Я хочу бути моїм чоловіком, нічого не хоче і його все влаштовує

Ваш чоловік на удаленке. Ви знаете де чоловік може добути нових кліентів? Можете замість нього зробити мільон продаж?

Автор, тут не пожалеют.
Не оправдывайтесь.
Тут сидят все работающие и на работе и дома и с 3 детьми ,и успевают по 100 тысяч зарабатывать.
А по сути Вы правы,нахрен муж нужен,если он не может обеспечить семью.Получается женщина выходит замуж и должна сама и зарабатывать и дома все делать и детей рожать и их же содержать?
Просто к 50 годам женщина ,живущая в таком темпе, превращается в старую больную женщину,но уже поздно здоровье не вернёшь.
Мой Вам совет-разводитесь, делов не будет,он не изменится.
Желаю Вам удачи..

Не заводити сім´ю. Його ніхто не змушував і за язика не тягнув.

Так і вас не на аркані тягнули в загс. Чи то було насилля? 15 років назад все було настільки інакше, що тоді було не грех обіцяти золоті гори. Це я вам як бізнесмен скажу. Тоді гроші зароблялись дуже легко. Хіба з нас хто знав що буде фінансова криза в США?

Авторе, тільки одне логічне питання: чого за ці роки досягли ви ( народження дітей не беремо у досягнення). Можливо ви купили квартиру, авто, маєте високооплачувану посаду. І так, вам також четвертий десяток і..? Що ви зробили з того, що собі обіцяли?

Не тягнув. Але він казала що хоче сім´ю дітей. Що в нас все буде, практично весь час так. За я молода дурна повірила. Я завжди мріяла мати сім´ю дітей гарного чоловіка, те чого в мене не було в дитинстві. Вірила підтримувала терпіла бо скоро ж стане краще, ось ось. Час пролетів швидко.. а тепер в 40+ нічого немає. Так війна вплинула але ж і до цього жили не айс

У вас зараз є і діти і гарний чоловік. Що не так? Чим чоловік той що зараз відрізняється від того про якого ви мріяли в дитинстві? От мені цікаво. Про якого чоловіка в совке може мріяти дитина? Це ж було не про яхти, не про салони краси. Ви навіть в мріях уявити не могли що зробите такий крутий ремонт в дитячій кімнаті. Що не так, чом чоловік у вашому дитинстві був кращий за цього?

Знову все перекрутили. Олх продавала коли діти були геть малі, а коли підросли тоді була своя справа. Читати треба правильно, я про це писала.

Що завадило на своїй справі заробити на квартиру, машину і т.д.?

Ви дивна людина. Наче за порогом вашого дому нема війни, не було ковіду. Підіть самі заробіть, покажіть чоловіку приклад. У вас вже доросла дитина. Ви з чоловіком на рівних. Маєте рівні можливості. То чом ви своїй дитині не можете самі дати те що вам би хотілось. Це ж ваше життя. А ви від когось чекаєте що він буде вирішувати ваші особисті проблеми.

Мій батько помер я була дитиною, а матір стала інвалідом через рік після його смерті. Я мріяла про любов, якої в мене не було. Що я дам дітям те що сама не отримала, що я буду жити не сама як моя мама. А матиму доброго чоловіка, що буде старатися для родини. Що я бачила бідне дитинство. Так я мріяла що чоловік буде заробляти на сім´ю. А не він нічого не вміє нічого не хоче і йому все отак ок. Я розумію що не всі можуть заробляти мільйони. Але ж якось люди купують, знімають житло, роблять ремонт, їздять на відпочинок, вчать дітей. А тут ...

От як у вас це в голові укладається? У вас сім´я, а те що ви заробляєте і витрачаете на маму, то не сімейний бюджет а ваш. От конкретно ці гроші ви не витратили на ремонт, і не на дитину. Але проблема не в обставинах, а в чоловіка, що ви йому не допомагаєте зібрати гроші на ремонт, а оплачуєте рахунки мами. А потім порівнюєте його доходи і доходи колег, у яких нема мам що потребують грошей. Коли кожен никає гроші , ви мамі, він собі на лівий рахунок, то за рахунок цих ничок ваш сумісний щоденний бюджет зменшується. На суму ничок.

Олх це не своя справа, чого ви це приплели?; на курси я писала ходила то для чого, щоб на олх бу продавати, ну чому я дивуюсь порадниці нормально читати не вміють, ухватили і понеслось. ..

Ви не говорите про свою роботу, бо її нема

Повністю нові меблі купила, два ліжка, два матраци, два столи, полиці різні великий шкаф купе, да і шпалери сама поклеїла. Це по вашому три копійки коштує? Замовляла під мої розміри щоб максимально по розмірах все було. Шпалери то не ремонт.

Чоловіку треба памʼятник поставити, що взагалі не втік з того дурдому, як розлучиться і скине ярмо і мозок ніхто не бути клювати, то й заробіток вгору піде

Так звісно три роки сидячи на удальонці я не бачила ні рахунків, ні звітів по роботі, ні дзвінків не чула. В базу він заходить в ноутбуці там все видно. Рахувати я вмію. Якщо колега продав на мільйон, а мій на 150тис за місяць то мабуть бонуси будуть не однакові? Чи як?

Не заводити сім´ю. Його ніхто не змушував і за язика не тягнув.

У ваших дітей є чоловік. Він старається. Не так як ви собі уявляли, але стараеться. Інакше б його вже звільнили. Він теж мріяв про якісь проекти. Але у нього не вийшло. Ну от так склався ринок, що все змінилось на ринку будівництва. Ваш чоловік теж постраждав від фінансової кризи. А зараз війна. Все ще гірше. Та і знайти нову роботу високооплачувану, зараз не реально.
Є люди які літають в космос за гроші. Вам космос за гроші не світить. І яхта не світить. І це не повод не бути щасливою. Живіть сьогодні, а не дитячіми мріями. Боріться із своєю заздрістю, бо вона вас з´їдає. Навчиться радіти тому що є. А потім те чого ви хотіли прийде само.

Автор, тут не пожалеют.
Не оправдывайтесь.
Тут сидят все работающие и на работе и дома и с 3 детьми ,и успевают по 100 тысяч зарабатывать.
А по сути Вы правы,нахрен муж нужен,если он не может обеспечить семью.Получается женщина выходит замуж и должна сама и зарабатывать и дома все делать и детей рожать и их же содержать?
Просто к 50 годам женщина ,живущая в таком темпе, превращается в старую больную женщину,но уже поздно здоровье не вернёшь.
Мой Вам совет-разводитесь, делов не будет,он не изменится.
Желаю Вам удачи..

У нього є досягнення, але війна нас обнулила і навіть відкинула в мінус, бо за кордоном на нас ніхто не дивився, як на рівних. І я також працюю в основному. Так, зараз шукаю нову роботу, з попередньої звільнили. Виїхали ми через інвалідність дитини. Чоловік до 22р був обмежено придатним, але не інвалід. За кордоном він довго не працював. Я наполягала (м´яко кажучи), щоб він ходив на мовні курси, зробив ностріфікацію, шукала йому лікарів, писала йому резюме та мотиваційні листи, шукала йому роботу, працювала, водила дітей по лікарям, сама ходила на курси ввечері, потім забирала дітей зі спорту. Ще квартиру шукала. А він в цей час лежав і страждав, що тут він нічого не досягне. І вже 5 місяців як він має роботу за своєю спеціальністю (інженер) і його зп нам вистачає на оренду, їжу та одяг з Шейну. Ну, це якщо коротко. А прикро мені через те, що все могло бути краще, якби він трохи докладав зусилля. Бо як батько він завжди був так собі, але чудовий спец у своїй сфері. І я нізащо не зможу заробити стільки, скільки може він.

Закривав фінансові потреби це не померли зголоду і є памперси? Одяг секонд в дітей і те що віддавали друзі. Я продавала бу на олх, щоб потім з них щось купити. Якби його не було, то й дітей би не було. А якби були діти а він пішов то допомогав би фінансово. Я б повернулася жити до мами, вона б підстрахувала б з дітьми, а я б працювала. Ну мабуть так би було..

Мій батько помер я була дитиною, а матір стала інвалідом через рік після його смерті. Я мріяла про любов, якої в мене не було. Що я дам дітям те що сама не отримала, що я буду жити не сама як моя мама. А матиму доброго чоловіка, що буде старатися для родини. Що я бачила бідне дитинство. Так я мріяла що чоловік буде заробляти на сім´ю. А не він нічого не вміє нічого не хоче і йому все отак ок. Я розумію що не всі можуть заробляти мільйони. Але ж якось люди купують, знімають житло, роблять ремонт, їздять на відпочинок, вчать дітей. А тут ...

Війна. І не тільки

Їй немає куди йти і не має грошей, живе у чоловіка

А ну тобто що я змогла дітям ремонт зробити в кімнаті то 0, а він на цей ремонт ні копійки не дав бо немає то норм. Коли мала можливість купувати дітям одяг і взуття то просто купувала, без оцього квесту купити дитині взуття на зиму не дорожче 2тисяч бо він малий. І проходить в них одну зиму.

Вибачте тут скільки порадниць дуже зле та самовпевнено критикують авторку, а ви уявіть таке що після народження 2 дітей здоровя вже не вау щоб потягнути роботу де будуть платити хочаб вище мінімалки з дуже жорсткими і конкурентними умовами.І посудіть що ми маємо бо авторці тоді треба як мінімум: 1) самій бути міцною дуже і фізично і морально ( а навіть замолоду не у всіх наших жінок при такому важкому житті міцне і надійне здоровья, деякі втрачають його стрімко ще і до пологів) 2) подбати про те щоб поки мама по 10-12 годин проводить у себе на роботі, а тато на дивані у телевізорі чи в ОЛХ за її дітьми хтось доглядав 3) Приходячи з роботи як мінімум наварити їсти на всю родину щоб цього хватило ще і до наступного дня на обід, доглянути і накормити дітей та чоловіка, провести час з родиною і встигати щовечора все по дому, ходити до магазину та займатись весь вільний час родинним побутом. 4) Встигнути самій виспатись і подбати про власні залишки здоровья та сил, ну хочаб годин 6 і вже о 7 ранку усміхненою свіжою і бадьорою бути на роботі і викладатись на всі 200% заради трішечки більшої зарплати ніж умовні 10 тисяч........ І ось тепер скажіть а ви б самі впорались, за умові що на вас вся відповідальність, чоловік не те що не здатен заробляти більше мінімалки а йому вцілому то все вже не треба, дітей він зробив, у тата і родину награвся, а у вас скажений робочий графік і навіть при спробах змінити роботу всюди те ж саме і зарплата просто трошки вища за мінімалку. Ви б витягнули? А банально окрім грошей це власне здоров´я? фізичні сили і просто банальний час на сон, де це все брати звичайній і простій жінці якщо умови зі старту і так не дуже??? Я вважаю що це просто неможливо витримати довго навіть дійсно залізній леді...Тому нема сенса журити автора бо так воно б і було, знаючи те яке тут загалом життя і долі наших бідних жінок і простих мам...

Не заводити сім´ю. Його ніхто не змушував і за язика не тягнув.

Є не хочу говорити бо це немає значення,і купу ще всього вислухаю.