Є ще такі, хто просто чекає закінчення свого життя?

Автор, спасибо за тему. Ее реально не с кем обсудить. Муж на своей волне, с ним на философские темы не поговоришь, друзей особо нет, так, знакомые, сестру не хочу вгонять в переживания, у нее своих проблем хватает. Как видите, почти 40% с такими же мыслями. Наверное это кризис среднего возраста, мне тоже 43. Хотя подобные мысли у меня были с детства.

Те же мысли. Так барахтаешься всю жизнь, зарабатываешь деньги и постоянно решаешь бытовые дела и вопросы. Здесь пишут наслаждаться жизнью, а чем именно, если на какие-то удовольствия времени практически не остается. Только какими-то покупками себя стараюсь радовать, но это краткосрочное удовольствие. И если так подумать, ну и смысл напрягаться, все равно все оставишь.

А троє дітей тоді навіщо народили?
Щоб сиротами їх залишити?

Але зараз є медична допомога в цьому плані і доволі не погана
А просто так сісти і чекати смерті якось не здорово взагалі

Ну порівняння зовсім не доречне
Цукровий діабет не вибір
А народження дітей і їх кількість це вибір людини
Дорослої і думаючої
Бо це ж не кофтинку в магазині купити і викинути, якщо не сподобалася
А діти це на все життя

а автор где то писала что жалеет что родила детей, или она писала что трое детей это ее крест и она не выбирала их рожать?

Кричим я, потому, что единственный, кто может помочь - это этот самый я) это очень важно осознать, что нас никто не спасет, кроме нас самих.

Ну ок
Так ваша теж не єдина
І не значить, що вона вірна як і точка зору ваших опонентів
Бо в вашому питанні вірної точки зору нема
Бо кожен судись з свого досвіду і моралі

Я взяла больше-задумалась, что если каждый день это и есть один и тот же день, который повторяется, а люди просто придумали же дни недели чтоб с ума не сойти и 5 дневку же придумали люди и т д.. В 30 лет осенило

И детей родили значит им желаете тоже самое

Единственное не понимаю как люди рожают детей в эту реальность..

Такие же мысли как и у автора.
Дом , работа, бытовые вопросы, иногда отпуск. В этой всем жизнь проходит. И все это не имеет смысла никакого.
У меня реально интерес к жизни был лет до 40 ( сейчас 42) Потом все достало и недоело

У меня были друзья с которыми я обсуждала, но они создали семьи и решили жить как все, больше им не до этого, возможно люди так пытаются убежать от реальности, жить на автомате, но это 100% не для меня. У меня такие же мысли, тоже с детства, так что возраст не при чём, но я чуть моложе. Я в 20 уже морально чувствовала себя на 90 наверное, но я ещё и болею с детства. А с другой стороны думаю а смысл эту тему обсуждать? Остаётся искать своё предназначение и жить как можешь

Я так и сделала в 44

Я к 25 поняла смысл слов ’хочешь рассмешить Бога расскажи ему о своих планах’. Я лет в 18-19 была оптимисткой и распланировала жизнь исходя из своих взглядов, что моя семья будет жить долго, буду жить ради них, в итоге к моим 22-23 годам все умерли. С мужем познакомились когда мне было 17, с первого взгляда как прошибло, всё было как в романе каком-то, на всю жизнь любовь до гроба. Всё рухнуло позже, измена, ненависть в мою сторону сказал ты мне чужая. В общем сумируя всё я поняла, что жизнь как качели, а я человек постоянства, мне такой нафиг не упёрлость, жизнь постоянно вносит свои планы и ты не можешь повлиять на события. После этого я просто смирилась и доживаю жизнь для себя, в духовность и эзотерику ударилась. И ещё мне помогло завести домашнего питомца, первый умер от болезни, тоже долго страдала, но потом поняла что страдать не выход, завела другого. На свете столько живых существ которые тоже хотят чтобы у них была любовь и дом

Лень откуда то взялась ,не на ровном месте ,возможно проблемы со здоровьем у человека.
У меня похожее настроение появилось одновременно с гипотиреозом ,я просто хотела лежать все время и ничего не делать,ещё и гемоглобин упал до 80
Назначили лечение ,уже немного лучше

Вам же стало странно то, что у вас изменилось поведение, настроение и тд. Вы начали копать, а другие лягут на диван, глаза закатят и - жизнь боль..

В мене теж такі думки, так втомилася від життя, живого місця на мені немає, хотілося б знайти роботу, але шкіра вся у висипах, зуби випали, волосся вилізло і така слабкість що прокидаюся втомленою, пам´ять погіршилася і зір почав падати

По перше зараз закінчення зими і перехідний період до весни.Попийте комплекс мультивітамінів(стане трохи легше.По друге зараз війна і безнадьога,від цього таблеток немає.Тримайтеся.Всім хреново.

Можливо, ви просто не схильні до рефлексії. Це з одного боку добре, а з іншого - є свої мінуси.

Рефлексія - шлях до мудрості. А старість, що приходить без мудрості, це клоунада.

Мені 44 буде навесні. Теж просто все набридло. Не хочеться ні покупок, ні красу наводити, ні ремонтів, ні подорожей. Єдина моя незмінна з дитинства любов - книги, історії. Читаю, слухаю, хоч це дає якесь задоволення. Пам´ятаю, як мій тато говорив, що немає нічого цікавого про телевізору. Я тоді дивувалася... Але зараз розумію, чому. Все вже було, все пережито, осмислено і знецінено. Мабуть, це такий період у розвитку, зростанні людини, коли треба шукати якісь альтруїстичні сенси: допомога нужденним чи тваринам. Час не брати, а віддавати. Не всі проходять цей шлях, більшість людей готові брати і брати все життя, і не можуть насититись. Вони вас не зрозуміють.

Мне 45. Я так иногда размышляю, учитывая последние новости, и мои ситуации здоровья и личной жизни.
Но все же я себя перетягиваю на позитив и двигаюсь дальше.

Може вам ад потрібно пити?

Навіть менше набагато

Поверьте, даже если уже нездорова, то больше думаешь про радость и делаешь эту радость, не думая про предыдущие планы достижений. Это я про себя.

Не думала, що напишу це, але мабуть, що вдячна, що життя мене ви*бало знатно ще в дитячо-підлітковому та юному віці. Вже тоді розвіялись всі міфи і розбились усі рожеві окуляри. Зате після років депресії вдалось віднайти нові сенси, власне, що їх нема: людина сама створює свій сенс. Усі ми помремо, в житті буде ще багато дуже поганих речей, але неодмінно буде ще і багато неймовірно хороших. В важкі часи потрібно вчити цінувати дрібниці. Я іноді дивлюсь на красивий захід сонця, знаєте, як іноді бувають з прекрамними переливами рожево-фіолетового неба. І тоді я настільки захоплююсь цією красою, що розумію: тільки заради вигляду цієї краси все те гімно, що зі мною сталось, взагалі все було не дарма (маю на увазі, якщо це плата за насолоду спостерігати таке прекрасне явище). Ми все одно усі помремо, то краще старатись по мірі можливостей шукати прекрасне в дрібницях і маленькими кроками йти до здійснення бажань, тішити себе хоча б маленькими приємностями, робити те, що ви хочете, а не що навязане соціумом. А, ну і ще я жорсткий реаліст, це не всім підходить. Багато людей краще буде тішити себе фантазіями, що ніколи не збудуться, щоб в них кукуха не відлетіла (ну але в реалістів ж не відлетіла якось). Раджу Вам почати з маленьких кроків: робити щось приємне ВИКЛЮЧНО для себе і те, що Ви хочете.

Межа чого саме?
Я в 40 тільки почала жити.
Нова професія,дорослі діти.

А про що ви розмовляєте з чоловіком? Як складаються ваші стосунки? По суті ж будь-які теми, зацікавленість в житті людини, яка поряд, теж втрачають сенс, коли є розуміння, що все безсенсово.

У мене такі думки були, коли я хворіла на депресію. Можливо, пройдіть тест Бека на депресію? Безкоштовно в мережі є. Хоч будете знати, куди рухатися