как вы относите к тому что вашего орущего ребёнка пытается кто то успокоить?

У вас лично нет уважения к окружающим. Понимаете? То о чем мы здесь говорим? Разговор просто дальше не информативен..... Всего доброго....

Вас випадково не відправляли вже ввічливо в ситуації нав´язливої Вашої допомоги? Бо так Ви мені гарно діагноз вже поставили, як наче я Вас особисто зачепила.

Вот вы понимаете ,как называете окружающих ? Встречный-поперечный! И это не нечаянно слово вырвалось,а вы реально так думаете. Живите,как хотите.... Никто к вам не придет с научениями...

Ні, треба в кожній окремій ситуації ДУМАТИ, що насправді треба в цій конкретній ситуації, а не спробувати шопопало зробити, а потім ображатися.
Інколи найкращим варіантом є саме не втручатися взагалі. Інколи - втручатися дуже швидко і рішуче. Інколи - трошечки щось зробити, або запитати, чи потрібна допомога, або ще щось.
А не ліпити знову універсальний варіант на всі випадки життя за формулою ’спробую втрутитися, а ні, так створю тему’.

так это на Вас я тогда накричала? )))) Будьте проще, и к Вам потянутся люди. Тема прозвучала как? Как Вы относитесь к незванным помощникам, которые лезут с непрошенными советами, когда разкапризничался маленький ребенок в коляске? А Вы в свою очередь развели демагогию, о том, что люди стали черствыми и дети вырастут грубиянами, пототму что их мамы просят не вмешиватся. Всего доброго!

угу, уявила маму з дитиною, яка верещить на весь супермаркет і з десяток бабусь і жіночок, а то і поодиноких чоловіків, які стоять навкруг і ДУМАЮТЬ, так напружено думають...

Ок, я тікаю звідси, а то знов будуть казати, що я перекручую. Будьте щасливі, якщо хочете ними бути, і нехай ніхто не втручається в ваше життя, сприймайте все як допомогу, таки легше буде жити. )))

угу, уявила маму з дитиною, яка верещить на весь супермаркет і з десяток бабусь і жіночок, а то і поодиноких чоловіків, які стоять навкруг і ДУМАЮТЬ, так напружено думають...

Ок, я тікаю звідси, а то знов будуть казати, що я перекручую. Будьте щасливі, якщо хочете ними бути, і нехай ніхто не втручається в ваше життя, сприймайте все як допомогу, таки легше буде жити. )))

А теперь уявіть собі, що ВЕСЬ цей десяток полізе допомагати.

речь как раз не о ребенке в коляске, а о том 2-3 летнем малыше,которому уже прививают правила поведения в обществе.

так это на Вас я тогда накричала? )))) Будьте проще, и к Вам потянутся люди. Тема прозвучала как? Как Вы относитесь к незванным помощникам, которые лезут с непрошенными советами, когда разкапризничался маленький ребенок в коляске? А Вы в свою очередь развели демагогию, о том, что люди стали черствыми и дети вырастут грубиянами, пототму что их мамы просят не вмешиватся. Всего доброго!

я би була рада, і таки була.))) Але як писала з 4 і 5 дитиною, а з першими я була орлиця, наймудріша мама в світі, що там і казати, аж самій соромно.

Сомневаюсь,что на меня можно безнаказанно кричать.... Так что сочувствую той,которая хотела придти вам на помощь. И это отнюдь не демагогия,потому что если ваши 5 детей думают и поступают как вы,то это уже чуток и страшно. И еще никогда не забывайте.что когда вы орете.ктото тихо уйдет в сторону и обидится.а кто-то и в мордаху треснет.... Так что успехов вам...

Сомневаюсь,что на меня можно безнаказанно кричать.... Так что сочувствую той,которая хотела придти вам на помощь. И это отнюдь не демагогия,потому что если ваши 5 детей думают и поступают как вы,то это уже чуток и страшно. И еще никогда не забывайте.что когда вы орете.ктото тихо уйдет в сторону и обидится.а кто-то и в мордаху треснет.... Так что успехов вам...

перечитайте еще раз мой пост, он на первой странице под номером 47. Это был единственный случай, когда я подняла голос на постороннего мне человека. В осальных случаях я говорю, Спасибо, но я разберусь сама.

То що Вам заважає голосно попросити усіх про допомогу?
Чому люди мають весь час здогадуватися, що комусь потрібна допомога, - вони ж просто думають, що всі просто соромляться і мовчки страждають, і через це постійно потрапляють на тих, кому насправді вона не потрібна?

ой, хотіла вже не відписувати, але раптом Вам дійсно потрібно зрозуміти мене.
Уявіть, я з дитиною, вона капризує, і тут я починаю просити про допомогу в чужих людей.
По перше, про яку допомогу? Відволічіть? Чи дайте цукерку? Чи як Ви собі це уявляєте?
По-друге. Що дитина розуміє, який урок має? Що мама не здатна вирішити цю проблему без втручання інших, мама слабка, маму легко можна вести на поводку, і інше таке.
Якщо ця допомога ніби ненароком, це зовсім інше, але пояснювати вже не маю сили, та й часу.

Из этого вашего рассказа ,я понимаю,что вы просто уставшая мама. Но встречных-поперечных я тоже помню.

нет, Вы неправильно понимаете, я не уставшая мама, я мама, которая не позволяет пугать и воспитывать своих детей посторонним людям. У меня дети уже подросли, я считаю их достаточно воспитанными, они не грубят посторонним, уступают место в транспорте, помогут упавшему. Я не закрываю глаза на их недостатки, необязательность и др. Но пока они были маленькими я защищала их от настырности чужих людей. Они знали, что если мама защитит их от опасности, даже если и наказала.

ой, хотіла вже не відписувати, але раптом Вам дійсно потрібно зрозуміти мене.
Уявіть, я з дитиною, вона капризує, і тут я починаю просити про допомогу в чужих людей.
По перше, про яку допомогу? Відволічіть? Чи дайте цукерку? Чи як Ви собі це уявляєте?
По-друге. Що дитина розуміє, який урок має? Що мама не здатна вирішити цю проблему без втручання інших, мама слабка, маму легко можна вести на поводку, і інше таке.
Якщо ця допомога ніби ненароком, це зовсім інше, але пояснювати вже не маю сили, та й часу.

неправильно составила последнее предложение, мама защити их в любом случае, даже если сердита и наказала.

никогда не забывайте,что вы лично можете уйти в любую минуту.И вот представьте,что остаются ваши дети ,которые всегда знали ,что от окружающих нужно отгородиться,можно наорать на них и их будет защитить некому. Подумайте сколько болезненных шишек они набьют в обществе,пока поймут,что как ты,так и к тебе.

Прекрасно.
А ця допомога ніби ненароком хіба не дасть ідентично той самий урок дитині, що мама слабка і не здатна вирішити проблему без втручання інших?
Може, краще бути чесними перед самими собою та оточуючими? Може людина сама справитися - тоді зовнішня допомога дійсно зайва. Не може - то треба прямо попроси когось, або хоч якось натякнути на потребу в допомозі, а не перекладати відповідальність на інших, що вони зобов´язані мало того що допомогти, та ще й самі про це здогадуватися!
Реальність-то від цього не зміниться. Все одно дитину будуть виховувати в цій ситуації вже сторонні люди, а не мама.

что лично предлагаете Вы? Как воспитанные мамы должны реагировать на советы посторонних людей, когда ребенок в магазине хочет игрушку, мама не собирается ее покупать, ребенок падает на пол и орет. Ребенку 2 года. Ваши действия?

Ні не дасть. Хочете вірте, хочете перевірте.
Я чесна не тільки перед собою, навіть перед Вами.
Якщо допомоги не буде я сама справлюсь, це правда, і найчастіше так і є, питання в тому як я ставлюсь до неочікуваної допомоги.
Сторонні люди як засіб у вихованні, а не як основний виховник, далі все залежить від мами.
Відійде з перекривленою міною, а увечері чоловіку розповість з осудом, при дитині, от і ’виховання’ ненароком.
Відійде і скаже дитині:’Мені так соромно, що ми так шуміли, що аж люди підходили’,або ’Бачиш як ми своїм криком налякали цю бабусю, вона подумала, що я щось погане тобі роблю’
Та мільйон варіантів.

Я как раз в таком случпае и сама теряюсь. Вот если малыш может услышать(вы ж все равно оцениваете степень истерики малыша внешне),то постараюсь может придумать отвлекающую фразу на что-то на другой полке или другим манером перевести внимание. По ситуации. Но если ребенок истерит долго,то думаю буду судить еще и по маминому выражению лица.

Я зрозуміла Вас, і я Вам вірю.
А можете запропонувати конструктивний варіант, що казати дитині, якщо її пропонували забрати чужі люди?
Ну крім очевидного заспокоїти дитину, що мама не віддасть, це зрозуміло.
Але яким чином можна використати таке у вигляді виховного чинника?

а теперь представьте ситуацию, вот орущий ребенок в магазине, вот мама, которая твердо решила не покупать игрушку и сказала об этом ребенку. Что он уже взрослый, должен понимать, что так вести себя нельзя, что мама расстроится от такого поведения. Мама его любит, но покупать эту игрушку они не будут. И вот в момент истны подходит бабушка и начинает, чего ты плачешь, малышь? Мама обижает? Пойдем со мной, будешь у меня жить, я тебе дам конфетку, хочешь? Как маме поступить в этой ситуации? А ребенок уже заинтересовался конфетой, и он уже знает, что истерика в магазине поможет ему раздобыть что-нибудь вкусное.

Или пойдет по-другому варианту, подходит бабушка и говорит, какой плохой мальчик, вот заберет тебя злой дядька от мамы, посмотришь, как тебе будет плохо. Ребенок испугался, теперь каждый поход в магазин для него будет стрессом, хотя больше он плакать не будет. И так каждый такой страх будет преследовать на бессознательном уровне долгое время.

Так может лучше оставить маму и ребенка в покое, они сами разберуться?

Так Ви і самі знаєте. Крім заспокоєння, і запевнення, можете пояснити, шо та тітонька так зреагувала на твій крик, так і скажіть, що у цієї людини такий спосіб заспокоювати дітей, якби не було крику, то і не підійшов би зовсім.
Та кажіть дитині правду, вона ніколи не пошкодить, не кажіть, що ’дядя кака’ це не інформативно і нічого хорошого не несе.
Скажіть, що дядя хотів добро зробити дитині і допомогти мамі, але дуже не вміло.
Ми думаємо, що діти не розуміють розумних речень, але це не так. Дитині багато пояснень не треба, їй вистачає одного мудрого висновку. Вона його з часом переварить)))

Так Ви і самі знаєте. Крім заспокоєння, і запевнення, можете пояснити, шо та тітонька так зреагувала на твій крик, так і скажіть, що у цієї людини такий спосіб заспокоювати дітей, якби не було крику, то і не підійшов би зовсім.
Та кажіть дитині правду, вона ніколи не пошкодить, не кажіть, що ’дядя кака’ це не інформативно і нічого хорошого не несе.
Скажіть, що дядя хотів добро зробити дитині і допомогти мамі, але дуже не вміло.
Ми думаємо, що діти не розуміють розумних речень, але це не так. Дитині багато пояснень не треба, їй вистачає одного мудрого висновку. Вона його з часом переварить)))