Из-за чего был голодомор? Как вам рассказывали родственники?

Мені 42, моя бабуся була 1926 р.н. Усе літо я була у неї в селі. Київська область, Обухівський район. Багато розповідала. Розповідала про голод 1933. Їй було 7 років. Памʼятає, як її діда вислали до Сибіру за те, що не лінувалися, усі змалечку робили і була й земля, і все. За те розкуркулили і вислали. У їх будинку потім совєти дитячий садок зробили. Гарний був маєток, я його ще памʼятаю. Розповідала, як потім ходили зі щупами і шукали їжу і коштовності. Був урожай, але все забирали, творили геноцид. Слава Богу не знайшли вузлик за піччю, хоча туди штрикали. А вижили завдяки бджілкам, пасіку чомусь не тронули. Бабуся показувала мені на кладовищі незвично великі могилки без хрестів і оградок. Казала, що це загальні могили, в голодомор туди сімʼями звозили і там наші родичі теж є. Я була маленька і памʼятаю, як до моєї бабусі приходила у гості її двоюрідна сестричка. Уже теж бабуся. Згадували голодомор . І та сестричка розповідала, що у неї померла мама і братики від голоду - сестрички усі і залишилася вона одна. Їй було страшно і вона кликала до себе подружку ночувати. І ось запалили свічку, щось там знайшли поїсти, і тут на стіні відобразилися тіні - одна велика і три маленькі. Каже вона , то мабуть мама з дітками приходила. Отаке розказувала. Чи то від голоду вже галюцинації були чи що. Але було. Плюну і розтовчу морду тому, хто буде в заперечувати голодомор! Тато мій 1935 р. н. Пережив голод 1946-47. Теж штучний. Батько його на цукровому заводі робив, а їсти не було чого. Грудочку цукру у пазусі дітям ховав і приносив. Його батько і сестричка померли від голоду. Теж усе життя не міг хліба наїстися. І запаси круп завжди були, сіль заводилася, я викидала, а він все одно купував і складав, Ненавидив русню ще до війни. Учасник Майдану. Казав що ось побачите ще що буде. Буде гірше й гірше. Ми сміялися і не розуміли. Думали старий уже таке собі говорить бозна що. Хто ж знав, що слова виявилися пророчі. Незадовго до смерті сказав, що він уже тут затримався.

Бабушка моего мужа пережила голодомор. Она умерла 15 лет назад в возрасте 85 лет, в светлом уме, рассказывала очень много. Во время голода она была ребенком, но не младенцем, чтобы ничего не помнить. К тому же. ее мама тоже выжила, вы же не думаете, что, когда голод окончился, все сразу об этом забыли и не говорили со своими детьми?
И знаете, любой ’малограмотный’ селянин в состоянии отличить неурожай от грабежа.

Голодомор був, це геноцид українського народу. Підтвердженням тому є і свідчення людей переживших цей страшний час, дослідження істориків. Сталіну не потрібна була незалежна Україна, бо це загрожувало його режиму, розвалу СССР. Врожай був, але його вивозили, селян розкуркулювали, вигрібаючи усе з хат, до зернинки. Є свідчення, що навіть лазили по вигрібних ямах у пошуках захованого зерна. Ще один момент- це все приховували від усього світу.
Для перегляду рекомендую фільм Ціна правди(про журналіста Гарета Джонса, який ризикуючи своїм життям та кар’єрою таємно заїхав в Україну і потім написав статтю про свої враження) ось вийшов фільм Голодомор.Літописці
Також скоро вийде у світ фільм «Сімейний Альбом» , про інженера Александра Вінербергера, який таємно зробив фото тогочасного Харкова, і вивіз ці фото до Австрії. Є спогади іншого інженера з Південної Африки Джері Бермана, який детально описував жахіття у своїх листах до рідних, які бачив на власні очі.

Моя бабушка 28-го, прекрасно помнила, как в 33-ем у неё родилась сестра. Правда, она у меня из оркостана. Но там тоже есть нечего было, и селяне пахали, как проклятые. Вот этой сестре их мама заматывала в марлю мякиш хлеба и шла в поле. Оставляла малую на двух старших детей (5 и 7 лет). После войны моя бабушка переехала в Украину и забрала брата, сестру и маму. Так и жили всю жизнь рядом. И всегда говорила, что на расии они жили просто невыносимо бедно.

Так жаль, что, пока бабушка была жива, меня такие темы не очень интересовали.. Сейчас о стольком хочется её расспросить.. Вот про голод она не очень рассказывала. А про войну много баек мне маленькой придумывала про солдат (в позитивном ключе), но всегда говорила, что ’лишь бы не было войны’. Хорошо, что она не увидела всего этого кошмара, начиная с 2014 года..

Ну вы странная, мне про голод после второй мировой уже мой папа рассказывал, так что поколению 40-50 летних именно бабушки как раз и могли рассказывать про 30-е. Другое дело что мои, например, крайне не скупо про те времена рассказывали, вот про войну уже гораздо больше.

«Мальчік, нє надо,нє плач, твой папа вєрньотся» -
Збрехав чекіст моєму малому дідові.
Сідало за Збруч роз‘ятрене з розпачу сонце,
Сідали до столу радіти хоч вже якому обідові.
Троє маленьких дітей на голодному боці Збруча,
Ваш тато пройшов цей голодний кордон незаконно.
Старшенький плакав.Чекіст знічев‘я мовчав,
Подумки приміряючи нові погони.
Інше пече мене, діду, якби ти знав,
Хоч же катують мене твої сльози дитячі.
Дочка твоя визубрить ВЛКСМу устав,
І за ковбасу їм сирітство твоє пробачить.
За ковбасу, за віру в кривавих месій,
За «недоступну батькам її вищу освіту»,
За право не знати правди і жити «як всі»
І «Ми- не раби!» надсадно кричати світу.
«Голод - не матінка» скаже вона мені
В ревних потугах повчань, як прожити життя.
Скошені обмолочені колоски лежать на стерні,
Скошені обмолочені діти болять у мені,
Прабаба втішає заплакане кволе дитя.
Liudmyla Gorova (С)

Моїх рідних теж бджілки спасли. До сьогодні як бачу десь бджілку, про себе дякую.

Що ви рахуєте?
Голодомор був 90 років тому. Так, є люди які живуть і 100 років, зараз ще є живі свідки тих подій. Ну і багато людей живуть 80-90 років тобто розказували про це багатьом років 10-20 тому з перших як ви кажете вуст.

Моя бабуся 1922 року, її сестри 1906 і 1919, троє братів на війні загинули. Бабуся все чітко розповідала, в страшних деталях, всі ті жахіття вона на власні очі бачила, і її старша сестра розповіда багато чого теж такого ж страшного. На жаль, прабабусі і прадідусі з маминої сторони померли задовго до мого народження в 50-70 роках, вони були 1880х якихось років 84, 86

Автор слился ,ни одного комментария

Русня і тут намагається спаплюжити памʼять наших рідних! Тварюки намагаються стерти з памʼяті, заперечити, забрехати, ніби цього ніколи не було. Щоб почали сумніватися. Не вийде, тварі! Українці вижили і відновилися! Мої діти знають про голодомор усе, що мені розповідали рідні. Вони можуть що завгодно не знати, але про Голодомор не мають права забути!

моя прабабуня 1899 року народження, коли був голод, їм було 33 роки. Я - 1977 р.н. Прабабця померли у 94 (при повному розумі), коли мені було 17 років. І я багато пам*ятаю з того, що вони розповідали. Неохоче, але все ж таки.
Бабуся 1925 р.н., в голодовку було їм 7-8 років, свідомий вік, теж щось пам*ятали і нам трішки розповідали.

Нажаль, шановна Niviana не побачить мого повідомлення, бо чомусь мене заблокувала - ну то таке, буває.

Вибачте, не всі інфантили. Мене все це цікавило років з 7, ввечері перед сном я про сила бабусю - розкажи, як ви раніше жили, вона розповідала про своїх батьків, братів, сестер, бабусю свою, як дили, що їли, як одягалися, як навчалися, як розважалися, а вдень потім показувала численні фотки своєї родини. Я всі ці історії чула не раз в деталах. А коли вона розповідала про Німеччину всім нам - і дітям своїм, і онукам, то завжди плакала, що вона там пережила.

Мабуть той же сенс, що й зараз у рашні гатити по багатоповерхівками, по дітям і старим. Геноцид, знищення нашого народу.

голодомор 32-33 годов.. Львов еще не был под советами.

Какой неурожай вы о чем это все сделано искусственно ,урожай у 1932 был хороший

Згадалося фото..

прабабушка рассказывала, что люди из сёл бежали от голода в город и там в городе умирали прямо на улицах. у нас все городские. больше ничего про голод не рассказывали.

Який неврожай? Конкретніше - неврожай чого саме? Увімкніть логіку. Не могло ніколи такого бути, щоб від неврожаю зерна так масово вмирали люди. Бо, окрім зерна, є ще овочі, фрукти, ягоди. А неврожай всього також не міг бути. Що за маячня.

Моєї бабусі найстарший брат був головним редактором газети сільські вісті, він від неї на 18 років старший, закінчив гімназію, далі універ, вірші писав. Бабуся закінчила 10 класів на відмінно, вступила в інститут провчилася рік і війна почалася, а після німеччини її вже не взяли в інститут, як неьлагонадійну, то вона закінчила щось бухгалтерське, все життя до мого народження пропрацювала бухгалтером.

Так, у кого була можливість тікали, а у кого не було то лишалися. Ну як і зараз хто поїхав, а хто лишився. Багато вмирало ще бо рівень медицини самі розумієте. Тиф був страшний, всілякі отруєння. Памʼятаю як бабуся розповідала що її мати завжди наказувала не їсти коробочки від маку і насіння дурману, бо діти помирали від цього. Але коли дуже голодний і розум втрачали.

«Жовтий князь» в школе читали. неизгладимые впечатления.

Після звільнення України від СРСР 1991 року твір Василя Барки включений до програми з української літератури у середніх школах. Проте після приходу до влади Віктора Януковича, Міністерство освіти наполягло на заміні цього твору іншим, який би не стосувався проблематики геноциду українців 1932—1933. При цьому міністр освіти Дмитро Табачник демагогічно посилався на низьку літературну якість твору Барки.

За романом «Жовтий князь» Олесь Янчук на Київській кіностудії створив фільм «Голод-33». У грудні 1991 року, перед референдумом, його показували цілу ніч на всіх каналах українського телебачення, і він без сумніву вплинув на рішення гядачів проголосувати за незалежність України.

На Кубані, Ростовщині та Вороніжчині влада Російської Федерації досі вважає твір «сепаратистським», «екстремістським», «націоналістичним» тощо.

Мої в школі - 1 і 3 клас в цб п´ятницю робили символічні свічечки, ї про це розповідали, показували прещентацію, то старша розплакалася на уроці від жалю до людей, які це передили, чи не пережили.

Сегодня посмотрела передачу о голодоморе ’реальні історії з акімом галімовим’, там по полочкам разложена последовательность действий сталина и его утырков, а так же причины голодомора. Кому интересно - посмотрите.
Мои с Херсонщины тоже рассказали как оно было. Это был ад на земле.

И меня удивляет что после более 30 лет независимости Украины кто-то пытается оправдать этот геноцид неурожаем или ленью людей. Не знаю, такое только потомки кацапни, заехавшей в опустевшие хаты истребленных советами украинцев, могут писать.

Какой нафиг неурожай! Убивали за колоски в руках. И весь уродай вывозили.

Дуже цікава стаття про те, як Голодомор вплинув і продовжує впливати на наше суспільство https://ukrainer.net/yak-holodomor-vplyvaie/
Вся ця тотальна недовіра, пасивність, апатія… Якщо ми за 90 років не відійшли від цієї постгеноцидної травми, то скільки ж ще потрцбно буде часу, щоб відіцти ввл другої? 😢
«Цей тип був пасивним; він підкорювався і виконував навіть найбільш абсурдні владні накази; він був готовий працювати за найнижчу зарплатню або взагалі без неї; він не любив і не цінував своєї праці; був непевний щодо себе; жив у страху невідомого; порушував закон, де це було можливо; вважав крадіжку природним способом перерозподілу власності; не мав жодної поваги до себе самого. Такі етичні якості, як людяність, співчуття, любов до родини і сусідів, ослабли, або ж їх витіснили страх і голод. Водночас цей індивід брав участь у всіх офіційних заходах, вірив, що вони правильні, і зовсім не знав про невідповідність між слоганами радянської пропаганди та реальністю (наприклад, коли неанонімне голосування за єдиного кандидата називали виборами, бідність — процвітанням і так далі). Орвелл мав рацію, коли назвав цю шизофренічну біфуркацію свідомості «подвійним мисленням».»

Звісно що маячня. Навіть якщо неврожай один рік був, так селяни завжди тримали зерно із запасом на такі випадки під засів. Вигрібали ті червоні потвори все під нуль і не було чим засівати. Худобу забирали, все переривали, щоб і дрібки чогось їстівного не залишити. А тут ще вагаються деякі чи то був штучний голодомор, чи то неврожай...

Комуністи забрали насильно їжу, в мене багато родичів померло, київська область.

Неурожай был 1921 году, а вот 1922 был очень урожайным годом, зерно гнило прело и пропалало на складах... Со слов бабушки и дедушки, большевики всё выносили из домов и сараев от скота до буряка, деревья в садах фруктовые спилевали. Всё сметали на своём пути...
Рассказы про неурожай - это советская выгодная версия, которая не соответствует правде.

Не надо книжки пересказывать. Вопрос про свидетельства родственников.