В зв´язку з війною мого сина забрав в США його батько, з яким ми розлучені вже майже три роки. Сину 13 років Ми живемо в Вінниці. Зараз вони живуть в брата колишнього чоловіка в Флориді. Скоро кол. чоловік винайме окрему квартиру. Ще до війни він мав його туди забрати на три місяці, як почалася війна, їх від´їзд прискорився,. Зараз кол. чол каже, що поки війна не закінчиться, він сина сюди не пустить, і що він піде там в школу. Син хоче вже додому, йому там скучно, в школу там він ідти не хоче, немає друзів, та і з батьком бувають конфлікти, хоча я відмічаю і позитивні моменти, що він там з мужиками став більш самостійний і т.п. Я з однієї сторони і була б не проти, щоб він там походив в школу один рік, тим паче, що тут діти в школу навряд підуть 1го вересня. Але моя мама мене гризе, щоб я його вертала сюди, типу тут же є діти і нічого якось живуть, і що я за мати така, що можу дитину більше ніж на рік віддати і що потім він сюди не захоче (цього я теж боюся). Якщо б так склалося, то я б до нього змогла поїхати на декілька тижнів літом, а там може десь зимою. Хіба ж я така погана мама, що не вертаю його в Україну? (Я без скандала, судів, купи грошей і часу і не зможу його повернути, якщо колишній впреться).
показать весь текст
Ответ дляза крок до весни
Щодо програми - неправда. Особливо у старшій школі.
Але осягнути особливості тутешньої освіти, інший підхід, інший принцип побудови занять та навчання в цілому - не так вже й просто. Я, наприклад, завершувала фізмат школу. Учора задачу з геометрії, яку задали 8-ми класнику як одну з 20, які треба зробити з сьогодні на завтра (а математика у них щодня по цілому періоду, або по півтора періода, це як пари у нас в інстутуті були), ми з чоловіком (який має ’точну’ освіту), вирішували близько години і залізли в такі дебрі, що ого! А найцікавіше, що у школі ніхто не перевірятиме, зробив чи ні, вони підуть далі по програмі, яка далеко не така проста, як про це люблять говорити (а говорити люблять ’для дебілів’, ’роботяги теж потрібні’). В кінці дадуть тест і скажуть чи пройшов на наступний рівень чи ні. За якою програмою буде вчитися дититина залежить лише від її мотивації і мотивації її батьків.
Але осягнути особливості тутешньої освіти, інший підхід, інший принцип побудови занять та навчання в цілому - не так вже й просто. Я, наприклад, завершувала фізмат школу. Учора задачу з геометрії, яку задали 8-ми класнику як одну з 20, які треба зробити з сьогодні на завтра (а математика у них щодня по цілому періоду, або по півтора періода, це як пари у нас в інстутуті були), ми з чоловіком (який має ’точну’ освіту), вирішували близько години і залізли в такі дебрі, що ого! А найцікавіше, що у школі ніхто не перевірятиме, зробив чи ні, вони підуть далі по програмі, яка далеко не така проста, як про це люблять говорити (а говорити люблять ’для дебілів’, ’роботяги теж потрібні’). В кінці дадуть тест і скажуть чи пройшов на наступний рівень чи ні. За якою програмою буде вчитися дититина залежить лише від її мотивації і мотивації її батьків.
Ну, то ви теперішні задачі в нашій школі не вирішували)))
Я розумію, що школи, що в Україні, що в США відрізняються. У мене похресниця вчилася з математичним ухилом (США). Її батьки з відповідною українською освітою проблем з тим, щоб вирішувати її задачі, не мали.
Так, один семестр в 12 класі в неї вже математика була як на першому курсі універа, але вона сама собі обрала цей курс. Тобто, він не є обов´язковим.
І ви все-таки намагаєтеся дитину мотивувати до навчання, допомагаєте та контролюєте, що абсолютно не властиво більшості американських сімей, але притаманно нашій системі.
Я розумію, що школи, що в Україні, що в США відрізняються. У мене похресниця вчилася з математичним ухилом (США). Її батьки з відповідною українською освітою проблем з тим, щоб вирішувати її задачі, не мали.
Так, один семестр в 12 класі в неї вже математика була як на першому курсі універа, але вона сама собі обрала цей курс. Тобто, він не є обов´язковим.
І ви все-таки намагаєтеся дитину мотивувати до навчання, допомагаєте та контролюєте, що абсолютно не властиво більшості американських сімей, але притаманно нашій системі.
за крок до весни• 07 мая 2022
Ответ дляМисато
Ну, то ви теперішні задачі в нашій школі не вирішували)))
Я розумію, що школи, що в Україні, що в США відрізняються. У мене похресниця вчилася з математичним ухилом (США). Її батьки з відповідною українською освітою проблем з тим, щоб вирішувати її задачі, не мали.
Так, один семестр в 12 класі в неї вже математика була як на першому курсі універа, але вона сама собі обрала цей курс. Тобто, він не є обов´язковим.
І ви все-таки намагаєтеся дитину мотивувати до навчання, допомагаєте та контролюєте, що абсолютно не властиво більшості американських сімей, але притаманно нашій системі.
Я розумію, що школи, що в Україні, що в США відрізняються. У мене похресниця вчилася з математичним ухилом (США). Її батьки з відповідною українською освітою проблем з тим, щоб вирішувати її задачі, не мали.
Так, один семестр в 12 класі в неї вже математика була як на першому курсі універа, але вона сама собі обрала цей курс. Тобто, він не є обов´язковим.
І ви все-таки намагаєтеся дитину мотивувати до навчання, допомагаєте та контролюєте, що абсолютно не властиво більшості американських сімей, але притаманно нашій системі.
У сина університетські курси заплановані на 10 клас. Зараз він у 8-му, у 9-му братиме останню шкільну математику підвещеної складності і йтиме по пасу далі. Він навчається у школі з ухилом на толернатність, любов до всіх націй, різноманітність, підтримання миру і все таке (це офіційно у програмі є), ні разу не математичній. У цьому то й полягає вся сецифіка. Чим ближче до старшої школи, тим більше нюансів, якими потрібно займатися і які не завжди залежать від офіційного ухилу школи. Американські сім´ї теж займаються, у них всього лиш підхід інший. Більше по бізнесу їх діти ідуть, по творчості і т.п. У нас всі творчі школи, гуманітарні класи менеджмент і робота з персоналом, драма, спорт, забиті американцями. Вони знають як пробитися іншими шляхами. Наші частіше обирають шлях навчання точним наукам, і програють у цьому всій азіатсько-індуській спільноті. Але такі реалії, що поробиш. Неправильно вважати, що американці дітей не мотивують. Син у спорті, пів його групи мотивовані батьками по самі вуха власне на спорт, настільки, що батьки покладають усе, щоб дитина мала результати, інша частина навчається у математичних класах ще вище рівня сина, а пару таких як мій, які приходять додому і з жалем запитують чи можуть вони розраховувати на спортивну стипендію, зате радіють, що Ноа який у 8-му класі вже бере університетські курси, казав, що вони не надто складні, а Ліан підтвердив. У нашій команді спортивній, з ’неамериканців’ лише ми (жодного індуса чи азіата, всі білі америанці). Так що не така вже більшість і не такі вже й немотивавоні. Я знаю, що побутує та просувається інша думка у спільноті емігрантів, проте реалії - відрізняються.
Ответ дляза крок до весни
У сина університетські курси заплановані на 10 клас. Зараз він у 8-му, у 9-му братиме останню шкільну математику підвещеної складності і йтиме по пасу далі. Він навчається у школі з ухилом на толернатність, любов до всіх націй, різноманітність, підтримання миру і все таке (це офіційно у програмі є), ні разу не математичній. У цьому то й полягає вся сецифіка. Чим ближче до старшої школи, тим більше нюансів, якими потрібно займатися і які не завжди залежать від офіційного ухилу школи. Американські сім´ї теж займаються, у них всього лиш підхід інший. Більше по бізнесу їх діти ідуть, по творчості і т.п. У нас всі творчі школи, гуманітарні класи менеджмент і робота з персоналом, драма, спорт, забиті американцями. Вони знають як пробитися іншими шляхами. Наші частіше обирають шлях навчання точним наукам, і програють у цьому всій азіатсько-індуській спільноті. Але такі реалії, що поробиш. Неправильно вважати, що американці дітей не мотивують. Син у спорті, пів його групи мотивовані батьками по самі вуха власне на спорт, настільки, що батьки покладають усе, щоб дитина мала результати, інша частина навчається у математичних класах ще вище рівня сина, а пару таких як мій, які приходять додому і з жалем запитують чи можуть вони розраховувати на спортивну стипендію, зате радіють, що Ноа який у 8-му класі вже бере університетські курси, казав, що вони не надто складні, а Ліан підтвердив. У нашій команді спортивній, з ’неамериканців’ лише ми (жодного індуса чи азіата, всі білі америанці). Так що не така вже більшість і не такі вже й немотивавоні. Я знаю, що побутує та просувається інша думка у спільноті емігрантів, проте реалії - відрізняються.
Я дивлюся на те, що розповідають діти та мої друзі. Ваш син може взяти університетський курс математики в high school як в 10, так і в 11 чи 12 класі. 10 клас - це ваш вибір та амбіції. І це дуууже по-українськи пройти його чим раніше))) І, незважаючи на наявність чи відсутність мотивації, американська середня освіта є досить посередня))), особливо те, що стосується американців, а не емігрантів.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу