Свисток ля-минор• Изменено 15 декабря 2022
Хто мріяв виїхати за кордон до війни і не виїхав під час ...
Ви розумієте, що такого шансу більше не випаде? Суть в тому, що саме під час війни, як не крути, сприятливі умови для виїзду, щоб зачепитись за кордоном.
Щодо мене: першого березня я з двома дітьми виїздила до Польщі. Діти маленькі. Старший - учень молодших класів. Треба комусь забирати зі школи. Та навіть якщо ходив би сам, все одно не сиділи б двоє дітей самі. Молодша дитина - дошкільня. Пробували ходити в садок, кожен похід - максимум чотири дні і закінчувалось бронхітами, ларинготрахеітами. Мені запропонували не високооплачувану роботу, але залежить від кількості відпрацьованих годин, щоб більш-менш нормально прожити - треба брати по 12 годин на день. На роботу вийти з таким графіком було просто нереально. Чоловік не виїздний, на початку повномасштабної війни практично втратив роботу.
Ми з дітьми жили у Польщі чотири місяці по програмі 40+, продукти купували із власних заощаджень. Коли закінчилась програма компенсації - ми повернулись додому. Сенсу лишатись і просто чекати закінчення війни, не працюючи, я там не бачила. На це елементарно не було коштів. Добре, що ми у відносно спокійному регіоні і нам було куди повертатись додому.
І от я згадую, як до війни мріяла жити за кордоном, як прагнула кращого життя своїм дітям. І, по суті, втратила цю можливість. А в Україні - повна невпевненість.
У кого приблизно така є ситуація, як у мене - Ви повернулись додому чи вдалось лишитись за кордоном? Як працюєте? І саме важливе питання: хто сидить з дітьми?
Щодо мене: першого березня я з двома дітьми виїздила до Польщі. Діти маленькі. Старший - учень молодших класів. Треба комусь забирати зі школи. Та навіть якщо ходив би сам, все одно не сиділи б двоє дітей самі. Молодша дитина - дошкільня. Пробували ходити в садок, кожен похід - максимум чотири дні і закінчувалось бронхітами, ларинготрахеітами. Мені запропонували не високооплачувану роботу, але залежить від кількості відпрацьованих годин, щоб більш-менш нормально прожити - треба брати по 12 годин на день. На роботу вийти з таким графіком було просто нереально. Чоловік не виїздний, на початку повномасштабної війни практично втратив роботу.
Ми з дітьми жили у Польщі чотири місяці по програмі 40+, продукти купували із власних заощаджень. Коли закінчилась програма компенсації - ми повернулись додому. Сенсу лишатись і просто чекати закінчення війни, не працюючи, я там не бачила. На це елементарно не було коштів. Добре, що ми у відносно спокійному регіоні і нам було куди повертатись додому.
І от я згадую, як до війни мріяла жити за кордоном, як прагнула кращого життя своїм дітям. І, по суті, втратила цю можливість. А в Україні - повна невпевненість.
У кого приблизно така є ситуація, як у мене - Ви повернулись додому чи вдалось лишитись за кордоном? Як працюєте? І саме важливе питання: хто сидить з дітьми?
142
0
Я не мріяла і не планувала, але війна змінила всі плани, виїхала в перший день, повертатися не будемо
4
Одна справа - поіхати на роботу одному. Знімати кімнату, працювати по 12, чи більше годин на день.
Інша справа - знімати житло для родини, організувати побут, мати змогу відводити та забирати дітей. Готувати їм, допомагати з уроками, виводити на прогулянки, налаштовувати побут. Хто працює - ЯК ви це суміщаєте?
Інша справа - знімати житло для родини, організувати побут, мати змогу відводити та забирати дітей. Готувати їм, допомагати з уроками, виводити на прогулянки, налаштовувати побут. Хто працює - ЯК ви це суміщаєте?
5
Якого шансу більше не буде? Жити в Польщі?
В Польщу по робочому контракту легко було виїхати. І для цього не треба було бути генієм, просто трускавки збирати, цемент кидати.
В Польщу по робочому контракту легко було виїхати. І для цього не треба було бути генієм, просто трускавки збирати, цемент кидати.
21
Мій варіант - до війни розглядали таку можливість, але після 24.02 як відрізало. Не планую і не збираюсь в майбутньому переїздити закордон.
13
Поїдете ще з чоловіком після перемоги, не сумуйте.
А потім не виключено, що захочете повернутись).
А потім не виключено, що захочете повернутись).
6
Не повернулись і сподіваюсь, що не повернусь. Завжди мріяла поїхати від чоловіка подалі. Діти в школі, я не працюю. Держава дала житло і допомогу, цього вистачає для нормального життя. Але ми не в Польщі, відразу зрозуміли, що там вже нема чого лишатись. Ціни на квартири виросли, з дітьми здавати не хотіли.
Нормально суміщаю, великий плюс, що тут можна вибирати підходящий графік і норма тривалості робочого тижня менша, ніж в нас
Я не планувала, виїхала, 2 дітей. Працюю пів дня тут і пів дня на укр фірму дистанційно. Діти ходять в школу.
Я думала про еміграцію, але завжди розуміла, що до цього треба було добре готуватися, тобто це були лише думки. І в Німеччину я точно не планувала, зараз я тут, тому що тут були знайомі. Не бачу себе в цій країні. Майбутнє тут не зрозуміле. В Україні ж чекає жебрацька пенсія. Не знаю, куди рухатися далі
4
Ну сейчас с документами проще. Я например пахать на заводах не собиралась , и находится в стране было бы проблематично. Очень много всего. Бюрократия еще та, а сейчас все легко и просто
1
Такие возможности всегда были, есть и будут.
Главное - иметь средства финансовые, чтобы там жить семьёй.
Мы выехали и вот через 9 месяцев я только поняла, что мы тут финансово не проживем( На аренду и еду большие деньги уходят, а после войны ещё и огромные страховки на каждого человека нужно платить.
Нам будет выгоднее жить в Украине.
Если ничего не изменится в плане финансов, то после войны вернёмся.
Главное - иметь средства финансовые, чтобы там жить семьёй.
Мы выехали и вот через 9 месяцев я только поняла, что мы тут финансово не проживем( На аренду и еду большие деньги уходят, а после войны ещё и огромные страховки на каждого человека нужно платить.
Нам будет выгоднее жить в Украине.
Если ничего не изменится в плане финансов, то после войны вернёмся.
6
Лично для меня , все кто свалил со спокойных городов , крысы какие-то. Половина уже возвратилась, ибо там ты никому даром не нужен , а еще если не с кем с ребенком сидеть.
Подфартило тому, кто всегда туда мечтал попасть и не мог. Вот эти там и останутся.
Подфартило тому, кто всегда туда мечтал попасть и не мог. Вот эти там и останутся.
9
У меня то же самое. До войны подумывали, а может поехать? Тем более родственники по разным странам в Европе есть. А сейчас понимаем, что нет, лучше худо-бедно, но у себя дома.
4
Я виїхала з сином в Польщу 10 березня. Вдова, мені 40 років. Ніколи не хотіла і не планувала переїзд за кордон, їздила за кордон у відрядження і на відпочинок, знала всі плюси і мінуси, рожевих окулярів щодо життя за кордоном не мала. Працюю віддалено на міжнародну компанію, ще у Польщі, планую до літа тут бути, а потім додому. У кожного свої обставнини, свої цілі, своя система цінностей. Я для себе не бачу ніяких переваг у житті в Польщі, об´єктивно дома у нас вищий рівень життя, і дома є дома. Тому хочу і планую повертатись. А ось з сином уже будемо думати, можливо в майбутньому він захоче тут вчитись в інституті і далі планувати своє життя за кордоном, зараз йому 10 років. Аде це буде його зважене і обдумане рішення.
3
Європейська бюрократія нікуди не поділася. Ви ж розумієте, що грошова допомога не буде постійною. Тим більше вже зараз в деяких країнах переглядаюся умови по виплатам. Ви взагалі не збираєтесь працювати?
4
Мы планировали с мужем, учили язык, готовились, перевели и апостилировали документы. Без него не поеду.
Но я могу сделать карту поляка в случае чего, все документы есть, язык знаю, собеседование пройду.
Сидим ждем открытия границ.
Но я могу сделать карту поляка в случае чего, все документы есть, язык знаю, собеседование пройду.
Сидим ждем открытия границ.
2
Ответ дляБаба-царьлебедь
я их не получаю, та даже бы если получала, то такое, пару раз в Лидл сходить
Ну так что там простого?
И раньше все так же было.
И раньше все так же было.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу