Якщо дитина лягла на асф./підлогу, і лежить або ще й кричить в знак протесту,то?

Є , є таке. Це свого роду еволюція - від емоцій у вигляді реакціі тої чи іншої (ор, виття, витись головою) до самоконтролю. Ну, це я своїми словами.
Спочатку ж був шо? Був крик. І тебе задовільняють. І потім так, але плюс дитина вже розуміє людську мову. І починається виховання. Нейронні зв‘язки. Якщо продовжити на ор задовільняти, то це не припинеться. А от ігнорувати чи упорно пояснювати…тут делем

Я дивилася в мале вікно ща нею) сбоку. Тільки частину ноги бачила, а вона мене - ні. Вона була на ліфтовому майданчику. А я - вже з нього вийшла і за дверима

Вона да, одразу побігла , відкрила двірі, а я ж там…і вона в проході встала і давай знов стоять. Я кажу давай руку і йдемо, вонамй лягла. Не орала, но і не йшла. Но потім як я пішла до кв, це за угл, і не видно мене, то вона завила. Воєм, не ором

Моя свекруха так робить. Все шо хоче дитина робить, аби заткнуть ор
На цяцю, на булку, на соломку, на ручки то як само собою

Ну стоп, дитина не оре , вона лежить (я ж пишу - лежить, і вже потім що може ще оре, бо моя не орала особисто. Я обговорюю підходи , виховні моменти. До чого тут чужі вечори та головний біль? То не сюди🤷‍♀️

Я не пропагандую ігнор.
Саме слово говорить ж за себе.
Але. Без капризів у дітей не обходитьмя, хто б що не казав. У мене цей періо почався, я обговорюю🤷‍♀️
Я поки побачила те, що як дитина не хоче (йти додому візьмемо), вона каде ніііі і уходить. Про «ще 10 хв і додому - моя ще не знає що таке 15 хв», і я кажу ідем мол в магазин до тьоті, візьмем банан, творог, тьотя пікне і підем їсти. Це от недавно так. Бо перед цим я просто іі в коляску і везу куди мені треба.
А буває не так, я їй про тьотю, а вога все одно, нііі. І тільки я за ручку буру, хоп - висне.ноги , поняли, ватні такі. І не йде. І так висить, на ноги вже не встає і як я приймаю свою руку, вона ж «автоматично» лягла) всьо🤷‍♀️якщо ще й далі чіпаю - піднімаю, то по першем- ноги такі ж ватні, по друге може й завить. Треба визначитися як буть😮🤷‍♀️

Делала вид,что ухожу.И говорила ему,что все,я пошла.Вставал и шел сзади на расстоянии.Два раза так было.Больше попыток не делал.

Не забувайте, що діти різні. Здорові діти різні. А якщо ще й щось неврологічне
От у мене - щолота дитина. Розумна, спокійна, без колік, зуби самі вилізли я і не помітила.
І от - пробую забрать ту нещасну грудь…Дитина злиться з моменту відкривання очей вранці. Їй не дали - ігрушки нафіг летять, каша нафіг не треба, виходимо - голодна недовольна. Я даже мультік включаю ,нехай, думаю - вона його виключає)) і самозабвєнно страждає))) є забава що відволікає, є.
Я лише веду до того, чому в 1.7 було ок, а тепер не ок. Вимагає щоб не обмежували в тій груді🤪

Тож епізодів дома може не бути. А лише на вул.
Визовний момент має бути застосований тут же.
Сенс насильно волокти до дому і аж там щось виховувати?

Опыт бесценен,ну если он конечно правильно получен. И да, даже взрослые не всегда понимают с первого раза, а детям , обычно, нужно больше времени,чтобы понять

Ви взагалі то колись на дитячому майданчику були, ні?
Там капец який крик стоїть
А мамкам абсолютно все одно, вони по лавкам в телефони залипають.

Конечно читали и смотрели. Но дети разные. У меня были золотые оба - повезло. Но было ровно 2 истерики, даже помню их потому что это редкость была. Один раз киндер не купила, второй раз не взяла на руки когда устал, потому что была уже на 7 месяце и игнор на такое поведение было моим лучшим решением. Во всех остальных случаях ребенку можно было что то объяснить, отвлечь.
Вывела с истерикой из магазина, села на лавку и ждала когда дойдет, что киндера уже не будет, тем более после такого поведения. И это был первый и последний раз в магазине.

😳у нас всі мами в пісочниці) на лавках порожньо

Я педагог, нет, это не развитие!

Только договариваться и жестко исполнять.
Идём домой! - нет. - Мы идём домой потому что… . - нет. Мы идём домой, но если ты не пойдёшь и будешь тут кричать, мы не придём 2 дня на площадку и 2 дня не будем заходить за соком в магазин (или что вы даёте или делаете приятного после площадки). Но если вы скажите и завтра придёте, то ребенок поймёт, что маму можно прогнуть и что она говорит, она говорит себе. Дети ориентируются в эмоциях гораздо больше чем мы, потому что они ещё всю речь не понимают! Поэтому он это и не развитие, и мне смешно, когда пишут, что дети не умеют контролировать свои эмоциии))) Они умеют, лучше вас, родители не правильно общаются с детьми просто!

Сьогодні шо було
Прокинулись, єлі оторвала від груді, ну це стабільно.
Питаю що ізволить снідать. Вона - « фарби», і тяне до фарби малювать.
Я дала їсти що сама рішила, поїла.
Фарби я купила акварель. Бачу що їй би гуаш. І прогулянка ж мала бути. Я і кажу, йдем за форбою в магаз? Вона аж підстрибнула , так побігла вдягатися. Взуття прям. Я сказала що ще памперс, ще колготки…вона пішла, все взяла, вдягла іі. І напасть сталася що вона хоче кросівки в сітку і вітровку. А я ф речі по погоді. І вона почала концерт. Я іі розділа, що встагла з верхнього надіть, сказала що лишаємося вдома, бо там калюжі і холодно, а вдітись вона не схотіла. Вона до мене , завиває, за руку тягне назад. Я знов кажу що холодно, беру ті самі речі, вона ще гірше - брикається. Я знов припинила, і вже на цей раз остаточно. Лишилися вдома.
Але. Заспокоюватися вона не хотіла сама. Вона хотіла палки (соломку), і я дала, і потім вона абсолютно не розстроєна сидвла гралася вдома. Не пішли типу, ну і фіг з ним. Нічого не винесла, ніякого уроку

Странно, что вы приписываете супер способности малышу в приобретении опыта.
Это ваше дело , естественно , но не убедительно.

То як у середньостатистичних дітей?)) не вундеркіндів?) бо у дитини я два дні чую таке протівнюще ееееее-нііііііііііі, і завивання через якусь фігню! Хоче щось таке…то ушну палку, то якусь штуку сама не знаю що це, то тряпку , то аквамаріс пшикалку мою для носа. Каже пить - і тянется до неї. Даю пити - вона б‘є чашку і оте е-ніііііііі і реве