Ви б змогли віддати дитину інваліда в інтернат?

Самі звичайні
Дітям з РВ завдяки реабілітаціям запускають мову, розвивають памʼять і тд.
Є ще метод реабілітації стовбуровими клітинами, у нас в Україні. І це дає мега результати.
Тому я ц запитую, що зробила автор, за цей час!!!!

Нет, у дочки инвалидность по психиатрии.

У моей ку ы доченька о средней степени слабоумием и ещё несколько диагнозов. Было очень сложно ей, лет этак до 12. У них мысли были отдать, но так и не решились, основным противником отдать была бабушка, которая в уходе за ребёнком участия не принимала. А кума с мужем реально были задерганные, круг общения сузился до 1-2 семей, потому что там был реальный треш, с агрессией. Лечение подбирали, дозы меняли. Или овощ или кусание, бытье. Никуда не ездили, оставить не на кого, да и на ребёнка это влияет о рицательно. Сейчас девочке 15, стала намного спокойнее, обслуживает себя сама, нужно сказать и проконтролить. Сейчас у них другая беда. Обоим почти по 50. Дочке 15. Они понимают что не вечные и неспехом подбирают интернат. Чтобы её потом туда оформить и какое то время смочь ещё посещать, видеть что там её не обижают. Я спрашивала как то куму, раз все равно ей светит интернат, то смысл было не сдать в 4, а сдать в 24 (пример) чтобы 10 лет ада, 10 лет более менее прожить с ней, но все равно отдать. Кума долго молчала, а потом сказала что не представляла как это сказать всем что от ребёнка отказались, боялись осуждения и неприятия, что жалеет что не решились тогда, был шанс прожить совсем иначе. Но они родили в 35, Вы автор моложе, у Вас все впереди, можете прожить жизнь счастливо и проведовать ребёнка. Надежды нет на излечение, все равно интернат.

Сину 18-ть. Так, він легший в плані розумового розвитку (відсталвсть помірного ступеню), але в часи пубертату був нестерпним в поандінці (розмазане гівно по стінах, агресія і багато чого іншого). Нуі і атизм як осноаний діагноз. Зараз його стан НАБАГАТО кращий в усіх сенсах, і основні проблеми я маю вже не з ним, а з донькою ( в якої легка РВ і купа супутніх приколів), та я добре розумію, що кожного дня може бути новийвідкат - і я не знаю, якими будуть мої дії тоді. Бо якщо повернеться агресія, то справитись із двохметровим сильним дядьком я не зможу.... Та поки що з Божою поміччю в нас все ок. Порад не даю, просто бажаю сил.

Учиться как должен такой ребёнок?Мальчик соседский с умственной отсталостью и ещё другими диагнозами учился в специальном интернате, в 8 лет плохо разговаривал и был поток слов, не предложения, там специалисты логопеды, специальная программа, в классе до 10 детей, в том числе с синдромом Дауна

В вас з двома дітьми передчасні пологи вийшли і як наслідок в обох діток рв..?(

Працюю з такими дітками і однозначно: віддала б. Для батьків то не життя. А чоловік, якого ви зустрінете, швидше погодиться бути з вами ніж з вами і вашою дитиною. Чоловіки вони такі у більшості.

Однозначно да, отдала бы, если нет сознания. Это правильное решение

Не плутайте аутизм і розумову відсталість. Остання не зворотний процес ураження головного мозку.

Ні, в мене ситуація інша і через внше. Не програмуйте себе на погане. В багатьох моїх знайомих другі діти - абсоютно здорові.

Це особисте рішення автора, чи віддавати в інтернат чи ні. Ми тут можемо тільки писати, чи то, чи інше, рішення приймати мамі. Я сказала за себе, що не віддала б. Але це нічого не змінить, те що ми всі тут висловилися, з цим жити автору

Вас зрозуміє лише той, хто проходив чи проходить зараз таке. У мене був братик молодший, діагноз - Мікроцефалія. В малому віці було все нормально, він виглядав, як звичайна дитина, хіба що погано розмовляв. Десь після 8 років він вже ставав неконтрольованим. Бився, обзивався, міг втікти на вулиці, з вікна вдома викидав речі, міг викинути гроші, продукти, якось на лобове скло машини на вулиці щось кинув, він був дуже жорстокий, бив тварин, хотів придушити. Вдома залишити неможливо було, бо міг з вікна вилізти, або підпалити щось. Тому постійно був в спеціалізованих закладах, ми його забирали на вихідні.

Він помер у 12 років від лейкозу. Це було понад 15 років тому. Мені тоді було 17, я дуже все пам´ятаю, як він ріс, як мамі (яка ростила нас одна) було важко. Тому, автор, поки дитина маленька, то з нею легше і інколи навіть є думки, що з такою дитиною можна впоратись, але коли хвора дитина дорослішає, там просто можна поставити хрест на своєму житті.

Ми з мамою інколи підіймаємо тему, а щоб було б якби малому зараз було б вже 31 рік. Це був би жах і для нас, і для нього.

Це мій молодший братик, я любила і люблю його, але... я ще і людина, яка це все бачила. Тому... Вирішувати вам звісно, але хвора дитина - це поламане життя мамі.

Почему не возьмёте помощница, если финансы позволяют? Есть сады/школы частные специализованные где ребёнок практически весь день с занятиями со специалистами.

Если отдадите в интернат ,то собираетесь проведывать и контролировать?

Личное, да.
Я не знаю за все интернат, возможно есть плохие, есть хорошие
Но там с детьми занимаются, соседка не могла возить ребёнка каждый день к логопеду, а в интернате это и бесплатно и каждый день, и другие специалисты занимались ребёнком
Сейчас он говорит предложения даже, а было все совсем плохо
Конечно она скучала, могла и в середине недели забрать и отвезти на следующее утро

Если это будет частный интернат с хорошим уходом, то наверное отдала бы. В гос. интернат, где над инвалидами издеваются, морят голодом, держат взаперти в грязной одежде, часто записяной-закаканой - нет.
Искала бы вариант нанять няню, чтобы ухаживала, пусть бы муж помог такую нанять. Может даже им домик в селе снять, пусть ребенок на природе и на натурпродуктах там живёт спокойно с нянями.

Знаю семью, где отдали ребенка в интернат в 1992 году. 10 лет назад точно была жива (уже во взрослом пни), сейчас не общаемся, не знаю. Судить не имею права.

ні. в мене був такий старший брат. ми не віддавали. прожив до 20 років.тяжкий хрест. 1 група дцп. Але в інтернат ні. там діти дуже страждають,бо вони недоглянуті,голодні ,засцяні.Бачила і знаю. Я від побаченого довго не могла відійти. Прочитавши відповіді,тепер зрозуміло,чому так багато собак і котів,особливо маленьких, вивозять у поля і ліси на голодну смерть, прив8язують у лісах до дерев, чому повтікали закордони,лишивши тварин у квартирах. В наступних життях невідпрацьовані кармічні задачі знову і знову будете повторювати. Тільки люди цього не пам*ятають.
Р,С, причина дцп- неправильно прийняті пологи.

Психічно здорові люди хотять і ростять тільки здорових наслідніків. Крапка. Все як у природі. Хворі залишаються за бортом нормального життя. І це норма,треба це розуміти. Закон на вашому боці не просто так, спец заклади теж не просто так, і лікарі одразу пропонують залишити таку дитину теж не просто так .

Страшно что под вашим абсолютно адекватным комментарием столько негативных смайлов. Здоровья всей вашей семье

конечно, страшно, вы же в своем неадеквате где-то свободно по улице ходите

При таком раскладе, возможно, да.

Вам в любом случае нужна помощь. Не берите это тяжёлое решение только на себя. Поговорите с мужем бывшим, как он к этому относится, что думает. Поищите вариант спец.заведений. Узнайте условия и возможности. Как навещать, как брать домой и прочее. Уже от этого отталкивайтесь. Главное, как мне кажется - это не бросить ребенка. Нетак, что отдали и забыли. Заботится о нем и не забывать. И папашку тоже привлекать.

я не буду советовать. Скажу про свой опыт - нашла мужчину, который берет на сбея ответственность за моего ребенка с инвалидностью...поверьте, дело не в ребенке. И это не значит, что вы отдадите и встретите мужчину и все будет хорошою А если у вас не сложится личная жизнь потом вообще? вы уверены, что с этим сможете жить(
я одинокая мама. Научилась сама зарабатывать, няня работает с моим ребенком полный рабочий день. Все возможно. Держитесь

Как врачи сразу видят ,что у ребёнка будет псих расстройство?

А лейкоз ніяк не лікували в той час? Ну тобто в інтернаті розуміли, що в дитини рак і просто нічого не робили?(

Дякую, навзаєм! Просто люди в нас більшість неадекватних)