Взрослая дочь и психологи.

Ну добре, зробила домашку абияк і пішла гулять. На завтра двійка.
Що робитимете?

Моя зробить аби як знову. Якщо не пущу гуляти, взагалі не буде робити, якщо заберу телефон-буде просто лежати цілий день і може зранку відмовитися взагалі йти до школи. Діти різні.

буду сидеть с ней и с домашкой.
И еще про обязанности. Да в идеальном мире может детки на розовых единорогах катаются все детство. А в реальном? После развода мы были с мамой одни. Мне 12, она работает. Ключ на веревочке. И что, не нужно помогать? Или помогать только за деньги? Чтобы убирать свой собственный беспорядок и мыть полы в своем доме мне должны были заплатить? :) А годы 90-ые, а зп выплачивают через раз.
Сейчас если отец воюет, мать одна с детьми. И вы считаете дети не должны помогать?

ну у вас уже сложный случай. Как вариант к репетитору. Пусть с ним делает, раз сама не может.
И как вы решаете эту проблему?

Ну звісно ж так і буде) Причому в абсолютної більшості підлітків.
І так само з посудом, так само з прибираннями чи сидінням з молодшими братами.
І тут вже кожний з батьків обирає свій шлях:

одні почнуть буліти, принижувати, викликати почуття вини, навіть бити, інші спокійно перечекають ці роки чи домовляться на якихось там взаємовигідних умовах.

Більшість йде першим шляхом, а потім скаржаться, які невдячні діти виросли, мами-папи цураються, онуків не дають, не допомагають, тощо.
Ну і класика - винні психологи, бо розповіли дітям які були погані батьки. Занавєс.

Ні, я такого не казала ніколи.
Я казала що добровільно діти не погодяться ані мити посуд, ані сидіти з молодшими і це нормально. Просто тому що вони не зобов´язані.
А значить тре домовлятися, а не маніпулювати чи погрожувати.

ага. переждут, когда ребенку надо к зно готовиться, и поступать в универ.
ну да. Каждый же мечтает бомжа безработного до 40 лет кормить поить обувать одевать

так никто не обязан мыть посуду. Нет таких обязанных) И вещи стирать никто не обязан, могут и в грязных походить пару месяцев, пока пованивать не начнет.
У родителей есть обязанность кормить, учить,лечить. Про вкусную еду или чистые штаны в обязанностях ничего нет)

так і є.

То краще мітлою гнати до репетиторів і в ВУЗ, куди дитина поступати не хоче?)

пусть поступает куда хочет.
или какие планы на будущее? наркотики/проституция?

да, была я в таких домах. Чисто свинарник.
Ребенок в сад идет с соплями до колен, потому что мама не нашла шарфик или шапочку в этом сраче.
Если люди семьей живут, вместе, то у каждого есть обязанности. Тогда и вклад каждого ценится. И мама не обслуга.

Но тараканы заводятся во всей квартире.

А інших варіантів для вас не існує? Ви вважаєте що такий дали дитині приклад що йому залишається лише наркоманія чи проституція?

Ну якщо вам легше стане - заходьте самі забирайте продукти.

А можна не воювати, а дочекатися поки щось попросить і погодитися в обмін на чисту кімнату.

То есть вы мне предлагаете встать в позицию жертвы?

а чем будет заниматься троечник без образования и без желания учиться?
Ленивый к тому же, который посуду для себя же за деньги моет?

Какова вероятность, что у вас второй Цукерберг родился?

Давайте так: мені в дитинстві погрожували, що здадуть мене в дитячий будинок. А коли мене ця погроза не вразила, то, використовуючи мою багату уяву, мені розповіли, що мене, домашню дівчинку, там (в дитячому будинку) будуть примушувати робити неприйнятні для мене речі (конкретно, цитуючи: ’старші дівчата сходять в туалет’по великому’, а тебе змусять язиком підтирати’).
Результатом стало те, що, побачивши організовану групу дітей, в мене траплялася панічна атака, що це йдуть з дитячого будинку за мною.
Чи це змінило мою поведінку, яку батьки хотіли тією своєю тирадою змінити? Ні! Але я розумію, що вони таке сказали вже від відчаю на мене вплинути. Доречі, якщо цікаво, це було саме питання охайності і порядку в моїй кімнаті (там вище ми обговорювали це питання).
Щодо іншого - то, як мені здається, як і у багатьох: ’ти мусиш’, ’ти зобов´язана’ і ремінь, разом з криками, ’в допомогу’.
Але, блін, ну не читали мої батьки психологічні книжки і не ходили до психологів. Вони робили так, аби в мене все необхідне було і, навіть, трішки більше. І не було в моїх батьків ’золотої ложечки’. Все вони, буквально, ’вигризали’, аби ми, їхні діти, мали більше, ніж мали вони. Так, припускалися помилок. Але, мені здається, що за це їх можна пробачити. І, навіть, без вивертання їхньої душі назовні. Просто взяти і пробачити.

Хм. Обговорювати і шукати компроміс то позиція жертви, я вас правильно зрозуміла?

А позиція дорослого на вашу точку зору - то кричати і погрожувати або звинувачувати, але наполягти на своєму, так?

А чим буде займатися трієчник, який вчився у ВНЗ, куди мама змусила піти?)

Яка ймовірність що ви за дитину оберете правильний шлях?

Що ж такого поганого якщо він працюватиме офіціантом чи машини митиме на АЗС, поки визначиться що його цікавить?

Таргани, до слова, нізвідки не заводяться. Їх хтось має принести. І, сам факт наявності недоїдків, на ’виникнення’ тарганів не впливає. Перевірено. І не питайте як саме. Пліснява - так. Сморід - так. А таргани (як і воші, доречі ) - ні.

лет до 40. А потом можно и пенсии подождать. Маминой и папиной
Дело не в том, чтоб запихнуть ребенка в ВУЗ. Я не писала нигде такого.
Но когда ребенок в старших классах саботирует учебу и вы предлагаете переждать вы его лишаете шанса благодаря хорошим баллам зно пойти в тот вуз, куда он хотел бы пойти. У него с его тройками тупо не будет выбора. Только на азс.

Смириться и убирать самой - это позиция жертвы. И торговаться за уборку тоже не сильная позиция.

Мені здається, все ж, що ви дуже спрощуєте. І це спрощення веде до непорозумінь.
Родинні стосунки - не дорівнюють товаро-ринковим. Це про більше. Це про бажання зробити найкраще близьким людям. Це про піклування. Про взаємодопомогу. Але діти, в своїй природі - доволі егоїстичні (і це нормально). І, саме, завдання батьків: навчити взаємодіяти з рідними людьми (питання ’рідності’ має визначати сама людина) на такому рівні. Звісно, зберігаючи себе і свої кордони.
Родина - це не та робота, за яку розраховуються матеріальними благами. І цьому, в тому числі, мають навчити батьки.

а с вами дочь не общается - может это просто проблемы вашего восприятия?

Так питання в тому, коли саме порушують. Навіть що стосується дорослих. Уявіть, що ви живете разом з подругою, де спільна вітальня, ванна кімната, кухня. І от коли скрізь постійний бруд і срач, а ви вже просто падаєте з ніг, щоб прибирати та мити за двох, то яким буде ваше ставлення до ситуації? Тобто, виходить, що я маю поважати і приймати таке ставлення, але не варта, щоб поважали мій комфорт?
Якщо це персональна кімната, то нехай хоч пліснява з тарганами, аби не лізли на мою територію. Проте якщо в такому срачі та антисанітарії заведуться хвороби, що загрожуватимуть моєму здоровʼю, то чия це буде проблема?