Из-за чего был голодомор? Как вам рассказывали родственники?

Баба й дід нічого толком не розповідали, хоча мали памятати, бо їм по 9-10 років на той час було, але я тоді й не сильно питала. В баби десь у ці роки всю родину рокуркулили і вислали з України, бо у батька її був невеличкий млин, де він працював сам і у сезон винаймав аж 1 робітника. В Україні лишилась тільки баба сама, бо її мати залишила її у двоюрідної тітки, яка своїх дітей не мала. Баба тільки казала, що її тітка вишкрібала тоді якісь залишки овочей і цим її малу годувала, а сама майже нічого не їла, але де те щось тітка брала вона не памятала.

В західній частині України він теж не набув таких масштабів.
Жителі Бессарабії (історична область у Східній Європі між річками Прут, Дністер і гирлом Дунаю та Чорним морем), Східної і Центральної України їхали у західні регіони тодішньої УРСР, де ще тільки починала набирати обертів колективізація і діяло українське підпілля. Не одного голодного втікача взимку і весною 1947 року врятували жителі міст і сіл Західної України.

То ви не можете уявити, що тут є люди старші за вас?

Доречі у Бабусі 1923 року, до самої смерті завжди стояли мішечки з різаним і сушеним у духовці хлібом, вона часто їх давала нам і казала краще не знати ні війни ні голоду. Ніколи хліб не викидала

Дуже страшні історії тут описують. Я не розумію як після такого ми могли вважати їх браттями?? Невже і наші діти колись так почнуть вважати знову?? Як цьому зарадити?

У моєї бабусі 2 старші сестри ще в дитинстві померли від голоду, навіть не може це уявити, який це біль((( Дніпропетровщина

Рассказывала прабабушка моей маме, что приходили и забирали еду свои же, чтобы даже ни зерна в доме не осталось. Кто прятал еду дома - расстреливали. И было это не только в Украине, а в многих республиках СССР.

Мої родичі навпаки розказувати, що 1932 рік був неймовірно урожайним.

Всі хто пише про неврожай і бєдних людєй с поволжья - 100% москалота під анонімом і пише на заказ.
Бабуся мого чоловіка, розказувала, як до них в села приїжджали чудом втікші люди зі сходу і ходили по подвір‘ях і крали лушпиння від картоплі, як люди їх годували і помагали їм.

і в моїх обох бабусь завжди ті мішечки з сухарями були. полотняні такі торбинки.
в прабабусі, що на Сумщині, було народжено 18 дітей. з 13 до 27 року. вижило тільки 8. мені бабуся нічого не казала про те, від чого вони померли, але напевно хтось точно в голодомор.

Такий жах був не всюди. Україна, Казахстан, Поволжя.
Це найбільш родючі і найбільш постраждалі регіони.

Моя бабуся 1913 року народження. Вам нормальний свідок?
Я з нею бавилась 1987 - 1999 рік
Вся історія як на долонці.
Вона ще при тямі, і я вдячний слухач

почему не могу? Могу. Но в среднем и возраст ваших пра-.. примерно сдвинется так же +/-. Или ваши прадеды жили более 100 лет, чтобы из первых уст, как говорится? Нет, сами же отвечали выше. А бабушки в то время малыми детьми были (если вообще были на тот момент)

В раше тоже было. У меня там родичи были

Індустріалізація, заводи ті оплачені трупами українців. До того ж не треба так багато українців депортувати, як, наприклад, кримських татар, а одним махом вирішити питання цих одвічних українських бунтарів.
Жорстокий, сатанинський розрахунок.

Ну свої ж а хто ж, але по чиєму наказу? Робили щоб вислужитися перед начальством вище, таких «своїх» ми зараз називаємо колаборантами та зрадниками

Да, по приказу властей, такие были всегда.

Москалі вимортли весь схід і навезли туди шушель мусорну з глинок расєї, всяких шарікових. Так і став схід «ісконно рускоговорящим».

Я 1968 року,у мої 13років моя тітка розказувала про Голодомор,сказала,що забирали все зерно у людей ,худобу,їли бур’ян,лободу,люди так голодали,що сходили з розуму і їли навіть своїх дітей та трупи односельчан.В той час у селян не було паспортів і виїхати в місто вони не могли,Я тоді була тупа радянська піонерка і сказала їй,що в неї не всі вдома.До цих пір соромно,тітка давно померла

Ну тобто +/-?
Це цілі покоління.
Якщо моя бабуся 28 року, то пра приблизно 10?
І так, до 15 я не допитувалася, а вони не горіли бажанням згадувати.
То ж може не у всих так було? І є старші за мене люди тут? Нічого дивного.
А те, що ви пишете якраз і дивує)

Моя бабуся з Дніпропетровської обл., вона 25 року народження теж не їла буряки ніколи, говорила що завдяки ним вижили викопували на полях після збору урожаю і потім навіть переносити їх не могла. А вижили засмоливши бочку з зерном і сховавши десь поблизу у болоті. Розповідала що приходили з палицями штиками і ходили проштрикували їми подвіря щоб люди нічого не закопали не сховали, перевіряли будинки, горища і якщо щось знаходили забирали. Розповідала що дуже багато померало людей цілими сімями і ховати було нікому, люди пухли від голоду. Голод був у селах, у містах говорила продукти не забирали. Померла бабуся минулого року.

Колись бабуся 1938 року казала як у школі на уроці їхню ученицю засудили а потім здали, вона сиділа у тюрмі як і її батькі, за те що десь у школі сказала на Сталіна дурак. Люди всі ненавиділи владу, але були такі які хотіли вислужитися, тому підслуховували писали доноси і мали з цього щось. Бабуся казала що німці коли жили в хаті у війну, казали що ваш Сталін гірший нацист ніж наш. Звісно люди не вірили в це або боялися вірити

Забрати весь врожай, більшу частину продати за кордон, щоб взамін купити устаткування на заводи для «індустріалізації», те що лишалося - в місті годувати верхівку і робочих тих заводів. А селянам - голод і смерть

Та забрали все! Який неврожай? Ви собі уявляєте як в селі такий неврожай, щоб померти стільком людям з голоду? Неврожай всього в один рік? І зерна, і картоплі, і всіх овочів, фруктів, кукурудзи, гарбузів і т.д.? Штучно це було зроблено

ви щось намагаєтеся мені довести? мама з Одеської області, тато з Тернопільської, тож я в курсі, де кору з дерев їли, а де кашу

Ну мои дедушка и бабушка были с 14 и 18 года, какие малые дети? И про неурожай рассказывали, и про людей опухших, и как умирали под заборами, и как супы из бурьянов варили. Все это они пережили и прекрасно помнили. Как можно забыть такое?

Черкащина. Страшне було. Забирали в людей все , що могли забрати. Бабуся в мене була 1911 року народження. Їх п´ятеро було в матері, батько помер раніше, але вже всі в 32-33 були майже дорослі або дорослі, молодшому 15 років було. То троє старших разом з молоддю з села якось нелегально виїхали на зиму в Ленінград, на цегляний завод, вагонетки таскали з цеглою, за це їх годували, суп з крупи з червами, трошки хліба. Хліб вони сушили і через якихось знайомих в село передали. В селі й жолуді, й кору їли. Але так як тільки двоє вдома з матір´ю зостались, то якось витримали й пережили цю важку зиму. Матері щось в колгоспі давали потроху. А сусіди в яких було багато малих діточок повимирали сім´ями, бо в колгоспі трохи пайки давали тільки на працюючих. Сім´ями по п´ять-десять малих діточок вимирали. Страх Господній. З перших вуст чула про ці страхіття , як пухли і вмирали люди.
Ще казала бабуся, що в матері її багато було сережок, колець золотих, але за час голоду все зміняли на їжу, нічого не зосталось.

’а я вам щас покажу, почем фунт изюму!’
українці бунтували і не підкорювалися радянській владі. таким чином їм показували, хто тут хазаїн.
і загалом сталін був схибленим параноїком, жорстоким і цинічним людиноненавистником.

Мені про Голодомор розповіла бабусина сусідка. Вона народилася в 1927-му (чи 26-му). Також все життя сухарі сушила. І казала, що як помре, щоб ми ті сухарі не викидали, а собі забрали «раптом що» 😢
Розповідала і про голод страшний, про опухлі від голоду животи, про те, що вони боялися з дому вийти, бо боялись, щоб їх не зʼїли (в селі були випадки канібалізму 😞)

Кацапню ополченцев майбутніх підвезли