А вас когда-то бросали? Как быстро вы пришли в себя, особенно если нужно было

Да, и таким образом он показывал, что полностью доверяет мне и уверен в своем выборе. Молод был, и понимал, что пахнет женитьбой - испугался вначале отношений.

звісно кидали, навіть 3 раза поспіль, різні хлопці. Самий важкий був 2-й випадок, познайомились в інтернеті, через 8 міс він мене перевіз до себе в Київ. Прожили 2 роки разом, знімали квартиру, десь через півроку все помінялось, став злий, пив постійно, сексу не хотів. Через півтора року я дізналась що він як виявилось досі кохає бившу, вона заміжня. Я на той момент була без роботи. В мене лишалось 2 варіанта, їхати додому (так не хотілося), або шукати роботу, житло. Я обрала 2 варіант, жили досі разом, я знайшла роботу та з´їхала від нього, грошей вистачило лише на спільну оренду з одруженою парою, та я була рада, бо жити з ним було жахливо, я досі його кохала. Нічого, встала на ноги, він звонив мені часто, навіть зустрічалися, в кіно ходили, як друзі. На роботі я закохалася, стало легше, забула його повністю роки через 1,5. А ще через рік зустріла майбутнього чоловіка, до речі завдяки цьому бившому) все що не робиться, на краще, це я вже точно знаю.

Понимаю, автор. Меня тоже так же когда-то бросили. Без объяснений. С тем, что до отъезда он мне такие оды пел о любви. Он в командировку ехал на другой конец страны. Просил с ним поехать, но меня не отпустили с работы. И всё. Только ’извини ’ в смс. И всё. Пострадала месяца два и забила

Бросал но не на долго. Подстроил встречу и начал проситься обратно. Не звонила и не унижалась. По сути приняла тогда ситуацию и морально старалась отпустить.

мужики- трусы, оnи боятся этиx обьясnenий.

Я так ушла от красавца к парню попроще. С красавцем не было чувства уюта, родства душ и неинтересно было вообще. Счастлива и любима с мужчиной попроще 16 лет. Красивый мужчина-не показатель, что за него нужно держаться.

Рік пекла на вбитій квартирі з дітьми. Потім діти пішли в садок і школу, а я на роботу (мама з татом переїхали ближче до нас).
Ще через 2 роки вийшла заміж, купила квартиру, народила дівчинку.
Все гаразд.
Колишній бухає, живе з мамою, погладшав трохи не удвічі, таке ото, а не життя.

Я вважаю що просто не вчили бути емоційно дорослим, що краще від сварок втекти. Типу краще не піднімати щоб не кричала не сварилась не плакала і тд. Так,це явно не по дорослому. Знайомій чоловік сказав що не люблю - наче й побалакав, а їй всеодно не так. Ну як не люблю, якщо 10 років любив, а це не люблю? Так, не любив. От і розмова. Тобі не соромно? Соромно. Але не люблю. От така розмова. Наче й поговорити, а толку для неї немає - всеодно в шоці. І наче ж має право піти, не кайданами прикутий. А всеодно їй важко. Тому розмова може ні до чого не привести , просто просіть допомоги в знайомих ж житлом, чи в колишнього. Треьа думати не про те,чого від довбойоб , а про те як жити і на що жити далі,якщо жили на 2 ЗП

Там не в красоте дело , сама равнодушна к красивым

у меня так было. бм после развода сразу купил себе трёшку. на нас с сыном экономил. но я рада, что такое мурло отпало от меня. тьфу-тьфу-тьфу.

Откуда Вы знаете? а может Вам через год любимый квартиру подарит?