палка-копалка• 19 мая 2023
У вас небуло такого страху народжувати 2 дитину
Бо двоє то вже не одна. А що якщо розійдетеся? То вже з двома важко влаштувати своє життя .. небуло такого ні в кого? І що в результаті ви зробили? Народили чи ні?
показать весь текст
44
0
Я бы не сказала,сейчас многие семьи без своего жилья,раньше давали.Работа сейчас в основном часники.Надо смотреть по своему достатку в первую очередь
К рождению второго ребёнка, я подходила очень долго, я честно говоря и не думала, что у меня будет второй ребёнок))) Я его родила спустя 9 лет совместной жизни с мужем ( первый ребёнок не от мужа) при наличии полного материального благополучия, и даже в случае развода с голой жопой с детьми я бы не осталась и не останусь никогда. И даже если вдруг с мужем мы и разойдемся ( а это маловероятно) у его ребёнка все равно все будет, все даст. Старшая не маленькая уже, ещё пару лет и у нее своя жизнь будет. Кому я нужна буду с 2-мя детьми? Вообще никогда не волновало, мне нафиг кто нужен будет? Я до второго брака повидала ни одного мужчину, дети у меня есть, напуркуа мне ещё кто-то нужен? Что я там не видела?
1
Да я просто с первой хлебнула.. по молодости, но и все равно не жалею. Какая красотка и умница у меня дочь )) со вторым уже конечно мозгов куда больше)))
1
1
Дуже хотіли другу дитину. Страх був, бо кошмарні пологи були, то другу за гроші планове кесарєво.
Різниця 5 років у дівчат. Іноді було складно. Маленьки і билися(
Але я завжди казала, що як ви так можете, ви ж дві найрідніши людини. І маєте бути підтримкою одна одній.
Старша завжди захищала, тут без мого втручання. Якщо десь у школі чи на дворі образили, то сама казала, мама не втручайся, я розберусь.
Всяке було. І обійми, і сварки. Але все минає
Зараз дівчата 22 і 17, дуже дружать, обмінюються речами, гуляють у вихідні разом. Обидві працюють. Нам з татом дарують якісь подаруночки «просто так»
Дуже раді, що вони в нас є, і що вийшло гідно їх виховати)
Різниця 5 років у дівчат. Іноді було складно. Маленьки і билися(
Але я завжди казала, що як ви так можете, ви ж дві найрідніши людини. І маєте бути підтримкою одна одній.
Старша завжди захищала, тут без мого втручання. Якщо десь у школі чи на дворі образили, то сама казала, мама не втручайся, я розберусь.
Всяке було. І обійми, і сварки. Але все минає
Зараз дівчата 22 і 17, дуже дружать, обмінюються речами, гуляють у вихідні разом. Обидві працюють. Нам з татом дарують якісь подаруночки «просто так»
Дуже раді, що вони в нас є, і що вийшло гідно їх виховати)
Були певні тривожні думки, але вони точно не змінили нашого бажання народити другу дитину. Між дітьми різниця 8 років, ідеально))) залишитись без чоловіка не боялося точно, я взагалі якось розлучення не боюся (аби живий, здоровий). Фінансово я від чоловіка не залежу, що робити з дітьми знаю))) чоловік ще третього хотів після того як друга донька народилася, но я категорично була проти. Тепер він зі мною згоден. Війна здоров´я не додала, да і на все свій час. Діти підросли, ми маємо можливість проводити час як хочемо. Старший син взагалі такий самостійний, серйозний. Мала то трохи вітер.... але їм добре разом - чаю на ніч напитися, весь хліб з´їсти - святе діло. Мені наче чогось не вистачало в житті, поки молодша не народилась. А потім прийшло відчуття ’повного щпстя’, як казав чоловік
Мені було страшно першу дитину народжувати, невідомо як це, досвіду немає, страх пологів, безсонних ночей, непорозуміння з чоловіком і т д.
Другу вже не боюся) бо виявилося все не так страшно, як розказували. Пологи прийшли легко, дитина не вередлива.
Раптом щось, вірю що зможу сама виростити двох дітей, зате в мене буде двоє рідних людей. В мене немає взагалі братів, сестер, тьот, дядів, тільки мама.
Але дуже боюся іншого… дітей з хворобами( на жаль, серед подруг таких дітей багато - аутисти, хромосомні мутації, які не показали скрінінги. Навіть дитина з банальним сдвг у моєї подруги- і її життя це кошмар( ні садка, ні нормальної соціалізації, постійні істерики і т д(
Другу вже не боюся) бо виявилося все не так страшно, як розказували. Пологи прийшли легко, дитина не вередлива.
Раптом щось, вірю що зможу сама виростити двох дітей, зате в мене буде двоє рідних людей. В мене немає взагалі братів, сестер, тьот, дядів, тільки мама.
Але дуже боюся іншого… дітей з хворобами( на жаль, серед подруг таких дітей багато - аутисти, хромосомні мутації, які не показали скрінінги. Навіть дитина з банальним сдвг у моєї подруги- і її життя це кошмар( ні садка, ні нормальної соціалізації, постійні істерики і т д(
Я понимала, что мы с бывшим мужем не потянем второго ребенка материально. И еще понимала, что лично я не потяну второго ребенка ни морально, ни физически. Поэтому мне пришлось сделать аборт
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу