працювати в ковідному — це бути самотнім.
Дні народження, весілля, свята. Цього всього для нас не існує. Бо ковід не бере перерв та вихідних. Тому ми теж. Та як можна відвідувати будь-які події, коли ти постійно боїшся когось заразити? Та як люди можуть запрошувати на будь-які події, коли постійно бояться тебе? Тому чергування заміняють лікарям життя, а персонал ковідного відділення (частково) родину.
Працювати в ковідному — це відчувати власну безсилість.
Ми приходимо до відділення аби дізнатись, що комусь із наших пацієнтів стало гірше, хтось заінтубований, хтось помер. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, які померли ще до зупинки серцебиття. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, яким вже не можемо допомогти. Ми бачимо занадто багато смертей. І пам’ятаємо кожну. І живемо з цією пам’яттю.
Працювати в ковідному — це ламатись.
Ламатись кожного чергування. А після — намагатись склеїти себе до купи. І знову ламатись. І знову клеїти…
Працювати в ковідному — це, врешті-решт, зламатись.
Ми чуємо у свою адресу «м’ясники, психи, вбивці». Ми відчуваємо на собі гнів та ненависть родичів пацієнтів. Ми втрачаємо глузд, родини і себе.
І кожен раз, коли ви відмовляєтесь вакцинуватись, ви відмовляєтесь нас врятувати.
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь""
Автор: Уляна Кащій ()"
показать весь текст
498
0
Автор, от скажіть, в чому проблема?
ви провакцинувались і захистили себе. Все, ви себе захистили не дивлячись ні на що. Нащо ото з закликами бігати, ’очі відкривати’, розказувати ’правду про лікарні’. Нащо це все? хай собі що хочуть те й роблять ті невакциновані і неосознані.
ви провакцинувались і захистили себе. Все, ви себе захистили не дивлячись ні на що. Нащо ото з закликами бігати, ’очі відкривати’, розказувати ’правду про лікарні’. Нащо це все? хай собі що хочуть те й роблять ті невакциновані і неосознані.
Взагалі, ні. Родичка моєї співробітниці працює у лікарні в поліклініці, відділення якої минулого року віддали під ковід, там був тільки денний стаціонар, ніякої реанімації. То вона вперше за років 10 практики була свідком, як пацієнти помирають
Меньше 20% где вакцинированных , по всей стране ?? Причём здесь вся страна к заполненности койко мест?
Я за отказ вакцинированым. Вы истратили гос деньги на вакцину, по сути наши деньги в том числе так как мы платим налоги! По этому Вы обязаны эту хворь переносить в лёгкой форме
а обысно так и есть, и неважно, вакцинирован или нет..в больницу берут только с тяжелыми случаями
Наприклад, планові операції. Які не проводяться, бо невакциновані масово хворіють і розносять ковід
Або лопухом і подорожником. Вони ж не вірять в медицину, науку. От добре було б, що б лікувалися на анонімних форумах і телеграмканалах.
И зарабатывают они сейчас реально много. Ковидные при намалеванном количестве ой какие приятные. Сами медики рассказывают что цифры приукрашивают для дополнительных премий и надбавок
Я вакцинувана, це раз, тато чоловіка лежав у лікарні, він ковідодисидент, ледь від корони вичухався. Тепер уже не такий скептик
І повідомив вас про це? Хто? Сусідка баба Параска, яка почула, як баба Глаша переказувала, що їй розповідав глухий двірник.
Почему не проводятся? Днепр, хоть и красная зона, но спокойно в больницу оформляют несрочный стационар (нековидный). И медперсонал не паникует.
Вакцинированные так же массово болеют, а такие как вы, считают что вакцина защищает от заболевания и лазят потом везде с ковидом в случае заражения.Именно не очень умные вакцинированные гораздо более опасны в этом плане.
Советую почитать последние данные ВОЗ, МОЗ и любых докторов,даже те кто за вакцинирование.
Советую почитать последние данные ВОЗ, МОЗ и любых докторов,даже те кто за вакцинирование.
Не пойму, сегодня в другой теме читала, что врачам в реанимации нечем больше заняться, кроме как допрашивать больных не куплен ли у них сертификат.
Сейчас читаю, что у врачей времени нет даже пукнуть.
Кому верить-то?
Сейчас читаю, что у врачей времени нет даже пукнуть.
Кому верить-то?
Я подругу уже 1,5 года не видела, она постоянно на дежурствах и стараеться ни с кем не общаться. Муж у нее тоже врач, и родители, а бабушка от ковида прошлой зимой умерла, они были очень близки.
Она мне уже пару раз говорила, что в больнице все стерильно и чётко. А маршрутка, или магазин ее просто пугает, половина без масок на кулечки плюют и никакой дистанции.
Она мне уже пару раз говорила, что в больнице все стерильно и чётко. А маршрутка, или магазин ее просто пугает, половина без масок на кулечки плюют и никакой дистанции.
А у мужа дядя после прививки еле вычухался и лежал в больнице . Ему мозг тв и такие как Вы промыли, вот он и побежал колоться
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу