Мира Наумова
Колись моя бабуся теж розповідала про прихід цих нелюдів у Львів. Це жах. Масові вбивства, гвалтування, а про те як вони виганяли господарів з домівок,крали, тягли на себе жіночі речі про оті горщики нічні.
А недавно прочитала книгу Н.Гурницької Багряний колір вічності"-де описана історія її сім´ї в тих років. Всі ці жвхіття приходу Совєтской власти у Західну Україну. І тоді вони теж не розуміли,як люди можуть заможно жити, пити каву, гарно одягатись,жити в чистоті. Вони як і зараз не розуміли чому ми повинні жити краще.
Історія повторюється.
“Вони дикарі. То була така темнота. Вони кроме сєлєдки взагалі нічого не знали їсти. Сєльодка, тюлька і картошка в мундірах. Візьме солдат ту сєльодку, витріпає її так до халяви чобота з луски, бере роздирає, лупає хліб і їсть. А вони потому казали — "ми прієхалі і вас всєму научілі. Ми научілі вас щі варіть”. Так – ми не вміли щі варіть. Не варили, не варимо і не будемо.
Вони з нічними вазами по молоко ходили. Я то виділа на свої очі – як йшла москалиха і несла ноцник (горшок, де роблять свої діла вночі) з молоком. І зараз коли вони кажуть – “ми вас всего научили…” Що ви нас научілі? Научілі красти. Научілі матюкатися. Научілі водку піть. Та ви мовчіть, мос..лі нещасні, і дякуйте Господу Богу, що ви попали в рай.
Вони прийшли до польських і українських помешкань, де було всьо. Поляки повтікали, інтелігенція наша повтікала, а вони прийшли на все готове. Вони зайняли всі помешкання. Прошу подивитися зараз, хто в центрі живе? Що наші люди місцеві мають ті квартири польські? Ніхто. Тільки вони. Вони на БАМі (район в Тернополі) набудували трущоби і українців туди заселили. А самі зайняли польські помешкання. Вони не знали, що з тим робити.
Заходжу я якось до сусідки тьоті Шури. А вона шкрябає ножем підлогу. Я питаю – нащо. А вона: “варєники буду мєсіть. А гдє твоя мама мєсіт тєсто? – я кажу – На столі. Тьотя Шура, ви що? – Я всєгда так дєлаю”. І бере і місить тісто на підлозі…
Для людей місцевих – то була Содома і Гомора. Ті мати. Ми не знали, що то є. Ми не знали тих слів. Ми думали, що то якісь їхні слова. Вони всі так спілкувалися між собою.
Тато працював у готелі, де поселилися російські офіцери. Якось почув, що вода тече і тече. Піднявся на поверх. Бачить, двері туалету відчинені. А там офіцер коло унітазу. Спускає воду і миється в унітазі. Спускає і миється. Татко його підняв і пояснив, що то не для того, що тут тільки управляються. Завів його в ванну і все показав – як працює, як вода вмикається.
Тато мій сказав до мами: Нусічка, як ми будем дальше жити з тою жемотью? То – не люди. Нусічка, вони шклянками пили горілку. Я такого ще не видів. Нусічка, а їхні жінки всі прийшли в нічних сорочках. То офіцерскі жони. То дикуни, Нусічка, то дикуни”.
Спогади тернополянки Ірини Максимів про пришестя до Тернополя росіян-визволителів (починаючи з 1939-го).
Раз уже сьогодні знесли пам’ятник представника рос культури в Тернополі, то знайте, з чим ця культура в тернополян асоціювалася.
Колись моя бабуся теж розповідала про прихід цих нелюдів у Львів. Це жах. Масові вбивства, гвалтування, а про те як вони виганяли господарів з домівок,крали, тягли на себе жіночі речі про оті горщики нічні.
А недавно прочитала книгу Н.Гурницької Багряний колір вічності"-де описана історія її сім´ї в тих років. Всі ці жвхіття приходу Совєтской власти у Західну Україну. І тоді вони теж не розуміли,як люди можуть заможно жити, пити каву, гарно одягатись,жити в чистоті. Вони як і зараз не розуміли чому ми повинні жити краще.
Історія повторюється.
“Вони дикарі. То була така темнота. Вони кроме сєлєдки взагалі нічого не знали їсти. Сєльодка, тюлька і картошка в мундірах. Візьме солдат ту сєльодку, витріпає її так до халяви чобота з луски, бере роздирає, лупає хліб і їсть. А вони потому казали — "ми прієхалі і вас всєму научілі. Ми научілі вас щі варіть”. Так – ми не вміли щі варіть. Не варили, не варимо і не будемо.
Вони з нічними вазами по молоко ходили. Я то виділа на свої очі – як йшла москалиха і несла ноцник (горшок, де роблять свої діла вночі) з молоком. І зараз коли вони кажуть – “ми вас всего научили…” Що ви нас научілі? Научілі красти. Научілі матюкатися. Научілі водку піть. Та ви мовчіть, мос..лі нещасні, і дякуйте Господу Богу, що ви попали в рай.
Вони прийшли до польських і українських помешкань, де було всьо. Поляки повтікали, інтелігенція наша повтікала, а вони прийшли на все готове. Вони зайняли всі помешкання. Прошу подивитися зараз, хто в центрі живе? Що наші люди місцеві мають ті квартири польські? Ніхто. Тільки вони. Вони на БАМі (район в Тернополі) набудували трущоби і українців туди заселили. А самі зайняли польські помешкання. Вони не знали, що з тим робити.
Заходжу я якось до сусідки тьоті Шури. А вона шкрябає ножем підлогу. Я питаю – нащо. А вона: “варєники буду мєсіть. А гдє твоя мама мєсіт тєсто? – я кажу – На столі. Тьотя Шура, ви що? – Я всєгда так дєлаю”. І бере і місить тісто на підлозі…
Для людей місцевих – то була Содома і Гомора. Ті мати. Ми не знали, що то є. Ми не знали тих слів. Ми думали, що то якісь їхні слова. Вони всі так спілкувалися між собою.
Тато працював у готелі, де поселилися російські офіцери. Якось почув, що вода тече і тече. Піднявся на поверх. Бачить, двері туалету відчинені. А там офіцер коло унітазу. Спускає воду і миється в унітазі. Спускає і миється. Татко його підняв і пояснив, що то не для того, що тут тільки управляються. Завів його в ванну і все показав – як працює, як вода вмикається.
Тато мій сказав до мами: Нусічка, як ми будем дальше жити з тою жемотью? То – не люди. Нусічка, вони шклянками пили горілку. Я такого ще не видів. Нусічка, а їхні жінки всі прийшли в нічних сорочках. То офіцерскі жони. То дикуни, Нусічка, то дикуни”.
Спогади тернополянки Ірини Максимів про пришестя до Тернополя росіян-визволителів (починаючи з 1939-го).
Раз уже сьогодні знесли пам’ятник представника рос культури в Тернополі, то знайте, з чим ця культура в тернополян асоціювалася.
показать весь текст
336
2
Я була з нею вже тут зтикнулася, не пам´ятаю, не було й така вся зефірна ,фу, та й годі. Мерзота
А до чого тут центр? Нічого, що столиця України в центрі знаходиться?Про яку амнезію йде річ? У нас всі люди дійсно патріоти ,про голодомор завжди знали і шанували.
Собак не жрут они? Еще как едят, азиаты.
А что много колхозников в рашке с ноутбуками ходит? Много из них в глубинке с плазмеными телеками? Много из них нутеллу пожирают? Оченидно что единицы, и только в благоподучных сытых регионах. Что неправдоподобного из вышеперечисленного?
А что много колхозников в рашке с ноутбуками ходит? Много из них в глубинке с плазмеными телеками? Много из них нутеллу пожирают? Оченидно что единицы, и только в благоподучных сытых регионах. Что неправдоподобного из вышеперечисленного?
Бачила в ФБ фото приміщення з написом КТО ВАМ РАЗРЕШАЛ КАСИВО ЖИТЬ? Фото з одного зі звільнених сіл, чи міст.
Мне когда-то охранник рассказывал, как у напарника жена русская была. Так они рыбы наловили, уху сварили. Ну и заправку часночную нужно было сделать. Так эта женщина чеснок пережевала и выплюнула, это она его так типа «перемолола»🤣🤣🤣
Про голодомор і пам´ять.
Чоловіка моєї 2юрідної бабці привезли з сім´єю на Херсонщину з саратівських #бєнєй.
Одного дня просто завантажили пів дєрєвні у товарняки разом з курьми і козами. Молодша сестра його померла дорогою від лихоманки. Ні про яке поховання не йшлося. На станції солдати забрали та й по всьому.
Заселили (хто вижив у дорозі) у половину села. Виявилось, що півсела вимерли від голоду, то виживших примусили покидати свої хати і переселитись. Так і жили довго: півсела українці, півсела привезених.
Поступово переженились і поперемішувались.
Українську мову так і не вивчив, хоча приїхав геть дитиною. З інтелектом все було добре: виш, член ком.партії, керівна посада у місцевій виконавчий владі.
Чоловіка моєї 2юрідної бабці привезли з сім´єю на Херсонщину з саратівських #бєнєй.
Одного дня просто завантажили пів дєрєвні у товарняки разом з курьми і козами. Молодша сестра його померла дорогою від лихоманки. Ні про яке поховання не йшлося. На станції солдати забрали та й по всьому.
Заселили (хто вижив у дорозі) у половину села. Виявилось, що півсела вимерли від голоду, то виживших примусили покидати свої хати і переселитись. Так і жили довго: півсела українці, півсела привезених.
Поступово переженились і поперемішувались.
Українську мову так і не вивчив, хоча приїхав геть дитиною. З інтелектом все було добре: виш, член ком.партії, керівна посада у місцевій виконавчий владі.
Мені розповідали про Голодомор. Застала живою прабабцю по батьковій лінії, яка народилася 1920 року. По маминій лінії теж були розповіді від бабусі: про війну, післявоєнний голод. Київська область.
Люди, що жили в ті часи були сильно залякані, деякі теми було небезпечно обговорювати. Це знову ж таки з розповіді моїх бабусь.
Люди, що жили в ті часи були сильно залякані, деякі теми було небезпечно обговорювати. Це знову ж таки з розповіді моїх бабусь.
А вы видели откуда пленные приезжают? В инете есть разбор нескольких человек, их соцсети, там просто мрак в какой жопе они живут.
Тут на форумі дуже багато рашисток, які роками тут сиділи. Вони обпльовували українську мову, музику, фільми. Вони називали ’кастрюлєголовими’ тих, хто за Україну писав як за незалежну країну. І ще багато чого лили.
У меня отец с Западной, никакого голода в их селе не было.
Мать с Восточной - вот там да, было, и детей ели в их селе, и лободу.
За немцев тоже кардинально разное говорят - в одном селе зверствовали, в другом - шоколадки давали детям.
Мать с Восточной - вот там да, было, и детей ели в их селе, и лободу.
За немцев тоже кардинально разное говорят - в одном селе зверствовали, в другом - шоколадки давали детям.
Моя прабабушка 1900 года пережила голодомор и войну и умерла в 96 лет. Я уже здесь не раз писала, она из Луганской области. Заваривали траву, копали корешки((( а у нее мой дедушка был ему год был
А де у нас ті села розвалені ,та ще й полно? Назвіть,от серьйозно,бо біля мене всі села нормальні ,з асфальтованими дорогами .Це в Харківській області таке?
Я вірю , бо кадіровці варвари і дикуни , а москалі - гопники і злодії , які росли в злиднях на далекому сході
А вам смішно ? На собі не бажаєте перевирити таке ’емоційне забарвлення ’
А вам смішно ? На собі не бажаєте перевирити таке ’емоційне забарвлення ’
Ещё надо добавить пропаганду. Верили партии и правительству. Даже я читала подростком книгу, не помню ни автора, ни название. Так там описывалась история одной семьи военного, который служил начальником в военной части на ЗУ и как его дочь влюбилась в парня, он был бандеровцем, позже он изнасиловал ее . Даже сейчас, при наличии интернета, россияне верят, что их армия помогает украинцам, а фото из Бучи- фейки.
Если рядом с вами нет и все ок, то вы не задумывались, почему в целом страна у нас всегда считалась бедной? Таких сел полно не только на Востоке. У отца в селе на Западной есть асфальтированная дорога, но она аж одна и это проходящая через село трасса. Это уже считается, что в селе есть асфальт? И там же куча брошенных домов.
Боже, Боже ви в школі зовсім не вчились? про голодомори 1933-1938 також не в курсі? а їх до речі не було на Тернопільщині і Львівщині
Кто вам сказал, что не помнят? Мама рассказывала, что ее семья спаслась благодаря тому, что дедушка на телеге ездил в Мариуполь за рыбой, благо жили они тогда возле Волновахи и лошадь была. Если бы не знаменитая тюлька из Азовского моря, не известно, остались ли живы. Она многих тогда спасла от голода.
Вы как восточный житель Украины, который боится бЕндеровцев.
В СССР после вузов распределяли людей по всему совку.
Ладно история, сейчас Вы же знаете что большая часть Донбасса не находится под оккупацией ненавидит руцкий мир. Для чего сейчас писать гадости на Донбасс? Сейчас время объединяться
В СССР после вузов распределяли людей по всему совку.
Ладно история, сейчас Вы же знаете что большая часть Донбасса не находится под оккупацией ненавидит руцкий мир. Для чего сейчас писать гадости на Донбасс? Сейчас время объединяться
та вишо? ви там були? бачили хоча б як живе Тверь, Омск, Кострома? я років 15 назад попала на північ раші, то було враженя, що попала у казки Бажова: деверяні будинки, доріг немає, комунікацій немає, магазинів немає, інфраструктури немає на сотні кілометрів. У лісника, я якого ми зупинились майже довічний контракт, тобто не має права віїзджати, як у засланні, зп на їжу не вистачає, жив із полювання
О ,так ви троль 
Книжки читайте , чому була прірва !
Мова -це те , що об,єднує країну і це добре розуміють у Кремлі !
Не дарма їх гасло ,що будут рятувати російскомовних !
Книжки читайте , чому була прірва !
Мова -це те , що об,єднує країну і це добре розуміють у Кремлі !
Не дарма їх гасло ,що будут рятувати російскомовних !
Кто те 9 человек, которые поставили сердечко? Я вот прям хочу посмотреть😡
Что вам не понятно? Неурожай и голод был и у нас и у них, но только у наших людей отбирали еду, вы понимаете это???!!! Не давали выжить! Вместо тех, кто умер, завезли вагонами росиянцев и поселили в юго-восточном регионе. То есть ассимилировали русских с остатками местного населения. Потому к юго-востоку и во время отечественной войны отношение было помягче, чем к зажиточным, хозяйственным, почитающим украинские традиции, религиозным западноукраинцам. Они просто для них другие, чужие.
Дальше, русские делят всех людей на «свой» и «чужой». Они и сейчас ведут себя так же, вы не заметили??? Те, кто наступает на украиноязычное население со стороны Белоруси, творят ужасные вещи, Буча пример.
А те, кто с буквой Z, наступают с Крыма, всяко помягче. Они даже позволяют херсонцам выходить на митинги. Да, они жрут, воруют, занимают дома местных, стреляют ракетами. Но массовых расстрелов и братских могил нет и надеюсь не будет. И даже на севере, там где русские стояли, не везде зверства были. Например в славутиче они только происпектировали город, русские.
А в Буче например, там в большинстве стояли монголо-татары, вот эти с плоскими мордами как тарелка и щёлками вместо глаз, чучмеки всякие, чеченцы. Вот они и чинили зверства. Насиловали, грабили, убивали. Потому что «чужие». Поймите это.
Что вам не понятно? Неурожай и голод был и у нас и у них, но только у наших людей отбирали еду, вы понимаете это???!!! Не давали выжить! Вместо тех, кто умер, завезли вагонами росиянцев и поселили в юго-восточном регионе. То есть ассимилировали русских с остатками местного населения. Потому к юго-востоку и во время отечественной войны отношение было помягче, чем к зажиточным, хозяйственным, почитающим украинские традиции, религиозным западноукраинцам. Они просто для них другие, чужие.
Дальше, русские делят всех людей на «свой» и «чужой». Они и сейчас ведут себя так же, вы не заметили??? Те, кто наступает на украиноязычное население со стороны Белоруси, творят ужасные вещи, Буча пример.
А те, кто с буквой Z, наступают с Крыма, всяко помягче. Они даже позволяют херсонцам выходить на митинги. Да, они жрут, воруют, занимают дома местных, стреляют ракетами. Но массовых расстрелов и братских могил нет и надеюсь не будет. И даже на севере, там где русские стояли, не везде зверства были. Например в славутиче они только происпектировали город, русские.
А в Буче например, там в большинстве стояли монголо-татары, вот эти с плоскими мордами как тарелка и щёлками вместо глаз, чучмеки всякие, чеченцы. Вот они и чинили зверства. Насиловали, грабили, убивали. Потому что «чужие». Поймите это.
И мне такую историю отец рассказывал. После службы поехал к другу в гости. Его жена такой борщ обалденный сварила. Разлила по тарелкам и спрашивает- вам засмачить? Видит, друг головой кивает, и папа тоже кивнул. Тут жиночка в рот перец взяла, пожевала и плюнула в их тарелки. Засмачила.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу