Ось паски традиційні. Пимоненко

да, и народ босиком пришел
это тоже аутентично

Це не для сварок тема, просто пізнання свого коріння і традицій

Як змінюється технології, одежа, побут , так і змінюються харчова промисловість
Традиція- це поєднання давнього, і сучасного і передача далі поколінням

Ще кілька років війни, може і світової і ми можемо також босими ходити, не зарікайтесь!

Додам з Фейсбук
Паски

Напередодні Великодня часто постять картину Миколи Пимоненка ’Великодня утреня’. Картина 19 століття, локація - Боярка, біля Києва.

Постять цю картину на доказ того, що, мовляв, раніше люди жили скромно, бідно й чесно. Ніхто ніяких пасок в стилі рококо не пік. Без вензелів і бакенбардів.

І справді, у Пимоненка на картині лежать на рушниках дуже скромні пасочки. Радше - хлібці, палянички. Хлібина й хрест зверху з тіста. Мабуть, не солодкі. Просто - святий хліб.

Але паски були різні. Були бідні, були й багаті. Селянські, панські, козацькі. Жовті, білі і чорні (житні)

На Лівобережжі існувала ціла окрема архітектура пасок. В моїй місцевості пекли якісь аномально довгі паски, по метру й півтора. Це ж мабуть, спеціально для таких пасок існував якийсь спеціальний посуд. І навіть не знаю, в якій печі вони пеклися. Бо ’лежачи’ ж паску не спечеш. Паска тобі не піцца.

Лівобережжя з 18-го століття активно торгувало зі Сходом. Були й родзинки, й кардамони і гвоздика, імбир, цукати. Хтось мені розказував, що в Ніжині проводилися окремі передвеликодні базари. Там можна були купить навіть шафран. Дрібка шафрану коштувала, як корова. Десь тут про це писав Вадим Назаренко. В принципі, шафран і зараз десь так коштує.

Козацька старшина пекла собі якісь неймовірно великі паски. Паска була ознакою майнового й соціального статусу. Як паркан чи обійстя. Лубенський полковник Іван Кулябка записував рецепт паски на 100 яєць (!!!).

Рецепти солодких, багатих пасок з різних регіонів України збирала Олена Пчілка, мати Лесі Українки.

Єдине, що мені не траплялося в історичній хроніці - глазур. Тільки тістове оздоблення: ’шишки’, ’зозульки’. Хоча, здавалося б, технологія не хитра: цукор та яєчний білок.

Норм, а до чого тема?
Добре, що зараз не треба у хустинці нести паску

Колись і на конях їздили, бо автомобілів не було. І прали в річках. Це теж коріння і традиції.Але світ змінюється .

Якби в тих дівчат з картини було поряд АТБ,то в них бу були зовсім інші паски.

Хоспаде Иисусе, когда уже этот пасочный ср@ч ’истинно’ верующих закончится?

Я тільки зайшла, розкажіть, що вже з пасками не так?))

Традиції іншого прошарку
Почитайте -140 жовтків терла Леся, Олена Пчілка писала

Про порося, індик, крашанки на столі.

И сейчас таки же с глазурью

Красиво
А до кошика що кладете ?
В мене буде паска яйця сир , огірок копчене і все

Так, це правда так і було..і не солодкі булки , а обрядовий хліб. Але зараз від традицій беруть лише основне..

У католиков одна традиция - в церковь сходить и собраться семьей. Там негде мерятся деньгами. А у нас вечно какие-то прошарки. Паска для бедных и богатых. В Киеве продали 15 пасок по 17000 грн и еще спрос был . Всего эта кондитерская продала 1500 пасок, самая дешевая из которых - 1700 грн. Это уже не про веру.ю, про понты

Ну опять же,обрядовый хлеб, часть какого обряда? Ученики Христа при вести, что он воскрес, хлеб побежали печь?

Змінюється і має змінюватися. Але всі мають розуміти, що є традиційна паска/вишиванка/писанка/пісня і сучасні, обидві версії мають право на існування, нема кращого і гіршого, але інтелект для того, щоб розуміти різницю і не називати сучасні паски чи московсікі кулічікі українськими традиційними пасками.

Мені подобається звичайні класичні паски, а те, в що зараз перетворилось їх прикрашання - цирк!

Писанки як і обрядовий хліб -це ще до прийняття християнства було...як і усі давні обряди плавно перейшли у релігійні.

Джерело?
Взагалі цю картину виставляють як доказ того, що паски не покривали білою помадкою, а не того, що жили бідно. На повній картині жінки взуті і святково небідно прибрані, то на дітей взуття не напасешся:)

Это же вы сами в какой-то книге прочли, а просто повторяете якобы научные знания.

Я з Вами згодна. Це все від вподобання родини, який рецепт, від бажань діток - як прикрашати, не має еталону. Це основне.
Щодо традиційна паска - вона в регіонах різна. Тому і еталону традиційності не має, ну окрім що дійсно в старих дописах, архівах не має згадування про глазур, але паски Традиційні Т ЕЖ різні. У козацтва, у еліти, у культурних діячів - різні.

Просто поцікавтесь...

Ви були на Великдень у Польщі? От тоді поговоримо про конкурс великодніх баранчиків:)))

Тільки сьогодні бачила допис священника про крінжові паски:) прикрашені доларами з харчового паперу:)

Постять цю картину на доказ того, що, мовляв, раніше люди жили скромно, бідно й чесно. Ніхто ніяких пасок в стилі рококо не пік. Без вензелів і бакенбардів.

Тогда их версия как-то не сходится с бедностью))

Я так розумію ця тема відповідь на іншу тему, в якій авториця розводилася, що одна вона розуміє значення паски і яка вона має бути традиційною, а на фото звичайна пострадянська нетрадиційна паска:)

В какой книге, или у какого историка? Все эти домыслы я знаю, а чем они подтверждены?

Часть обряда придуманного уже впоследствии ПЦ или заимствованная у язычников.
В Первой церкви ничего подобного не было

То маніпуляції
Сир і мʼясо було
А давайте подивимося в Родині Франко
Читаємо

лаврові плоди, гвоздику, імбир, корінь куркуми. ’
крім паски, клали шинку, ковбасу, сир, писанки, крашанки, масло й обов’язково свічку. ’


’ Тісто на паски у родині Івана Франка, як і в інших бойківських родинах, замішували у п’ятницю.

“Спершу готували опару: розчиняли дріжджі у молоці чи воді, куди всипали невелику кількість борошна — заколочували “на рідко” і клали киснути, — веде далі співрозмовниця. — Тоді в окремій посудині, призначеній спеціально для паски, замішували тісто й знову залишали киснути (уже на ніч). До паски додавали ще всілякі прянощі — лаврові плоди, гвоздику, імбир, корінь куркуми. Підсипати борошно й місити потрібно було доти, доки тісто не відстане від рук. Після цього паска мала постояти ще трохи на столі, підрости й тоді в суботу вранці її саджали в піч, змастивши попередньо яйцем.

У родині Івана Франка, в Нагуєвичах, пекли дві паски — велику паску та її посестру, яку так і називали “сестра пасчина”. Разом з паскою саджали до печі й невеличкі пасочки, які називали перепічками”.

Обов’язково в родині Франка писали писанки або ж фарбували крашанки. При розписуванні писанок не можна було згадувати померлих, бо це, вірили в домі Каменяра, “принесло би смерть тому, хто писанку тоту дістане”.

“У велику суботу завершувалися святкові приготування. Закінчували прибирати хату й біля хати, купалися, приладжували святкову одіж, доварювали скоромні страви на неділю, — каже Наталя Тихолоз. — Коли все було готово, збирали продукти для освячення. До великоднього кошика, який застеляли красивою серветкою, крім паски, клали шинку, ковбасу, сир, писанки, крашанки, масло й обов’язково свічку. Паску несли святити у великому кошику або пасківнику (циліндрична дерев’яна посудина). У Домі Франка у Львові зберігається один такий пасківник”.