Взрослая дочь и психологи.

ще раз - я про ситуацію автора. дайте чітко відповідь - раз в тиждень дитина не може побути вдома, поки батьки в магазині?

Якщо це її кімната, то най хоч засреться там поки не на неї не найде бажання прибратися.
В людини має бути зона комфорту, а ви її заперечуєте.

Молодша дитини - то ваш обов´язок, старша тут до чого??
Домовляйтеся за гроші, за вигоди якісь. Змушувати права не маєте.

ʼЗа вигодиʼ - це тобто купувати лояльність дитини?)) Ну то я і пишу, що ому в нас таке і суспільство, чисто все за матеріальні вигоди.

Пані, з вами все ок? Навіщо ви вкотре пишете мені у відповідь, якщо я спілкуюся не з вами?
Ще й потім питає чи я не переплутала співрозмовницю, ппц якийсь.

Може, але не зобов´язана.
Вчиться домовлятися.

Якщо це її кімната, то най хоч засреться там поки не на неї не найде бажання прибратися.
В людини має бути зона комфорту, а ви її заперечуєте.

Молодша дитини - то ваш обов´язок, старша тут до чого??
Домовляйтеся за гроші, за вигоди якісь. Змушувати права не маєте.

Якщо це її кімната, то най хоч засреться там поки не на неї не найде бажання прибратися.
В людини має бути зона комфорту, а ви її заперечуєте.

Молодша дитини - то ваш обов´язок, старша тут до чого??
Домовляйтеся за гроші, за вигоди якісь. Змушувати права не маєте.

Все переплуталося. Це, мабуть, ви мені відповідали.
Пояснюю. Зона комфорту і особистий простір - то все ОК. Але до тієї межі, поки це не порушує зони комфорту і особистий простір інших членів родини. Коли сміття з кімнати і речі вивалюються за межі кімнати - то не ОК. Коли половина посуду знаходиться в кімнаті, а я виделки шукаю - то не ОК. Чи у вас інша думка?
Далі. Ми все та ж одна родина. У кожного члена родини є певні права і обов´язки, бо ми, фактично, є часткою суспільства. Відповідно, виходячи з віку, кожен член родини, отримує певні права і обов´язки. Не хочеш обов´язків? ОК. Але тоді ми маємо право обмежити в правах (в рамках законодавства, звісно).
Доречі, до таких розмов в нас із старшою дитиною не доходило, бо, хоч я і бачила невдоволення, але вона не відмовлялася. Але, от, образа була.
І, так, ми вважали, що дитина розуміє, що це було про допомогу батькам.

вигоди? купувати з дитинства послуги за гроші?))) так собі підхід))

Невже ви думаєте що когось з підлітків миють батьки?? що таку тіраду настрочили. Звісно маються самі, але не хотіли, тому доводилося пояснювати, вмовляти, супроводжувати у вану, приговорювати із жартами.

а що зобов´язана дитина підліток?

Хм. Тобто ви свою роботу виконуєте безкоштовно , я правильно вас зрозуміла?

Вчитися та обслуговувати себе наскільки вміє.
І вже точно не брати на себе відповідальність за дії інших дорослих людей.

Якщо є права - є і обов´язки. Якщо в тебе сміття вивалюється з кімнати і ти ніц з тим не робиш, то я не зобов´язана тоді давати кишенькові гроші на кіно, купувати тобі смаколики і гратися з тобою в стрілялки. І сорочку прасувати не зобов´язана, сама, все сама.

Ну а якщо в тебе половина посуду в кімнаті так я маю повне право піти туди, забрати його, наступити на щось на підлозі і не помітити. Навіть якщо то були твої улюблені окуляри. І да, нові я не куплю, бо не зоов´язана. Так само не зобов´язана, як ти не зобов´язаний мити посуд.

І обійматися я також можу відмовитися, бо від твого тіла пахне потом, а волосся настільки засмальцьоване, що дивитися неприємно.

Да, саме так це і працює.

Просто включати треба не образи та примушення, як в нас прийнято, а розмовляти як з дорослим. І послідовно виконувати що пообіцяли, а не використовувати обіцянки як маніпуляцію.

Якщо є права - є і обов´язки. Якщо в тебе сміття вивалюється з кімнати і ти ніц з тим не робиш, то я не зобов´язана тоді давати кишенькові гроші на кіно, купувати тобі смаколики і гратися з тобою в стрілялки. І сорочку прасувати не зобов´язана, сама, все сама.

Ну а якщо в тебе половина посуду в кімнаті так я маю повне право піти туди, забрати його, наступити на щось на підлозі і не помітити. Навіть якщо то були твої улюблені окуляри. І да, нові я не куплю, бо не зоов´язана. Так само не зобов´язана, як ти не зобов´язаний мити посуд.

І обійматися я також можу відмовитися, бо від твого тіла пахне потом, а волосся настільки засмальцьоване, що дивитися неприємно.

Да, саме так це і працює.

Просто включати треба не образи та примушення, як в нас прийнято, а розмовляти як з дорослим. І послідовно виконувати що пообіцяли, а не використовувати обіцянки як маніпуляцію.

Вчитися та обслуговувати себе наскільки вміє.
І вже точно не брати на себе відповідальність за дії інших дорослих людей.

