Очень хочу купить свое жилье

яка зашореніть. Купа дешевого житла в країні було, є і буде. В 90-х віджимали квартири? 🤣, В ті роки можно було купити за смішні суми.
Автор почніть з малого, відкривайте олх і дивіться від найменшої ціни, Повно доступного житла.

Так, завжди хтось допомагає. Щоб самі- самі таких історій одиниці. Навіть моїй мамі в 90 стих допомагало державне підприємство, яке намагалось утримати працівників, рідна бездітна сестра і велика кількість родичів на заробітках, які готові були позичити. У мене от нікого нема з цього списку. Зараз родичі і друзі самі виживають теж. Тому , відношусь так, що просто нема тієї сприятливої ситуації. Люди зараз заробляють в основному на війні, там кошти крутяться основні, а ми далекі до цієї сфери . От зараз уявити: я влаштовуюсь на роботу і нехай працюю пару років, заробляю трішки вище мінімалки ну нехай 15 к чистими ( це орієнтовно), на роботі такі кажуть: не маєш квартири, хочеш ? Давай , 30 відсотків списують просто зразу, а решту 70 продають як голу цеглу по малому курсу долара і готові чекати пару років і знімати 5 частину зп не через банк ( ніяких колекторів, відсотків), тут така сестра: я буду працювати з тобою паралельно і будем досрочно повертати борг підприємству, і далекі родичі з їх декількома тисячами дол , а не десятками тисяч , як зараз. Мама дитину забрала до себе до 7 -8 років ( так планувалось) жити в село повністю і мама вільна від любих обовʼязків крім зароблянням грошей і життя самій в сімейному гуртожитку в своє задоволення. Так, схема робоча, навіть зараз у мене б спрацювала. Але помічників від слова взагалі. І удачі мало, так вийшло, а мені б трішки удачі і хоч 5 стабільних років з гарним доходом без війни, корони і декрету, з роботою по спеціальності. Зараз набагато все гірше чим в 90 складалось. Але моя мама теж позиціонує себе як сама- сама. Знайома теж сама- сама зловила котлован на падінні курсу , гарна спеціальність грошовита і тато , який добре заробляє і має бажання підкидати кошти. Був бізнес і реально лишні кошти після вирахування на життя в батьків , не платячи 10 років за комуналку і продукти. Теж робоча схема. Про тих, кому фул купили батьки чи на пару зі свекрами нема що писати навіть, ремонт теж за їх рахунок і амбітні чоловіки айтішніки на піку карʼєри і в нормальній фірмі без проблемних родичів і без фін проблем. Теж легко вирішують квартирні питання. Я виходила з того, що вийшла заміж і доводилось стадія 1: переконувати чоловіка , що треба зїхати від його мами, потім сталія 2 : що іпотека - це не зло а інструмент ( після настанов його мами), стадія 3 : що пора нарешті заробляти і триматись на роботі, і сама головна стадія 5: що має бути самомотивація і бажання що- небуть добиватись. В результаті нічого не змотивувала, забила болт .

О, щас вам напишут про я сама все купила в 20 лет. 😆

А по факту, с жильём те, кому помогли родители, мужья/любовники, наследство. Рекет в 90-х тоже рулил. Ну и те, кто у корыта сейчас
Человек на сьеме и с зп в 40-50 тыс о жилье и не мечтает, увы

Доступного житла де? Там де може бути лише віддалена робота. І то, нерухомість в Україні дешева лише біля лінії фронту. Про села в умовно безпечних районах вже мовчу - ціни там за роки війни виросли втричі

В моєму оточенні житло всі купили самі без допомоги батьків і ракету. Але не в 20 років, а в 30-35.

Угу)
А перший внесок з бабусіного хруща як спадщини?
Чи це не рахується?

До 35 де жили? З батьками?