Брюнетка в Мармеладе• 27 сентября в 19:21
Плани на старість
У вас є плани на майбутнє, старість.
Де ви хочете жити і за що. і як це організувати
і що ви зараз для цього робите
Мені 45 років. І я вже не хочу на роботу бігати. Але за щось жити треба
Де ви хочете жити і за що. і як це організувати
і що ви зараз для цього робите
Мені 45 років. І я вже не хочу на роботу бігати. Але за щось жити треба
3
18
2
244
0
Мне 45, осталась без жилья, поэтому пришлось переехать и взять кредит на новое. Работать буду до смерти. Не могу сказать,что это меня пугает, пока все не плохо
33
так, в 45 ще можна трохи підстелити соломку
а що ви робите для підготовки до старості? які плани хоч в загальному
а що ви робите для підготовки до старості? які плани хоч в загальному
3
Жити сподіваюсь на свої та чоловіка заощадження. Жити сподіваюсь буду і надалі в Австрії, але вже не у Відні, а десь тихіше, подалі від міста, поруч з природою.
3
13
Син організував мені чудову старість. Відігнав від мене усіх чоловіків після смерті його батька, а сам із шльондрами бігає і тільки те й робить, що дітей як котят підкидає мені. Люблю дітей, але його шльондри уже надоїло і він сам із своїм скверним характером.
7
13
3
Можна нескромне питання? у вас заощадження просто в банку, в акціях, розподілені? який дохід ви очікуєте на старості з заощаджень (чи точніше на яку суму в місяць ви розраховуєте жити)
4
Война же. Планы меняются постоянно. Мечтала внуков няньчить. Купить две квартиры в одном городе с детьми. Одну сдать, в другой- жить. В сейчас зять на фронте. Выживет ли он? Будут ли у меня внуки? Доживу ли я до ’после войны’? Каждый день не КАБЫ, так шахеды... Какие там планы(((
27
Плани на старість - хоча б дожити до неї. Заощадження не має, житло чоловіка, така собі ситуація
8
Зараз наговорю багато)
Мені 42, йому 47.
Військовий інвалід.
Моє життя зупинилося рік назад.
Терплю, але думаю не зможу довго потягнути
Працюю я одна, а він герой і інвалід і нікуди працювати не збирається.але не в роботі справа, а в тому що я утримую сімʼю , але він Герой а ніщо :)
Поки живемо, а не не знаю на скільки мене хватить.
Разом 26 років..
Мені 42, йому 47.
Військовий інвалід.
Моє життя зупинилося рік назад.
Терплю, але думаю не зможу довго потягнути
Працюю я одна, а він герой і інвалід і нікуди працювати не збирається.але не в роботі справа, а в тому що я утримую сімʼю , але він Герой а ніщо :)
Поки живемо, а не не знаю на скільки мене хватить.
Разом 26 років..
27
2
Ви не мене запитували, але впихну своїх пʼять копійок..
Я маю нерухомість по світу.
З цього і живу.
Але і працюю поки
Я маю нерухомість по світу.
З цього і живу.
Але і працюю поки
3
4
Нічого це нещастя не забезпечує. Все на свою пенсію. Він мені як кара господня. За які гріхи не знаю. Що я по молодості такого наробила, що таке дитя вродилось. Це чорт, а не дитина. Він зі мною не живе, я б такого 5 хв не витримала, психопат. Ми б за перші 5 хвилин убили одне одного. Як тільки пішов учитися, так і з´їхав назавжди. Так, я певно була погана мати виховала такого диявола, уже все на світі прокляла і я знаю, що моя старість буде сумна і одинока, бо це чортеня життя не дасть. Це просто біль.
17
2
такий варіант для мене просто мрія. Але сумніваюсь, що я в найближчі 10 років намучу собі житло по світу в множині
3
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу