Чупа-чупс• 06 января в 22:28
А вам подобається творчість Сергія Жадана? Ось цей вірш, наприклад
Чекають вечора люди, схожі на равликів,
так гірко сплять на вокзалах, так глибоко.
Ламана лінія кордону, мов соснова гілка.
Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.
Вперті равлики беззахисної Європи.
Жінки, що залишили вдома чисту постільну білизну.
Діти, що не відпускають материнську руку,
як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур.
Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії,
дотиків радості, променів, що пробивають темряву.
Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?
Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.
Упокорений час шаленців і втікачів.
Запекла віра тих, хто зійшов на вокзалі вигнання.
Завжди пам’ятати розташування меблів у батьківському домі.
Ховати в кишені ключі, як засушену квітку.
Ось ця дорога – нині позначена безголоссям,
ночівлі ці – подорожні, поміж дощем і тишею.
Будьте мужніми, равлики, будьте гідними цієї мандрівки,
ви – позбавлені дому, проте не позбавлені серця.
так гірко сплять на вокзалах, так глибоко.
Ламана лінія кордону, мов соснова гілка.
Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.
Вперті равлики беззахисної Європи.
Жінки, що залишили вдома чисту постільну білизну.
Діти, що не відпускають материнську руку,
як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур.
Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії,
дотиків радості, променів, що пробивають темряву.
Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому?
Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.
Упокорений час шаленців і втікачів.
Запекла віра тих, хто зійшов на вокзалі вигнання.
Завжди пам’ятати розташування меблів у батьківському домі.
Ховати в кишені ключі, як засушену квітку.
Ось ця дорога – нині позначена безголоссям,
ночівлі ці – подорожні, поміж дощем і тишею.
Будьте мужніми, равлики, будьте гідними цієї мандрівки,
ви – позбавлені дому, проте не позбавлені серця.
6
62
0
Там и не задумана рифма? Какая-то чухня, честно говоря. Тут и то ярче про равлыкив недельных на солнце пишут
12
1
5
2
А ви ніколи не чули про білі вірши? Але не буду сперечатися. Якщо ви більше полюбляєте творчість порадниць - ваша справа. Комусь і кобила наречена, як казали класики)
8
3
1
1
Не бачила цей вірш раніше. Про равликів - до сліз. Зрозуміє той хто кидав свій дім і біг з одним рюкзаком в якому було усе, що лишилося з його мирного життя
17
1
Саме так. Люди із одним рюкзаком на спині дійсно схожи на равликів. Але метафори - то занадто складно для деяких.
1
14
1
Так. Але дивно, що комусь це смішно. Навіть не сам вірш, а відчуття тих, кому він відізвався. Хоча про що це я. На Порадниці нічому не треба дивуватися.)
1
9
Я так бігла (( коли переїжджали до квартири, то була велика машина з меблями, усіма речами. А коли треба було бігти на початку війни, то складалася за 15 хвилин і покидала просто речі в рюкзак і виявилося раптом, що ось це я і маю тільки.
Бачила під попереднім постом регочущий смайл. Тільки русні можу побажати таке пережити.
Бачила під попереднім постом регочущий смайл. Тільки русні можу побажати таке пережити.
8
И что? Это делает стих великолепным? Сразу видно, что автор ничего этого не пережил. Если человек подвергся опасности, он уезжает часто с облегчением с этого места, без всякой сентиментальной чуши. Начинают работать базовые инстинкты выживания.
1
11
3
зміст дійсно дуже близький і щемливий, а от до форми треба звикнути. до речі, такі ж враження у мене від Полозковоі
1
1
Ви серйозно? Вы сьогодні вперше прізвище Жадан почули? Це він нічого по вашому не пережив
Дійсно, чого тільки на порадниці не прочитаєш
Дійсно, чого тільки на порадниці не прочитаєш
8
1
Вы это не пережили, поэтому фантазируете, что должен человек чувствовать. Я пережила, мне до слез просто.
1
10
1
Вы знаете, дом моих родителей в Северодонецке уничтожен ’освободителями’. Я рада, что родители спаслись. Но мне до сих пор снится наша квартира. И до слез жаль альбомов с фотографиями. Представляете, у меня не осталось ни одной фотографии, где я маленькая. И фотографий со свадьбы родителей теперь нет. Для вас это сентиментальная чушь. Для меня - материальная часть прошлого, которую у меня и моих родителей отняли.
10
5
1
Конечно из разрушенного Мариуполя уехать, конечно не пережила. Это не с тихого места ехать проливая сентиментальные слезы.
2
1
6
1
Ви перш ніж писати маячню про нічого не пережившего Жадана хоч поцікавитеся хто це взагалі. Хоча б для загального розвитку
1
7
А, я вас вспомнила, вы везде Мариуполем манипулируете. Я из Харькова выезжала. Проливаю сентиментальные слезы. Жадан, кстати, тоже из Харькова.
1
7
очень сочувствую тем, кто пережил описанное в этом стихе, но сам стих как-то не понравился, я все-таки люблю рифму
1
3
Комментарии к ответу