175см55кг19лет (она)• 14 ноября 2023
Чому мені пишуть, що не хочу доглядати за мамою?
І різні неприємні речі?
Коли я просто пишу, що мені зараз важко. І потрібна психологічна підтримка.
Коли я просто пишу, що мені зараз важко. І потрібна психологічна підтримка.
показать весь текст
1
3
22
305
0
Саме провину? Ні втому, ні вигорання, ні депресію? Ці шаблони непрацюючі на порадниці набридли більше, ніж тролі
1
2
1
Ви ж писали,що інвалідність з 10 років. Переоформлення не так часто. А якщо інвалід з дитинства - великі шанси, що дали пожиттєво
3
А я автора узнала под анонимом. Потому что без анонима она у меня давно в бане. Плодит темы об одном и том же одна за одной.
1
9
Вона стон, кричить, каже, щоб я не звертала уваги. А потім сама ж ображається, що я не звертаю уваги. Що це?
Люди проецируют свои мысли и поступки на вас . Это о себе они пишут, что могло быть или уже есть в их семьях при ситуации подобной вашей. Успокойтесь, это их мысли, не обращайте внимания.
1
Щодня писати... Для чого? Чому вас мають жаліти й підтримувати незнайомці на форумі, чому не сім´я? Чому не звертаєтеся за кваліфікованою допомогою до фахівців? Вам не пишуть неприємних речей, вам пишуть правду.
8
Конечно люди проецируют на себя. Миллионы людей ухаживают за больными родственниками сами или организовывают такой уход. И не страдают ежедневно на форумах по поводу того, что их старые больные родственники стонут от боли, виня в этом старых больных родственников.
1
3
Кто спорит? У автора мама не лежачая, ходит сама, живет одна, а автор уже страдает, что вдруг она станет лежачей.
6
Автор, вас внутри разрывает от бессилия.
Отказ от обезболивающих - решение матери, но выгребаете последствия этого решения вы.
Вы имеете право злиться
Отказ от обезболивающих - решение матери, но выгребаете последствия этого решения вы.
Вы имеете право злиться
3
Вот в этом комментарии и есть смысл ваших тем. Вы не собираетесь ее лечить, Вы ждёте ее смерти.
3
Вашій мамі 87, вам 47, сину 14, вашої провини у її хворобах нема. Не витрачайте час на ці теми, просто підіть до сімейного лікаря, він направить до потрібного спеціаліста. Знайдіть час на себе, подаруйте своїм дітям щасливу матусю.
4
В неї істерики, коли речи не на те місто покладу, не думаючи про це, - вже сварка та образа! Ще в неї речі счезають, як я приходжу, - я не беру їх, вони мені не потрібні! А сама все роняє та ломає. Що це за поведінка така?
Я не можу її примусити ні до чого. Такий характер, несмотря на вік. Усе життя вперта. Та любила командувати. Її батьки бігали перед нею, як прислуга.
Ви ж кажете, що дименція, оформляйте діагноз, опіку і поселяйте в інтернат, там знають як заспокоїти. Не Ви перша, не Ви остання. Швидше дочекаєтеся смерті, винної в Вашому існуванні людини...
4
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу