які у вас відносини з вашими воюючими чоловіками?

кожен вирішуе для себе.
ми -в далечі 200км від фронту- в норм умовах.

И я

нема більше чоловіка

Я б тут сперечалась, але... Ось в січні сусідку кинув по телефону чоловік, який два місяці на передовій. Сказав, що зустрів іншу.
Біда прямо

А що за хвороба лікується півроку?В свій час лежала в венерології то навіть сифілітики 21 день лише кололися, а було це 20 років назад, зараз ще швидше все лікується
СНІД хіба що але писали б зразу що невиліковне

Так себе... Я виню его. Он тоже уже не рад служить,видя все что происхрдит(но уволиться нет оснований). Отношения испортились,я много раз думала о разводе.

Вы же определитесь: или крестик, или трусы.

А при чем тут сразу измены? У знакомых другая ситуация - муж жену, видите ли, бесит тем, что спокойно не спит, а в атаку во сне идет и ее будит, и вообще нервный стал и дерганый. Дом собирались покупать, не в городе, ближний пригород - зато свое жилье, но звезда посидела в Европе и дом в селе уже не катит, а на большее любимый пока не навоевал. На фиг ей, звезде, такое счастье Хз, может, и до развода уже дошло дело, давно не общалась..

Давно они женаты?

Ні. Кілька років лише

Обіймаю Вас,мій чоловік теж загинув на війні😭

Свекор в серпні повернувся з фронту, в середині грудня вже з дружиною розсварився, вже два місяці не розмовляють і живуть як чужі люди. Вона збирається в Польщу іхати.

Ну так а жена теперь должна быть приложением и терпилой возле того мужа? Я б убила, если бы меня каждую ночь будили, потому что если я не высыпаюсь, я физически плохо себя чувствую. Недосып - приводит к разного рода заболеваниям. Ну и дом в селе да, молодец. Вовремя одумалась.

Взагалі, страшна тема(((

З таким не комісують?
А ви звідки знаєте що лікує?

Отцу подруги 50+ лет. В прошлом году ушел из семьи- новую любовь встретил. У него дом, выгнал жену и детей- продавать будет. У него 3 детей (две взрослые, сыну 6).

Капець, ви бездушна. Я в шоці що такі люди в принципі існують

Він не загинув, ми розійшлись...

Это частые случаи.

Дуже рівні. Обережні з моєї сторони. З лютого 2022 або нуль, або біля нуля. Яка там психіка буде? В мене не краща, теж є стрьомний бекграунд з початку війни. Тому я собі спілкуюсь з психологом і, якщо хочу почати якісь заскоки, то не починаю їх) відкладаю на потім, завела собі ’чорний молєскін для обідок’. Крім того, маю багато власних справ: робота, діти, здоров´я і т.д.
Ми домовилися з ним, що якщо він виживе, то після війни буде лікувати/поправляти голову. Це вже інша людина просто. Мені його шкода.
Про зради чомусь не дуже задумувалась, секс у нас у презевативі, коли відпустку має.
Коли приїжджає, то кружу його як можу)) спа, масаж, класна їжа, везу в гори. Діти дуже люблять і чекають тата, син взагалі повністю татова дитина і це трохи розбиває мені серце, коли мій хлопчик плаче, бо переживає, що тато помре.
Я просто не хочу бути джерелом негативу зараз у родині. Відкладаю все це на потім. А потім, якщо все буде добре, я це забуду.

Кинув по телефону?

Подруга от парня заразилась ВПЧ. Очень долго лечилась 🤷🏻‍♀️

Я не бездушная. Я реалист. И я в шоке, что существуют люди, которые готовы жить жизнь жертвы.

Може, ви б путьку вбили? Ато нічні бомбьожки вас напевно теж нервують і призводять до заболєваній?

у мене немає слів

Я тоже о таком часто слышу. Моя кума замужем за мужчиной. Он был сначала в АТО, потом пошел добровольцем. Сначала у них испортились отношения из-за того, что он пошел добровольцем, она постоянно его из-за этого пилила, ее душила обида, что он их бросил, потом сказала, что разводится, если он не уволится (многодетный). Он уволился и стало еще хуже. Он вечно злой, постоянные скандалы, агрессия к ней, к детям. Сейчас проходят семейную психотерапию, то вроде немного лучше стало

Может и убила бы) но меня бомбежки не беспокоят

Да не утруждайтесь писать мне свои опусы, мне ваше мнение не интересно.