Так саме так і побудовано в нашій родині.
Тільки ми ще більш лояльні, ніж ви описуєте: заходячі в кімнату (причому, ми не заходили без крайньої необхідності), все ж, намагалися нічого не зламати і, навіть, не зрушити. Але просили потім, все ж, прибрати. А ’потім’, бо якщо дитина вдома, то просили її пошукати в своїй кімнаті те, що там могло ’загубитися’.
Коли просили посидіти вдома, аби нас підстрахувати з меншою дитиною (ще раз: дитина менша спокійно сама себе займала і не вимагала уваги старшої дитини - це треба було лише на випадок якоїсь нестандартної ситуації), то пояснювали, що це ми просимо про допомогу (ніяких: ’ти зобов´язана, бо старша’ і інших маніпуляцій).
І образ з нашого боку, особливо, не було. Як виявилося, образи були в дитини. Але і це, сподіваюся, ми пройшли.

тобто питаю ще раз - посидіти з меншим раз в тиждень, поки батьки купують продукти - це наруга, примус??? Дитина ж в інші дні обмежень не має і отримує кишенькові. До речі,кишенькові не обовязок батьків, а добра воля. Хочу почути ваш варіант вирішення цієї ситуації.

та що ви?? тут більшість вважає, що бубочка у своєму просторі може хоч смітник зробити.

ага, то значить обов´язки таки є??)))

ви з чоловіком спите за гроші чи безкоштовно? всі сімейні відносини - це платні послуги?

Прям все родичи критиковали?

З чоловіком я сплю тому що ми обидва цього хочемо.
Як саме це до вашого підлітка відноситься якщо тільки ви хочете його однобоко експлуатувати, а дати взамін - зась?

Ну якщо вона чекає на якісь бонус окрім умовних лаптей та штанів, які ви зобов´язані їй надати - у вигляді косметики, телефону, кишенькових грошей, тощо - значить звісно ж вона це має заробити.
І тоді автоматично з´являються обов´язки, як в будь якої дорослої дитини. Але нав´язати ви їх не можете)

Ви можете запропонувати: ти прибираєшся і підемо в кіно.
Ти сидиш рівно 3 години хз молодшим і я додам тобі до кишенькових 100 грн.
І так далі.

Чекати від підлітка що він погодиться з тим що він є вашою власністю і ви можете загадати йому просто так для виконання - це вбого і так може думати лише інфантильна людина.

Вас коли сестра просить посидіти з племінником, ви мабуть чекаєте від неї шо вона так само вам допоможе якщо у вас виникне потреба, правда?

То з якого дива ви вирішили що підліток вам надаватиме послуги просто так?

Звісно ж може. І що ви йому зробите?)

так, звісно ж примус, а як ще цікаво??. В іншій країні вона ще й могла б викликати поліцію на таке.
В нас також звісно може, але швидше за все ті ніц не зробялть, а просто повідомлять в опіку.

Хто вам заважає сказати що значить кишенькові буде зменшено, бо вам доведеться няню оплатити?
Ваш ЧСВ? Вам важливіше знецінити допомогу старшої дитини, аніж зберегти з нею стосунки?

Блін, от читаю я, і замислилася: в мене ж також була купа образ на батьків: я також дитиною бігала за молоком і тягла той бідон додому; ще в нас дача була і я дитиною, разом з батьками, полола той участок, збирала овочі і фрукти, а потім тягала через все місто важкі ведра; мити підлогу і посуд - було моїм прямим обов´язком років з 6-7 (доречі, досі ненавиджу все, що пов´язано з миттям поверхонь і посуду), також мене били... Та багато чого було!
Але, з віком, я стала цікавитися: а як було батькам? Скажімо, в 90-ті роки я не знала що таке: немає м´яса, овочів і фруктів (хоч і консервованих часто) - мабуть це тому, що в нас, таки, була дача, яку я ненавиділа всією душею, а ще батьки пахали як прокляті (тата, взагалі, пам´ятаю, років до 13-14, тільки на вихідних, бо зрання і до пізнього вечора він був на роботі) - де там спокійно перевірити уроки: мама прибігла з роботи, стала до плити і, паралельно, дивиться що ми там понаписували... Допомога батькам, в такій ситуації - не сучасне: ’дітям корисно брати участь в домашніх справах’, а сувора необхідність. Але, повторюся: ми не мали голоду в 90-ті і, більше того, коли стало полегше, батьки не припинили економити і працювати. Тому ми, з часом, стали вважатися доволі заможною родиною: дача, кілька квартир, гарна освіта дітям, гарний одяг у дітей, автівка... Навіть зараз, я розумію, що у тому, що я маю і що мої діти можуть не мати клопоту з тим ненависним мені: почисть картоплю, помий підлогу, помий посуд, сходи за молоком - величезне вкладення тоді моїх батьків (а ще й батьків чоловіка, адже наші родини дуже схожі). І тоді моїм батькам було шалено важко! Коли я це зрозуміла, то відпустила образи. Так, вони не ідеальні. Але вони люди. Врешті, мені точно є багато за що щиро подякувати батькам.

З чоловіком я сплю тому що ми обидва цього хочемо.
Як саме це до вашого підлітка відноситься якщо тільки ви хочете його однобоко експлуатувати, а дати взамін - зась?

а якщо умовні лапті - це угги за 200 уо? то скільки послуг просити?

Че ты сидишь? ты же не молодеешь (мне 16) У тебя секс хоть был уже? Я приведу сына коллеги к нам на чай, познакомитесь.