Неможу більше так жити. Вдома, а наче в тюрьмі

Пишу і аж ком в горлі стоїть.
Ситуація така, як на мене якийсь дитячий садок, але дуже важко, дуже боляче.
Так от, чоловік не розмовляє ні зі мною, ні з дітьми вже тиждень. Вдома, в окремій кімнаті постійно, в телефоні і телевізорі 24/7. Виходить лише на кухню щось перекусити.
Що сталося, хтозна. Бувало і раніше , що день-два мовчить, то якісь проблеми на роботі зазвичай.
Добре, дали час , щоб відпочив, ніхто його не чіпав. Але скільки можна?! Вчора спитала його чи можна хоч фільм подивитися, а він сказав щоб я навіть в кімнату до нього не заходила.
Мені болить через те, що дітям ніякої уваги! Тільки "не бігай тут!", "Не ори!" і т.д.
За себе теж, не розумію чим я заслужила таке відношення.
Сьогодні взагалі зранку прокинувся і питає , як ні в чому не бувало "а що треба купити?" і поїхав в магазин.
А я так неможу. Він тупо ігнорить нас декілька днів, а потім я повинна робити вигляд що нічого не сталось?!
Настільки вже дістало отаке, що вже й самій противно з ним спілкуватися.
До цього все було чудово. Через місяць маємо їхати до свекрухи в гості, так він казав що любить і переживає.

В кого теж такі цікаві чоловіки, які граються в мовчанку, як Ви це витримуєте?

Я з часом звикла до таких його причудів. Але тиждень отакого ігнору.... Це вже якась депресія чи що?