Айпишница• 20 августа в 10:04
Як ви виховуєте маленьких дітей?
Купляєте курси? Самі вмієте?
Я не знаю що відбувається. Зо донедавна дитина як дитина була. А зараз якийсь суцільний протест проти усього. Звичайні речі в принципі і непогано - вдягає те що треба, не вередує що хоче светр в спеку або кепку взимку; їсть гарно. А от коли наприклад йти до дому з майданчика, майже завжди вередує (це я м‘яко кажучі зараз), в садік йти - тоже, по 50 хв іноді не можу вийти з садка, не пускає. І саме страшне - як лягає спати. Починається якийсь дурдом. Каже в ліжку - мама, а що є у тебе поїсти? І починає просити. Я раз другий - давала, ну бо раптом таки голодна. Потім бачу ж що клюне і все, або якщо це щось смачне то з‘їсть а якщо це каша з маслом - то таке, поклює та й усе. Далі кажу що ні, ти уже повечеряла, вночі ніхто ж не їсть, вночі всі відпочивають, про зуби тоже пояснювала, що вже почистили ітд. Просто від моєї відмови вона входить в фазу істерики, починає битися, каже що я крокодил, постійно каже «ні»(не знаю до чого. Ні до чого. Просто Нікає. Ну і плаче, ясно). Якщо дати щось їсти, вона поклює і в принципі все потім проходить гладко. Тобто я можу або прогнутися, або буде істерика і сон в 00 аж. або я не вмію пояснювати).
І взагалі я ловлю себе на думці, що у мене є якась боязнь «виходити» за межі звичного. Тобто я знаю приблизно як проходять подіі коли вона гарно поводиться, і якщо от бачу що вклинюється щось нове, я вже напружуюся, бо я не знаю чого чекати. Ну наприклад відвожу в садок я (коли вона ще ходила залюбки), і все ок. Попросила чоловіка відвести - вона влашиувала істерику що в сад вона не піде, що вона хоче з папою на майданчик/магазин/хоч куди. Ну тобто якийсь «збій», і от дитині це вже все не слава богу.
Зрозуміла що я просто не знаю як виховувати. Бачу лише одну явну проблему - що наш папа м‘який, вона в‘є мотузки. От вийде вона з спальні типу спати не хоче, і в зал. Він іі не переорієнтовує на сон, не поямнює що ігри закінчилися ітд. , він просто дає їй іграшку яку вона просить, і може грати з нею. Це я знаю що неправильно. Що ще неправильно, я не знаю. Бо у вихованні я нічого , як виявилось, не тямлю.
Я не знаю що відбувається. Зо донедавна дитина як дитина була. А зараз якийсь суцільний протест проти усього. Звичайні речі в принципі і непогано - вдягає те що треба, не вередує що хоче светр в спеку або кепку взимку; їсть гарно. А от коли наприклад йти до дому з майданчика, майже завжди вередує (це я м‘яко кажучі зараз), в садік йти - тоже, по 50 хв іноді не можу вийти з садка, не пускає. І саме страшне - як лягає спати. Починається якийсь дурдом. Каже в ліжку - мама, а що є у тебе поїсти? І починає просити. Я раз другий - давала, ну бо раптом таки голодна. Потім бачу ж що клюне і все, або якщо це щось смачне то з‘їсть а якщо це каша з маслом - то таке, поклює та й усе. Далі кажу що ні, ти уже повечеряла, вночі ніхто ж не їсть, вночі всі відпочивають, про зуби тоже пояснювала, що вже почистили ітд. Просто від моєї відмови вона входить в фазу істерики, починає битися, каже що я крокодил, постійно каже «ні»(не знаю до чого. Ні до чого. Просто Нікає. Ну і плаче, ясно). Якщо дати щось їсти, вона поклює і в принципі все потім проходить гладко. Тобто я можу або прогнутися, або буде істерика і сон в 00 аж. або я не вмію пояснювати).
І взагалі я ловлю себе на думці, що у мене є якась боязнь «виходити» за межі звичного. Тобто я знаю приблизно як проходять подіі коли вона гарно поводиться, і якщо от бачу що вклинюється щось нове, я вже напружуюся, бо я не знаю чого чекати. Ну наприклад відвожу в садок я (коли вона ще ходила залюбки), і все ок. Попросила чоловіка відвести - вона влашиувала істерику що в сад вона не піде, що вона хоче з папою на майданчик/магазин/хоч куди. Ну тобто якийсь «збій», і от дитині це вже все не слава богу.
Зрозуміла що я просто не знаю як виховувати. Бачу лише одну явну проблему - що наш папа м‘який, вона в‘є мотузки. От вийде вона з спальні типу спати не хоче, і в зал. Він іі не переорієнтовує на сон, не поямнює що ігри закінчилися ітд. , він просто дає їй іграшку яку вона просить, і може грати з нею. Це я знаю що неправильно. Що ще неправильно, я не знаю. Бо у вихованні я нічого , як виявилось, не тямлю.
23
0
У меня микс. Есть моменты где я могу быть бесконечно гибкой, а есть где обозначены рамки. Но это в основном потому что я люблю свой комфорт и ленивая, скажу прямо.
Больше всего на свете я не люблю когда другие люди добавляют мне забот, поэтому как только муж пытался проявить свою широкую душу (нарушить мой процесс укладывания ребенка или еды или ещё чего), я тут же объявляла, что отныне это его обязанность, а мне надо отдохнуть.
Больше всего на свете я не люблю когда другие люди добавляют мне забот, поэтому как только муж пытался проявить свою широкую душу (нарушить мой процесс укладывания ребенка или еды или ещё чего), я тут же объявляла, что отныне это его обязанность, а мне надо отдохнуть.
я Вам не советую покупать курсы. если Вы не можете бесплатно информацию найти в 21 веке, то и отличить истину от бреда в курсах тоже не сможете. почитайте детскую педагогику, ее полно в свободном доступе, это лучше, чем курсы недопсихологов из инсты
7
какое знает ругательство, такое и говорит. нервная система возмущена, это выражение протеста, на которое она способна сейчас. подрастет - будет кулаками бить
У вас з чоловіком як в тих фільмах ’добрий і злий поліцейський’
Вам треба дотримуватися вдвох чіткої лінії поведінки з дитиною.
Тут ми вечеряємо всі, тут ми чистимо зуби і лягаємо спати.
А то виходить ви за режим, а чоловік дав іграшку ’на грайся’ до трьох ночі аби мене не чіпали.
І ще дитина ’тестує’ межі дозволеного, проявляє свій характер
Вам треба дотримуватися вдвох чіткої лінії поведінки з дитиною.
Тут ми вечеряємо всі, тут ми чистимо зуби і лягаємо спати.
А то виходить ви за режим, а чоловік дав іграшку ’на грайся’ до трьох ночі аби мене не чіпали.
І ще дитина ’тестує’ межі дозволеного, проявляє свій характер
3
Золотой вам ребенок достался. В садик и с площадки не хотеть уходить и перед сном вкусняшку требовать.
Та любую книжку, хоть статью в интернете от копирайтеров про *кризис 3х лет* и успокоиться на этом. По моему это как с коликами, пока мама судорожно пробует все миллионы подходов к лечению - они сами проходят. Так же и с взрослением.
Та любую книжку, хоть статью в интернете от копирайтеров про *кризис 3х лет* и успокоиться на этом. По моему это как с коликами, пока мама судорожно пробует все миллионы подходов к лечению - они сами проходят. Так же и с взрослением.
2
Когда мой муж начинал меня поддерживать и становится на мою сторону, начинался еще большей треш, агрессия, истерика. То есть мое воспитание и наставления еще ребенок выдерживал, истерил, но как муж подключался начинался треш.
..сесть в супермаркете и заплакать, непредсказуемые вспышки агрессии на ровно месте , смена настроения за 5 минут из сонечка в катастрофу
короче перелазим кризис, но с мужем и всеми остальными общая стратегия...добрее нет
короче перелазим кризис, но с мужем и всеми остальными общая стратегия...добрее нет
да, у ребенка вообще сложный характер, пока не трогаешь все хорошо. Уже вырос, сложности есть, но с каждым годом лучше.
1
А я вам бвльше заоаз родкажу. Це пздц. З народження дитина спить в темряві. Ніяких нічників, світла тим більше. Маленька - спала гарно, я завжди була виспана. В 1 і в 5 ранку давала грудь, і до побачення в кроватку іі, і сплю. Ні коліків , ні «зубів» я не проходила.
Ну і колись же почалися перші «збої», вона стала погано засинати. Довго. З плачем. І буда у нас раз з ночівлею маманька мого чоловіка. Ломанулась же укладать, сказала ночник найти той що вона дарила, бо дитина боїться. Не помню чи вдалося їй вкласти. Потім вона вдень у нас була, я вкладала на денний, знов довго, плачі. Вона зайшла «помагать», роздьорнвла штори - «дитині треба світло, вона не хоче як в погребі спати». Я вже іі нах послала. Ну і періодично це «темно» продовжувалось, бвльше того це перейняв мій чоловік, тоже ходив задовбував. А ще потім - дитина ж виросла - і тоже почала просити «відкрити штори»! Тобто ми йдемо лягати, полумрак вдень, всьо..і лягає - і давай канючить «відкриииий». І неможливо особо почати укладання. І це довго було, я не до кінця штори зашторювала, щоб хоч трохи атмосфера була. Не давала повністю. Потім пройшло, но близько пів-року ця довбня із «світлом» тривала.
А зараз нічний сон був ще міс назад хороший, укладання легке. І ми поїхали на море. Цю притрушену ж тоже він взяв. Їхали машиною, довго, по дорозі до моря було дві ночівлі, бо 30 годин їзди із дитиною. І дитина втомлена, в стресі, ну це ж очевидно що могло від перегрузки іі заклинить. І вона точно - не хотіла в 22 даже заходити в спальню в готелях. І та припадошна тоже зі своїм світлом лізла! Світільніки вмикала.
Бісить коли лізуть, збивають всі налагоджені речі, які я роками будую. Толку від неї і від нього тоже - ноль, а мозг виносять до трясучки(((. А потім він мені каже чого ти така нєрвна.
Я на цьому «відпочинку» сивими волосинами покрилася!( чотири роки чекати моря щоб стати пацієнткою психіатра, спасіба. А дитина видно відчуває.
Ну і колись же почалися перші «збої», вона стала погано засинати. Довго. З плачем. І буда у нас раз з ночівлею маманька мого чоловіка. Ломанулась же укладать, сказала ночник найти той що вона дарила, бо дитина боїться. Не помню чи вдалося їй вкласти. Потім вона вдень у нас була, я вкладала на денний, знов довго, плачі. Вона зайшла «помагать», роздьорнвла штори - «дитині треба світло, вона не хоче як в погребі спати». Я вже іі нах послала. Ну і періодично це «темно» продовжувалось, бвльше того це перейняв мій чоловік, тоже ходив задовбував. А ще потім - дитина ж виросла - і тоже почала просити «відкрити штори»! Тобто ми йдемо лягати, полумрак вдень, всьо..і лягає - і давай канючить «відкриииий». І неможливо особо почати укладання. І це довго було, я не до кінця штори зашторювала, щоб хоч трохи атмосфера була. Не давала повністю. Потім пройшло, но близько пів-року ця довбня із «світлом» тривала.
А зараз нічний сон був ще міс назад хороший, укладання легке. І ми поїхали на море. Цю притрушену ж тоже він взяв. Їхали машиною, довго, по дорозі до моря було дві ночівлі, бо 30 годин їзди із дитиною. І дитина втомлена, в стресі, ну це ж очевидно що могло від перегрузки іі заклинить. І вона точно - не хотіла в 22 даже заходити в спальню в готелях. І та припадошна тоже зі своїм світлом лізла! Світільніки вмикала.
Бісить коли лізуть, збивають всі налагоджені речі, які я роками будую. Толку від неї і від нього тоже - ноль, а мозг виносять до трясучки(((. А потім він мені каже чого ти така нєрвна.
Я на цьому «відпочинку» сивими волосинами покрилася!( чотири роки чекати моря щоб стати пацієнткою психіатра, спасіба. А дитина видно відчуває.
З коліками і зумами мені пощастило. Я цього всього не відчула. Самі якось виросли ті зуби. Просто слина була.
онкретно по вашим проблемам, что делала я- не хочет идти с площадки, я садилась на лавочку и сидела в телефоне. Если уже полный перебор, на руки и домой, да под крики, ну а что. Из садика не пускает такого не было, но воспитатели не приветствовали. Завели в группу и ушли. Успокоится. По поводу еды на ночь, пусть рядом с кроватью будут хлебцы. Ничего с зубами от этого не случится. Не хочет спать, силой не заставите. Проснулась- пусть играет. Выросла нормальная девочка, кризис пережили.
Я со своей не хожу в магазин, просто боюсь. Разговариваем, соглашается , заходим - падает на жопу и орёт, и хочется ей всегда что то непредсказуемое, то пляжный зонт, то тележку супермаркета)) сейчас ближе к 4м уже немного проще становится, но есть все равно)
У магазинах наче все стандартно, просить цукерку. Так якмвона вибирає лише різні равлик боби, інколи дитячі сирки, то в принципі я не шукаю пригод і купляю. І всі довольні. Я можу повеістю скупитися - овочі форукти повзважувати, інше набрати. Але раз було таке, що у мене не було грошей. 30грн на картці. А я іі вела до моєї мами , де планувалося повечеряти. У мами не було на салат - попросила купити огірки помідори. І яйця. Отже я так і взяла - по 1 шт всього. чисто на салат. І равлик боб за 17грн в цю економіку не вписувався ніяким боком. Вот дитина не схотіла мене зрозуміти. І на касі ор, і по дорозі до бабушки ор, пінала свій велосипед, стояла довго і не йшла. Добре не лежала хоч посеред дороги із воєм.
По поводу садика почитайте на эту тему Светлану Ройз. Там есть ритуалы что б ребёнок всегда чувствовал вашу любовь.
Но не факт что вы с этим что- то сделаете. Я сама такая была, мамина и не хотела ежедневно в садик. Мальчик из группы дочери каждый день устраивал концерты, что в 3 года, что в 6. Но если садик необходим, то что делать? Вы же объясняете что мама очень любит, и целуете, но у мамы есть дела, и мама не может их отложить. Но скоро мы встретимся и давай сегодня мы поиграем в твою любимую игру, или я куплю тебе любимую булочку, или посмотрим мультики вместе. Это что б облегчить напряжение.
Но не факт что вы с этим что- то сделаете. Я сама такая была, мамина и не хотела ежедневно в садик. Мальчик из группы дочери каждый день устраивал концерты, что в 3 года, что в 6. Но если садик необходим, то что делать? Вы же объясняете что мама очень любит, и целуете, но у мамы есть дела, и мама не может их отложить. Но скоро мы встретимся и давай сегодня мы поиграем в твою любимую игру, или я куплю тебе любимую булочку, или посмотрим мультики вместе. Это что б облегчить напряжение.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу