ДА да да• 26 июля 2023
Народженні в 80х- 86х роках.
Згадую дитинство, з простої родини без зв’язків, проста їжа, яку не хотілося, одяг з гуманітарки, загнані робою батьки, ніяких морів і відпочинків, потім навчання, сім’я, народження власних дітей, та сама гонка за заробітком, за кращий рівень життя для власних дітей, тільки почало щось налагоджуватися, як не ковід, то тепер ще гірше- війна. І немає кінця і краю всьому. І таке відчуття, що молодість, самий смак життя проходить, що далі, чого чекати? Чомусь такий настрій паршивий. Не життя, а виживання.
показать весь текст
9
22
30
161
484
0
В нас до роспаду сссрії в холодильнику завжди була банка літрова червоної і півлітрову чорної ікри, а вже через рік плісняві сухарі і перловка обісцяна мишами, яку видавали в рахунок зп батьку
Батько військовий, мати тоді майстром на фабриці працювала
Батько військовий, мати тоді майстром на фабриці працювала
Згодна з вами, авторе. Мене взагалі бабуся ростила. Я 80 року. Ніяких морів я не бачила. Жили дуже бідно. Вперше на море я поїхала як заробила, в23 роки
2
Я 88 року. Думки схожі. Але нема болі минулого. Я ж дитина була. Ну мала одні штани і ок. Універ був 2005-2010. Яке це щастя!!! Я встигла його прожити без інтернету. Потім робота. І все життя після універу я думала: в який же чудовий час ми живемо! Як же нам пощастило. Скільки усього довелось батькам пережити. А зараз кращий час для життя. І навіть те, що довелось все кинути в Луганську і почати нове життя не страшно. І навіть ковід пережили. І за кордон почали літати. Все було чудово. До 24 лютого… зараз все більше думок, що у свої 35 я своє вже «пожила»… не народила другу дитину через війну (як раз планували, зараз звісно ні), не розвиваюсь на роботі (страшно вкладати в бізнес), невідомо коли побачу мати з Луганська і коли побачимо родиною море. На душі гівно гівнесенько
2
3
Чому всі зажди як приклад ікру згадують? Нічого не було на полицях, зате ікра була) ну і нафіг вона потрібна, якщо джинси купити не можна було? І це я кажу як раз як онука головного інженера, у кого як раз завжди була ця ікра. Мама хотіла джинси у студентськи роки. Як раз початок 80-з. І для цього пішла санітаркою в лікарню працювати. Коли її батько про це дізнався, то дав їй ляпаса. Мов, що це таке? Донька головного інжинера підлогу миє? Як на мене це дно. Починаючи з того, що заради джинс треба було підлогу у лікарні мити, закінчуючи тим, що робота ділилась на ту яку можна і яку не пристойно працювати
1
5
я 84 года, детство и юность предпочитаю вообще не вспоминать, пресловутый совок почти не помню, но хорошо помню злыдни 90-х, моя счастливая жизнь началась в 2000-х, когда я начала работать и приемлимо зарабатывать. И до начала войны я была весьма счастлива. А сейчас ощущение что все хорошее осталось позади и впереди только борьба за выживание.
7
В мене було щасливе дитинство. Родина жила середньо, всі працювали. Табори, іноді Євпаторія з мамою. Палангу пам´ятаю і Батумі, Сухумі, ще круїз по Чорному морю. З одягом і речами було проблеми, але то не було чимось головним, здавалося що завтра буде краще. Батькам вдячна, вивчили на платному і взагалі моя мамочка найкраща 
3
Бо її було дофіга, батько постійно таскав, коли служив на півночі, то вони її відро ікри на буханку хліба міняли 
, ну мати єю постійно годувала, були різні делікатеси, при совку батько служив в ЦК , там було все , і джинси і шкіряні речі, але тільки для батька), він їздив на моря сам, типу з друзями
, ну мати єю постійно годувала, були різні делікатеси, при совку батько служив в ЦК , там було все , і джинси і шкіряні речі, але тільки для батька), він їздив на моря сам, типу з друзями
Так, на нашу долю більш за все дісталося, дивлюся покоління 60 все встигло, робота була, житло отримали, пенсію і вже до армії не забирають
Ответ дляtarveldy
Бо її було дофіга, батько постійно таскав, коли служив на півночі, то вони її відро ікри на буханку хліба міняли , ну мати єю постійно годувала, були різні делікатеси, при совку батько служив в ЦК , там було все , і джинси і шкіряні речі, але тільки для батька), він їздив на моря сам, типу з друзями
, ну мати єю постійно годувала, були різні делікатеси, при совку батько служив в ЦК , там було все , і джинси і шкіряні речі, але тільки для батька), він їздив на моря сам, типу з друзями
ЇЇ було дофіга теж у одиниць. Я червону ікру спробувала вперше років у 10 в гостях. А потім уже в кінці 90-х мабуть, тоненьким шаром на бутерброді.
2
Так, я ж кажу, було тіки у ’ізбраних’ як і хороше життя , і це все було за рахунок отих простих смертних , одиниці чесною працею заробляли і то якщо були зв´язки, куми родичи
Темні часи
Темні часи
2
Мій теж не зміг поїхати на навчання, ´такие кадрьі нам самим нужньі’. Теж 1951 року народження. Паспорт вже мав, але характеристику не дали. Треба ж було йому в той колгосп після школи вляпатись...
2
Не заздри, не треба. У тебе к 50 рокам є цілих 32 вініри і ти знайшов свою ’робочу’ сторону для селфі. Так, у тебе немає і вже ніколи не буде ботілтйонів хлое и иапрк ермес. Але є підколоті губи і ботокс. Віка, життя вдалося!
Не поверите, шоппинг не только в Москве. И море не только в Украине. Но это для зарабатывающих людей, которые есть. А не завистников на минималку, которых большинство в Украине.
І бачиш, я тебе навіть не баню більше, може тобі бідолашній так легше пережити все це. Мій невеликий внесок в збереження психічного здоров´я твоєї доньки. Може ти тут мене скубнула, а в реальному житті на неї не зірвалася після цього
1
1
я 1987 року, вроде нормально жили, голода не было, очереди не помню, в памяти жвачка love is за 1,500 купонов и хлеб за 10 тысяч купонов, там все миллионерами были 
но да, на море ни разу не ездила, со школой в Керчь ездила в 10 классе, 1й и последний раз была в Крыму 
но да, на море ни разу не ездила, со школой в Керчь ездила в 10 классе, 1й и последний раз была в Крыму
Я 82 року народження, в мене гарні спогади про дитинство, все було добре, кожне літо море, і рідні Чернівці, жили тоді на півночі раші, в срср, як Україна стала незалежною, повернулися, було важко в 95-99, потім знов все налагодилося.
У нас есть в семье те, кто выехал на ПМЖ в 60-70-х в Бразилию и США. Без понятия как, но выехали. Знаю, что их родители к ним ездили несколько раз. Потом тоже переехали, но с большими сложностями.
Отсутствие загранпаспортов ( данные эти на 2022 год) -это показатель уровень благосостояния отчасти. Поэтому открытые границы-ещё не значат возможность свободно ездить по миру, на это нужны деньги как бы
Отсутствие загранпаспортов ( данные эти на 2022 год) -это показатель уровень благосостояния отчасти. Поэтому открытые границы-ещё не значат возможность свободно ездить по миру, на это нужны деньги как бы
1
82 года. Мама с папой были в разводе, нас у мамы было двое. Жили хорошо, в школе я была одета не хуже остальных. Игрушки были крутые, многие во дворе завидовали и просили поиграть
Я 1986 року, було багато чого з того, що ви описали. Правда на морі кілька разів була, мамі путівки на роботі давали.
З їжею були ’качелі’ - іноді буквально не вистачало на хліб, іноді їжі було більше, ніж в сім´ях друзів. Виручала дача в однієї бабусі і село в іншої, іноді тато їздив в Польщу.
Дуже важким був саме кінець 90их і початок 2000их.
І, наприклад, в молодшій школі однокласниця мала просто бутерброд з маслом, а я пригощала її своїм смачнішим бутербродом з ковбасою чи шрколадним маслом. А вже в класі 9му однокласниця розповідала, що їй набридли курячі стегна, якими мама годувала їх з братом, а для мене це був делікатес тільки на новий рік.
З одягом взагалі було складно, дуже. В дитинстві доношувала одяг двоюрідних братів, в підлітковому віці було дуже мало одягу і той з секонду. Завеликі джинси звужувала вручну, без машинки, носила завелику татову червону куртку і його ж світшоти з секонду.
З їжею були ’качелі’ - іноді буквально не вистачало на хліб, іноді їжі було більше, ніж в сім´ях друзів. Виручала дача в однієї бабусі і село в іншої, іноді тато їздив в Польщу.
Дуже важким був саме кінець 90их і початок 2000их.
І, наприклад, в молодшій школі однокласниця мала просто бутерброд з маслом, а я пригощала її своїм смачнішим бутербродом з ковбасою чи шрколадним маслом. А вже в класі 9му однокласниця розповідала, що їй набридли курячі стегна, якими мама годувала їх з братом, а для мене це був делікатес тільки на новий рік.
З одягом взагалі було складно, дуже. В дитинстві доношувала одяг двоюрідних братів, в підлітковому віці було дуже мало одягу і той з секонду. Завеликі джинси звужувала вручну, без машинки, носила завелику татову червону куртку і його ж світшоти з секонду.
Ответ дляУравнобешенная
Це в яких краях ´необьятной ´ давали по 2 квартири в руки? 
Коми АССР?
Коми АССР?
на семью. это маме дали за работу на заводе. и дедушке и бабушке.
шонеясно?
шонеясно?
Я 81 , в дитинстві на морі бувала щороку , в табори їздила. Важко стало в дев’яностих , коли тато прописав усе , а мама тягнула нас з братом сама . Я в 7-8 класах сама собі одяг в’язала . Хенд мейд - то моя згадка про голодні часи . Я в 19 років поїхала на заробітки вперше - тому гроші були потім завжди . З позитивом дивлюсь в майбутнє . Знаю що попереду ще важкі часи , але ті усі випробування не просто так .
Я 83 года, из села. Вечная тяжелая работа, хозяйство огромное и огородов куча, безденежье, нищета, еда невкусная, одежда и обувь дешманская, низкая самооценка и куча комплексов.
Никакого отдыха с семьей, даже на природе, не то что моря! Только пахать и пахать
Сейчас хорошо живу, детство и юность вспоминаю с содроганием
Никакого отдыха с семьей, даже на природе, не то что моря! Только пахать и пахать
Сейчас хорошо живу, детство и юность вспоминаю с содроганием
2
Неясно как дали на семью 2 квартиры, если бабушка и дедушка состояли в официальном браке. Давали тем, у кого не было жилплощади
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу