Лыжи со вспышкой• 13 августа 2014
Дівчатка, ясновидиці, поясніть, хто зможе!
Часто попадаю в стресові ситуації. Як то: на вечірній прогулянці з дітьми у візочку (старший на верхньому столику сидить, молодший де й потрібно)- дитина над дитиною - везу по тихій вуличці по дорозі під тротуаром. назустріч на протилежній стороні весела пара. вона тікає, регоче, він доганяє. тут майже порівнюються і він біжить на візочок. долі секунди перетнути дорогу і він стрибає у візочок з дітьми. візок перевертається на тротуар, старший вилітає, менший висить вниз головою, колесо зламане об бордюр. кричать діти і я. воно лежить. нічого під ногами не знаходжу щоб його вбити, не знаю що кричу, б"ю ногами. підбігає дурочка, що йшла з ним, починає відтягувати, даю по пиці і їй. при дітях, яких перхожі збирають по тротуару. теліпає. півночі п"ю віскі з валер"нкою..
з місяць назад везу свекра на електричку. на єдиному повороті на вулиці зустрічаю маніпулятор, що перевозить ракушняк сусідові на будову. на швидкості маніпулятор нахиляється в мою сторону, лопає трос і ракушка починає сипатись мені в лобове. долі секунди, я піддаю газу і вискакую на тротуар. ззаду мене півпалети ракушняка на дорозі. висаджую секра, через 5 хв. вертаюсь, ставлю поперек своє авто, щоб не втік. немає ні лома, ні біти. дістаю ящик з інструментами йду його ним бити. переляканий від стресу як і я. не попадає цигаркою до рота, дуже вибачається. не била, здоровий, а я малА, думаю не тікав би і здачі не давав. кричала і плакала. жахливий стрес.
сьогодні: машина, що їхала переді мною вискочила на зустрічну і розбила дідуся-таксиста на старенькій машині. газонули назад трохи мені не на капот і втекли. всі почали приторможувати, а хто й виходити з машин, я погналась за втікачем. маю потужніше авто і догнала без проблем, проїхала мимо, запам"ятала номер. з 5! разу додзвонилась на 102. зараз сиджу-пишу-стрес. не тільки я запам"ятала їх номер, але вони теж могли мій.. це досить свіжі ситуації, а взагалі їх багато.
шлюб вважаю щасливим, дітей здоровими. невіруюча. вірувати не заставила ні смерть матері, ні смерть дитини.
питання: я помру своєю смертю? чи мені на щось вказують, а я не розумію? чи у всіх трапляються подібні ситуації, а я себе накручую? дякую.
з місяць назад везу свекра на електричку. на єдиному повороті на вулиці зустрічаю маніпулятор, що перевозить ракушняк сусідові на будову. на швидкості маніпулятор нахиляється в мою сторону, лопає трос і ракушка починає сипатись мені в лобове. долі секунди, я піддаю газу і вискакую на тротуар. ззаду мене півпалети ракушняка на дорозі. висаджую секра, через 5 хв. вертаюсь, ставлю поперек своє авто, щоб не втік. немає ні лома, ні біти. дістаю ящик з інструментами йду його ним бити. переляканий від стресу як і я. не попадає цигаркою до рота, дуже вибачається. не била, здоровий, а я малА, думаю не тікав би і здачі не давав. кричала і плакала. жахливий стрес.
сьогодні: машина, що їхала переді мною вискочила на зустрічну і розбила дідуся-таксиста на старенькій машині. газонули назад трохи мені не на капот і втекли. всі почали приторможувати, а хто й виходити з машин, я погналась за втікачем. маю потужніше авто і догнала без проблем, проїхала мимо, запам"ятала номер. з 5! разу додзвонилась на 102. зараз сиджу-пишу-стрес. не тільки я запам"ятала їх номер, але вони теж могли мій.. це досить свіжі ситуації, а взагалі їх багато.
шлюб вважаю щасливим, дітей здоровими. невіруюча. вірувати не заставила ні смерть матері, ні смерть дитини.
питання: я помру своєю смертю? чи мені на щось вказують, а я не розумію? чи у всіх трапляються подібні ситуації, а я себе накручую? дякую.
32
0
абажаю таких людей, человек-катастрофа. у меня муж и дочь такие же
. Все время хочу и застраховать))
. Все время хочу и застраховать))
Автор, да вы бой-баба, простите за жаргон! А может вы впускаете в свою жизнь подобные ситуации? как вы мыслите, чем живете? Нет ли у вас каких-то обид на жизнь?
Вы это к себе притягиваете. Такой период в жизни и внутреннее состояние. Честно, мне вас жаль, что вы неверующая. Но время идет, может и поумнеете со временем.
Автор, у Вас цвет волос еще родной? Или уже белый? Ужас, мне от прочтения аж дурно...
Сочувствую очень!
Сочувствую очень!
у мене весь час таке життя. маю вищу освіту, сім’ю, життям, в принципі, (не без нюансів) задоволена. я не можу пояснити як я мислю, мені ж здається, що правильно. але з моїми подругами такого не трапляється. не можу собі пояснити, от і звернулась до вас.
Девочки, что Вы говорите!? Если б коляску с Вашими детьми снес какой то лоб, Вы ему мило улыбнулись, отшкрябали детей с асфальта и пошли дальше?????
Блин, я его ногами забила!
Блин, я его ногами забила!
Так вы же не верующая, зачем спрашиваете про духовные и мистические вещи? А знаки для Вас очевидны, видимо вы человек очень хороший, что Бог вас, независимо от вашего неверия- спасает.
да, я не ясновидащая, если что. Но как вы, например, объяснили для себя эту ситуацию с коляской? Этот парень был пьян, под кайфом или как? почему он это сделал?
ніяк.. я ж не експерт - що з ним. я плакала і збирала плачучих дітей, а вони пішли далі. візком більше не користувались, віддали багатодітній родині.
Автор вы смелая женщина, на счет ситуации с детьми - я б тоже прибила! По поводу своей смерти и т.п. - никто не скажет, а если скажет не верьте! По поводу неприятностей - это определенного рода испытания и вы проходите их на отлично! На счет остального - не парьтесь!
А вы ищите Бога. Задавайте вопросы в душе, просите, ищите - и он откроется вам. Он внутри вас, и ждет когда вы откроетесь и примете его. Только не предъявляйте Ему претензий, прошу вас.
Не поймите меня не правильно, но это может не прекратится пока не поверите и не попросите помощи и защиты.
автор, вас веде життя до віри.. але дуже тернистою дорогою. У мене теж померла дитина, думла перестану вірити. Не перестала.
Чому ви не віруюча?
І в що взагалі вірите?
Чому ви не віруюча?
І в що взагалі вірите?
это кошмар, прочитала, я в шоке. Я например когда еду,иду стараюсь предусмотреть возможные варианты развития событий. Это , знаете, как когда у тебя ребенок маленький совсем, топает, а ты смотришь вокруг и видишь, что там может зацепится упасть, там в лужу вступить, там вон пуговица лежит, может ее в рот засунуть. Может постарайтесь развить в себе постоянно видеть наперед. Тут надо тренироваться я думаю..
всі-всі слова розумію, що ви пишете, а сенсу загального не розумію. завжди звикла покладатися на себе, комплекс відмінниці - якщо щось не вийшло, погано старалась, треба краще. от задавала-задавала питання в душі, та й винесла на порадницю.
як тренуватися? мені 39, 9 років за кермом, живу самостійно з 15 років, без батьків з 27, батько причетний до смерті мами, з ним розірвала контакти. образи не тримаю, просто його нема і все. помер разом із мамою. все що роблю - покладаюсь на себе. як передбачити, що якийсь дебіл стрибне у візочок?? це й хвора уява не намалює. от тільки нестандартних ситуацій в житті для мене забагато.
я егоцентрична, за словами чоловіка. я люблю свою сім’ю, ідеалізую її, з дітьми жорстка. у мене хлопчики, вважаю, що потрібен порядок у всьому. сини будуть нести відповідальність за свої сім’ї. а за інших людей мало переймаюсь, головне не заважати їм жити\думати\вирішувати як вважають за потрібне. таке ж відношення вітаю до себе. поважаємо=не заважаємо=не повчаємо. отже, невдач (як і удач) інших можу не помітити.
Вы же видите, люди бегут , дурачатся, у меня бы сразу в мозгу бы мелькнуло, что он может врезаться в меня или в коляску. Я бы с него глаз не сводила и поняла бы, что он меня не видит. А вот если бы я увидела, что он меня увидел, тогда бы успокоилась, но все-равно глаз бы не сводила с него и попыталась обойти. Может Вы сильно спешите по жизни и Ваш мозг не успевает оценивать ситуацию вокруг?
якщо буквально сприймати ваші слова, то я передбачала, що зараз буде з дитиною, але не заважала падати і підніматися, йти в калюжу і виходити з неї мокрим. мої слова не так подіють, як особистий досвід. так, гудзики не їли (не смачно), на дорогу водила показувати роздавлених їжаків і жаб (питала, хочеш так?).
може в цьому причина, що передбачення мої трохи нестандартні? але ситуації, що мене переслідують
може в цьому причина, що передбачення мої трохи нестандартні? але ситуації, що мене переслідують
бачила як він побіг. у мене був важкий візочок з двома дітьми. я не змогла встигнуть втекти, бо везла вагу рівну собі.
вірю в себе і свого чоловіка. не чекаю нічого ні від кого. вірувати не навчили батьки. сама це сприймаю як фарс, релігію як партію (в результаті все-одно матеріальні вигоди). хрестили свідомою років 5, для чого? вірить же не вчили.. чоловік і діти не хрещені. нічого не маю проти будь-яких вір, але мене особисто це не стосується. просто треба бути Людиною. отаке відношення до віри.
я не кажу, що має бути релігія. Має бути якась духовна практика, що відновить гармонію в вашій душі.
Швидше за все вам здається, що у вас гармонія є, але це ширма, якою ви себе відгородили від певних подій у житті.
Жорстокість з дітьми неприпустима. Твердість - так, але не жорстокість.
Швидше за все вам здається, що у вас гармонія є, але це ширма, якою ви себе відгородили від певних подій у житті.
Жорстокість з дітьми неприпустима. Твердість - так, але не жорстокість.
о, мені здається вже тепліше, бо от з духовною практикою ніяк. мені взагалі часто здається, що я живу ’не благодаря, а вопреки’. ви вважаєте, що духовну практику якось можна зв’язати з падаючою мені на машину ракушкою? ну, як гарно подумати, то мені якось близька віра в сили природи як у древніх слов’ян. колись, багато років назад, ми з чоловіком проходили тест розваги ради, яка релігія нам підходить. в житті він до релігії відноситься як і я - якщо це є, значить комусь потрібно, а якщо комусь потрібно, то хай собі буде, але до чого тут я, мені ж не потрібно.. так от. у нього був високий процент атеїзму - не вірю, та й годі. а в мене, увага! сатанизму! але не в сенсі перевертання хрестів та інших дурниць, а саме такий ідіотизм називають сатанизмом. а сатанизм в сенсі високої самосвідомості, егоїстичності, самовпевненості. я прозріла, коли прочитала, бо дійсно, в мені все це є. але прочитала, посміялась та й забила.
за дітей писала ’жорсткість’, а не ’жорстокість’.
хотіла б привідкрити ширму, за яку ви писали, та не розумію..
за дітей писала ’жорсткість’, а не ’жорстокість’.
хотіла б привідкрити ширму, за яку ви писали, та не розумію..
Надо же, мы с вами почти одного возраста, и проблемы по жизни одинаковые - от наших жизненных установок. Только к вере пришла самостоятельно в 18 лет, и надо сказать, за 20 лет мои взгляды кардинально изменились в сторону более глубокого, не поверхностного понимания, т.е. духовный рост идет, спасибо Всевышнему, и важно не остановиться, т.к. это процесс бесконечный. Коплекс отличницы нужно изживать (говорю вам как дважды отличница -школа и ВУЗ), понять и принять, что не все в нашей власти, мы практически ничего не контролируем, нужно ежедневно учиться не осуждать людей, принять их со всеми слабостями, прощать им несовершенство, просить душевных сил и мудрости. Могу вам совершенно точно сказать - ситуации, происходящие с вами -неспроста.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу