Чай не пью, только кофе• 24 января в 07:02
Новый тренд обними себя в детстве
Я думаю, все видели эти ролики сделанные ИИ с фото в детстве и взрослым человеком. Я даже делать не хочу, бо буду реветь. Мое фото из детства- сижу с щенком соседки у нее дома в кресле. Одетая во что попало и не нужная родителям. Бабушкиной соседки. Мне безумно жаль того ребенка, меня, в то время. Теперь имею вот такие психологические последствия
показать весь текст
7
12
82
1
6
251
0
Да зачем ходить к психологу, просто забить на чужие проблемы, в том числе матери, автора это не касается, как пингвины в Антарктиде.
родители постоянно на работе....
А где им быть? лего с вами складывать?
на лего кто будет зарабатывать?
почему сових друзей по возрасту не имели?
А где им быть? лего с вами складывать?
на лего кто будет зарабатывать?
почему сових друзей по возрасту не имели?
Коли пишуть нормальні люди - їм забороняють писати. Активність падає, наймають ботів і троляки активізуються - всі починають ругатися і гнівно писати адміністрації.
Не заходьте в ці теми, як вам нецікаво
Не заходьте в ці теми, як вам нецікаво
Я плакала коли багато років тому психолог дала завдання поговорити з собою маленькою. Мені так шкода було її п´ятирічну і неможливо було думати що ще їй доведеться пережити.
На все життя запам´ятала її (свої) очі - довірливі, розгублені...
На все життя запам´ятала її (свої) очі - довірливі, розгублені...
1
у меня были друзья. Родители обеспечивали бытовые потребности, кружки, школу. В чем печаль, не пойму.
Куда интереснее гулять с друзьями одногодками, чем с родителями собирать конструктор или гулять где то
Куда интереснее гулять с друзьями одногодками, чем с родителями собирать конструктор или гулять где то
Дякую. Боляче було в підлітковому віці. Потім боляче було за моїх дітей, що є молода бабуся, але їй пофіг. А тепер взагалі про неї не думаю. Війна, багато переживань і так)
У мене в дитинстві були хороші моменти - це море. На все життя я полюбила його. Ще кілька позитивних подій пам´ятаю, про дідуся і бабусю, про маму.
Але здебільшого це був доволі неприємний період і я рада, що виросла.
Я про підтримку внутрішньої дитини знаю дуже давно, років 20 як мінімум. Робила ці вправи, плакала, зцілювалася. Тепер можу без емоцій пригадувати погане щось, як кіно. Було так-то, і минулося. Потрібно пережити ті емоції, переплакати і йти далі. Це як своєрідне очищення, щоб не залишати незавершене щось за спиною.
Але здебільшого це був доволі неприємний період і я рада, що виросла.
Я про підтримку внутрішньої дитини знаю дуже давно, років 20 як мінімум. Робила ці вправи, плакала, зцілювалася. Тепер можу без емоцій пригадувати погане щось, як кіно. Було так-то, і минулося. Потрібно пережити ті емоції, переплакати і йти далі. Це як своєрідне очищення, щоб не залишати незавершене щось за спиною.
Моє дитинство було просте
Вулиця в селі ми брудні напівбосі
Мама та тато дбали добре, але нічого шикарного не було і я не страждала
Мені вистачало простого як і всім
Ігри резинка мʼяч ляльки у кого які грали ними
Обожнюю своє дитинство
Було безпечно і ми з подругою говорили про все на покривалі під зорями
Вулиця в селі ми брудні напівбосі
Мама та тато дбали добре, але нічого шикарного не було і я не страждала
Мені вистачало простого як і всім
Ігри резинка мʼяч ляльки у кого які грали ними
Обожнюю своє дитинство
Було безпечно і ми з подругою говорили про все на покривалі під зорями
1
Друзья то были но в 7 лет особо дети долго не гуляли , просто мама на тот момент работала каждый день до 9 вечера , папа бухал постоянно , дома оставалась одна с 7 лет , ещё тогда свет выключали , помню как было страшно без света одной сидеть, ещё в доме холодном , надо было растапливать котёл
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу