Поделитесь контактами новостных сайтов. отправили письмо в ТСН допомога. Куда еще писать?
Тема Максима https://sovet.kidstaff.com.ua/question-1245966
Тема Максима https://sovet.kidstaff.com.ua/question-1245966
показать весь текст
397
0
Спасибо большое. Для списка нужно название церкви или монастыря, город и дата с которой будет служится сорокоуст. Когда закажите отпишитесь в этой теме пожалуйста. https://sovet.kidstaff.com.ua/question-1245966-50
Дела, дела... Забот круговорот,
И душу непрестанно что-то гложет...
ДАЙ БОГ, чтоб оказался рядом тот,
Кто просто так, по-дружески, поможет.
Болезнь без приглашения придёт,
Несчастье тоже - в дверь стучать не станет...
ДАЙ БОГ, чтоб оказался рядом тот,
Кто вытянет, поддержит, не оставит...
Грех сладок и прилипчив, словно мёд:
Запачкался - и в жизни не отмыться...
ДАЙ БОГ, чтоб оказался рядом тот,
Кто не позволит грешному свершиться.
Проходит чередой за годом год,
Цветение садов сменяет вьюга...
ДАЙ БОГ, чтобы всегда был рядом тот,
Кого ТЫ НАЗЫВАЕШЬ, ПРОСТО ДРУГОМ!
И душу непрестанно что-то гложет...
ДАЙ БОГ, чтоб оказался рядом тот,
Кто просто так, по-дружески, поможет.
Болезнь без приглашения придёт,
Несчастье тоже - в дверь стучать не станет...
ДАЙ БОГ, чтоб оказался рядом тот,
Кто вытянет, поддержит, не оставит...
Грех сладок и прилипчив, словно мёд:
Запачкался - и в жизни не отмыться...
ДАЙ БОГ, чтоб оказался рядом тот,
Кто не позволит грешному свершиться.
Проходит чередой за годом год,
Цветение садов сменяет вьюга...
ДАЙ БОГ, чтобы всегда был рядом тот,
Кого ТЫ НАЗЫВАЕШЬ, ПРОСТО ДРУГОМ!
(мальчик крещен именем Максим)
Если к тебе обращаются за помощью, значит ты в состоянии помочь,даже если сам уверен что совершенно бессилен в данной ситуации
В группе помощи на ФБ учительница Максима разместила пост, посмотрите, как тепло она о нем отзывается.
Юрко Ольга
35 хв.
Максим навчається у моєму класі. Це дуже позитивна і світла дитина. Такий собі СОНЯЧНИЙ хлопчик. Максим завжди усім цікавиться. Коли був здоровий - любив подорожувати, був активним учасником шкільного життя. Минулого року декілька однокласників Максима лежали у лікарні - так сталося, усі в різний час і у різних лікарнях. Я зауважила, що Максим - один з небагатьох, хто провідував УСІХ. Не просто друзів, а усіх, хто потребує допомоги. І завжди приносив щось у подарунок. А зараз Максим сам потребує допомоги. Дуже прошу всіх - ДОПОМОЖІТЬ. Разом ми - СИЛА.
Юрко Ольга
35 хв.
Максим навчається у моєму класі. Це дуже позитивна і світла дитина. Такий собі СОНЯЧНИЙ хлопчик. Максим завжди усім цікавиться. Коли був здоровий - любив подорожувати, був активним учасником шкільного життя. Минулого року декілька однокласників Максима лежали у лікарні - так сталося, усі в різний час і у різних лікарнях. Я зауважила, що Максим - один з небагатьох, хто провідував УСІХ. Не просто друзів, а усіх, хто потребує допомоги. І завжди приносив щось у подарунок. А зараз Максим сам потребує допомоги. Дуже прошу всіх - ДОПОМОЖІТЬ. Разом ми - СИЛА.
Жизнь - сложная штука. У всех свои дела, свои проблемы и заботы. Как часто в суете повседневных дел мы не замечаем людей, умоляющих о помощи! Небольшое пожертвование, уделенное помощи время или просто сказанное доброе слово не решат ваших проблем, но они добавят в этот мир капельку добра. А добро не растворяется бесследно во вселенной, оно накапливается и рано или поздно обязательно к вам вернется! Максиму очень нужна ВАША поддержка и ВАША помощь!
Недавно моя знакомая спросила:«Тебя взломали?. От тебя пришел спам» «Да! Меня взломал маленький ребенок, взломал одним доверчивым взглядом, своей открытой улыбкой и в пух и прах разнес мою крепость, за которой скрывалась от боли и просьб других. Не просто обидно, а СТРАШНО, что просьба о помощи расценивается как СПАМ, МЫ ЖЕ НЕ ХОТИМ слышать, что кому-то НУЖНА ПОМОЩЬ» «А ты уверена, что они не мошенники?». Да, уверена! Если сомневаешься, посмотри документы, видео, поговори. А в целом, если из 10 гривен 1 попадет нужному ребенку, я уже буду рада. Это ЛУЧШЕ, чем пройти мимо, закрыв глаза и уши, закрыв «неугодную» для спокойного существования страницу. От кого прячемся? От маленького и беззащитного? Пусть мой вклад ничтожен, пусть, но я буду рядом… «Есть же благотворительные фонды, пусть туда обратятся» Да, есть, только вопрос «ОТКУДА фонды деньги берут? Они их что печатают? Их пополняют такие же люди как мы. А ты в фонд вкладываешь?» Люди, ОСТАНОВИМСЯ И ЗАДУМАЕМСЯ, КТО ПОМОЖЕТ НАМ? СКОЛЬКО ДЕНЕГ ВЫ СМОЖЕТЕ СОБРАТЬ, если не дай бог что-то случится, ни в коем случае не желаю такого НИКОМУ!!! Тот кто хочет, просто ПОМОГАЕТ! Друзья, СПАСИБО ВАМ, что именно ВЫ собрались в нашей группе. СПАСИБО, что Вы с нами. Мы понимаем, что Вам тоже тяжело, Вы сопереживаете маме и ВСЁ РАВНО остаетесь рядом, поддерживая ее своим присутствием. быть может кто-то увидев просьбу о помощи решится сделать ШАГ НАВСТРЕЧУ! СПАСИБО!!!
Кто может, добавляйтесь в группы, сделайте репосты . Пусть о Максимке узнают больше людей. У него это единственный шанс. Он второй раз борется с этой болезнью.
Очень нужна информационная поддержка!!!
Группы помощи:
ВК ,
ФБ ,
ОК
Очень нужна информационная поддержка!!!
Группы помощи:
ВК ,
ФБ ,
ОК
Кто может, добавляйтесь в группы, сделайте репосты . Пусть о Максимке узнают больше людей. У него это единственный шанс. Он второй раз борется с этой болезнью.
Очень нужна информационная поддержка!!!
Группы помощи:
ВК ,
ФБ ,
ОК
Очень нужна информационная поддержка!!!
Группы помощи:
ВК ,
ФБ ,
ОК
Тихий голос... тихий шепот...
И почти не слышно слов.
Но молитва - прямо в небо,
Выше белых облаков.
Выше звездного сиянья,
Рассекая Млечный Путь...
И от глаз людских сокрыта
Тайная молитвы суть.
Пусть никто-никто не слышал
Тихий голос - крик души...
Бог - услышит. Бог - поможет.
Бог - ответить поспешит.
И почти не слышно слов.
Но молитва - прямо в небо,
Выше белых облаков.
Выше звездного сиянья,
Рассекая Млечный Путь...
И от глаз людских сокрыта
Тайная молитвы суть.
Пусть никто-никто не слышал
Тихий голос - крик души...
Бог - услышит. Бог - поможет.
Бог - ответить поспешит.
Всех лекарств, целебнее СЕРДЕЧНОСТЬ.
Без неё, нам не видать удач.
Всех лекарств, нужнее ЧЕЛОВЕЧНОСТЬ.
ЧУТКОСТЬ - самый наилучший ВРАЧ.
Порошки, компрессы, банки, шприцы, -
Не унять Вам часто, боль и стон.
Вас не так, порой недуг боится,
Как СЕРДЕЧНОСТИ боится он.
Так дари ж её, коль ею дышишь, -
Сердца, всё, лечащие лучи!
Ведь её, в аптеках не отыщешь.
И рецепт, не выпишут врачи..
Без неё, нам не видать удач.
Всех лекарств, нужнее ЧЕЛОВЕЧНОСТЬ.
ЧУТКОСТЬ - самый наилучший ВРАЧ.
Порошки, компрессы, банки, шприцы, -
Не унять Вам часто, боль и стон.
Вас не так, порой недуг боится,
Как СЕРДЕЧНОСТИ боится он.
Так дари ж её, коль ею дышишь, -
Сердца, всё, лечащие лучи!
Ведь её, в аптеках не отыщешь.
И рецепт, не выпишут врачи..
Спеша собрать конструктор личных благ
И в краткий срок добраться до вершины,
Теряясь в тучах офисных бумаг,
Мы внешне люди, внутренне машины.
Встречая серых будней череду,
Постели покидая на рассвете,
Мы варим кофе, принимаем душ…
А в это время умирают дети.
Мы сами были некогда детьми.
К нам в снах летели звездные лошадки,
А в это время кто-то падал в мир,
Где жизнь и смерть сливались в мертвой схватке.
Мы с хохотом резвились на траве,
Струился яркий май сквозь наши пальцы.
А кто-то видел свой последний свет,
Прижавшись ночью к плюшевому зайцу…
Нет, нас никто не судит, не винит,
Любой из нас проблемами изъеден.
Но мы в плену обыденной возни,
А в это время умирают дети.
Лысея и отказываясь есть,
Придавлены химическим удушьем.
Порой их убивает не болезнь!
Их убивает наше равнодушье!
Спешим мы повстречаться с новым днем.
Они же остаются во вчерашнем.
Им хорошо у Бога под крылом.
Но пусто на земле без них и страшно…
И как же нам без них встречать весну?
Как путь свой продолжать, коль нет начала?
Их, может быть, три сотни на страну.
Да только от страны спасенья мало.
Нам нужно помнить, помнить каждый миг,
Идя своей большой дорогой-зеброй,
Что он не так далек – тот страшный мир,
Где жизнь ребенка измеряют в евро.
Где чей-то незнакомый силуэт
В палату входит, чтоб поставить точку.
Где только появившийся на свет
Невольно проживает жизнь досрочно.
Но в нас их шанс! И в школьную тетрадь
Они однажды впишут наше имя!
Не позволяйте детям умирать!
Ведь дети всех нас делают живыми!
И в краткий срок добраться до вершины,
Теряясь в тучах офисных бумаг,
Мы внешне люди, внутренне машины.
Встречая серых будней череду,
Постели покидая на рассвете,
Мы варим кофе, принимаем душ…
А в это время умирают дети.
Мы сами были некогда детьми.
К нам в снах летели звездные лошадки,
А в это время кто-то падал в мир,
Где жизнь и смерть сливались в мертвой схватке.
Мы с хохотом резвились на траве,
Струился яркий май сквозь наши пальцы.
А кто-то видел свой последний свет,
Прижавшись ночью к плюшевому зайцу…
Нет, нас никто не судит, не винит,
Любой из нас проблемами изъеден.
Но мы в плену обыденной возни,
А в это время умирают дети.
Лысея и отказываясь есть,
Придавлены химическим удушьем.
Порой их убивает не болезнь!
Их убивает наше равнодушье!
Спешим мы повстречаться с новым днем.
Они же остаются во вчерашнем.
Им хорошо у Бога под крылом.
Но пусто на земле без них и страшно…
И как же нам без них встречать весну?
Как путь свой продолжать, коль нет начала?
Их, может быть, три сотни на страну.
Да только от страны спасенья мало.
Нам нужно помнить, помнить каждый миг,
Идя своей большой дорогой-зеброй,
Что он не так далек – тот страшный мир,
Где жизнь ребенка измеряют в евро.
Где чей-то незнакомый силуэт
В палату входит, чтоб поставить точку.
Где только появившийся на свет
Невольно проживает жизнь досрочно.
Но в нас их шанс! И в школьную тетрадь
Они однажды впишут наше имя!
Не позволяйте детям умирать!
Ведь дети всех нас делают живыми!
Ответ дляБусурманша
И от меня маленький плюсик. Они обязательно выздоровеет!! Пусть у них все получится!!!!!
Плачу
Плачу
Спасибо
Вчерашнее письмо от мамы
mama_Maks... все сообщения 2403 вчера в 20:39 с мобильного Друзі мої, знайомі та незнайомці, які стали нашій сім’ї рідними! Пишу Вам з подякою за співпереживання і допомогу моєму єдиному самому найкращому синочку. Величезне Вам дякую за кожне добре слово, кожну щиру молитву, кожну гривеньку, аби не Ви – не знаю, як би ми дожили б до сьогодні. Але наш шлях ще не закінчений – кожного дня, знову і знову мені доводиться вступати в боротьбу з хворобою за життя мого самого терпеливого сина, і попереду – основна, найтяжча битва. Прошу Вас : не відступіться від нас, не залиште в цю тяжку годину наодинці з бідою! Ще так багато днів до кінця протоколу і так мало днів до нашого запланованого від’їзду на лікування до Угорщини… На жаль, сьогодні я розумію, що ситуація патова – грошей на лікування ’там’ катастрофічно не вистачає, а якщо ми не поїдемо…то все марно… битву буде програно… Я щодня молюся за життя своєї кровинки і щодня згадую у своїх молитвах всіх Вас – лише дякуючи Вам, я щодня хай тут, на лікарняному ліжку, але можу бачити, як моє сонечко після сну розплющує очі, я чую, таке бажане ’мама’… Але якщо Ви не почуєте мене…, якщо не допоможете… мого синочка, моєї надії і життя теж не стане…Для чого тоді життя мені…заради кого…?! Чергова ніч, що минула, теж була не спокійна – знову дає свої наслідки послаблена слизова і Максиму дуже тяжко ходити в туалет… Я думала, що вже звикла до сліз Максима, але… Сьогодні він вперше мені сказав – ’Мама, я більше не можу!’…Я ще й досі це чую, хоч і не хочу… Лише перед ранком Максим заснув, а я за ті декілька годин змогла багато про що подумати…Тільки б встигнути… Розбудили Макса щоб взяти аналізи з пальчика і вєни. Вєни на руках в жахливому стані, дуже тромбуються, адже для лікування у 2011 році нам ставили ручні катетори. Картаю себе, що не запропонувала поставити підключичного катетора зараз, щоб не мучити Макса і зберегти вєни. У Макса не має апетиту… До обіду ледве вмовила зі слізьми попити чаю і з’їсти хоч шматок хліба… А потім я побачила наші аналізи і все зрозуміла : лейкоцити – 1, тромбоцити – 98. Нарешті зробити комп’ютерну томографію – виявили Л/у в аортальному вікні розмірами 5*3 мм, але лікарі запевняють, що це ’нічого страшного’ – хочу проконсультуватися ще з іншими спеціалістами, адже наш стан бажає кращого… За останній час не впізнаю своєї дитини – став дуже-дуже нервовий, йому все ненависне, замикається у собі, майже не говорить, але все частіше просить його просто обійняти…Коли я його обіймаю, мені так хочеться забрати весь його біль, всю його хворобу собі… Я так мрію побачити його усміхненим, таким же люблячим, таким моїм ’дорослим чоловічком’ … Я так втомилася терпіти його муки, ковтати сльози аби не виказати свій біль і жаль… Я так хочу щоб він нарешті став здоровим!!! І розумію, що все впирається тільки в гроші…. Якби ж я могла, я б продала все, що маю аби тільки спасти свою кровинку…Але я вже нічого не маю, тільки свою материнську любов… Саме тому я мушу знову і знову взивати до Ваших сердець – без Вас нам не справитися… Я знову і знову не перестаю Вам дякувати і захоплюватися Вашою чуйністю та увагою. І вірю, що Ви не лишите нас на поталу хворобі… Нехай кожна крапелька Вашої доброти, кожна копійка витрачена на порятунок моєї дитини повернеться Вам у стократному розмірі і ніколи у Ваше життя не приходить біль, хвороба і біда! З повагою і вірою у Ваші чуйні серця, мама хлопчика Максима, який дуже прагне жити і стати дорослим
mama_Maks... все сообщения 2403 вчера в 20:39 с мобильного Друзі мої, знайомі та незнайомці, які стали нашій сім’ї рідними! Пишу Вам з подякою за співпереживання і допомогу моєму єдиному самому найкращому синочку. Величезне Вам дякую за кожне добре слово, кожну щиру молитву, кожну гривеньку, аби не Ви – не знаю, як би ми дожили б до сьогодні. Але наш шлях ще не закінчений – кожного дня, знову і знову мені доводиться вступати в боротьбу з хворобою за життя мого самого терпеливого сина, і попереду – основна, найтяжча битва. Прошу Вас : не відступіться від нас, не залиште в цю тяжку годину наодинці з бідою! Ще так багато днів до кінця протоколу і так мало днів до нашого запланованого від’їзду на лікування до Угорщини… На жаль, сьогодні я розумію, що ситуація патова – грошей на лікування ’там’ катастрофічно не вистачає, а якщо ми не поїдемо…то все марно… битву буде програно… Я щодня молюся за життя своєї кровинки і щодня згадую у своїх молитвах всіх Вас – лише дякуючи Вам, я щодня хай тут, на лікарняному ліжку, але можу бачити, як моє сонечко після сну розплющує очі, я чую, таке бажане ’мама’… Але якщо Ви не почуєте мене…, якщо не допоможете… мого синочка, моєї надії і життя теж не стане…Для чого тоді життя мені…заради кого…?! Чергова ніч, що минула, теж була не спокійна – знову дає свої наслідки послаблена слизова і Максиму дуже тяжко ходити в туалет… Я думала, що вже звикла до сліз Максима, але… Сьогодні він вперше мені сказав – ’Мама, я більше не можу!’…Я ще й досі це чую, хоч і не хочу… Лише перед ранком Максим заснув, а я за ті декілька годин змогла багато про що подумати…Тільки б встигнути… Розбудили Макса щоб взяти аналізи з пальчика і вєни. Вєни на руках в жахливому стані, дуже тромбуються, адже для лікування у 2011 році нам ставили ручні катетори. Картаю себе, що не запропонувала поставити підключичного катетора зараз, щоб не мучити Макса і зберегти вєни. У Макса не має апетиту… До обіду ледве вмовила зі слізьми попити чаю і з’їсти хоч шматок хліба… А потім я побачила наші аналізи і все зрозуміла : лейкоцити – 1, тромбоцити – 98. Нарешті зробити комп’ютерну томографію – виявили Л/у в аортальному вікні розмірами 5*3 мм, але лікарі запевняють, що це ’нічого страшного’ – хочу проконсультуватися ще з іншими спеціалістами, адже наш стан бажає кращого… За останній час не впізнаю своєї дитини – став дуже-дуже нервовий, йому все ненависне, замикається у собі, майже не говорить, але все частіше просить його просто обійняти…Коли я його обіймаю, мені так хочеться забрати весь його біль, всю його хворобу собі… Я так мрію побачити його усміхненим, таким же люблячим, таким моїм ’дорослим чоловічком’ … Я так втомилася терпіти його муки, ковтати сльози аби не виказати свій біль і жаль… Я так хочу щоб він нарешті став здоровим!!! І розумію, що все впирається тільки в гроші…. Якби ж я могла, я б продала все, що маю аби тільки спасти свою кровинку…Але я вже нічого не маю, тільки свою материнську любов… Саме тому я мушу знову і знову взивати до Ваших сердець – без Вас нам не справитися… Я знову і знову не перестаю Вам дякувати і захоплюватися Вашою чуйністю та увагою. І вірю, що Ви не лишите нас на поталу хворобі… Нехай кожна крапелька Вашої доброти, кожна копійка витрачена на порятунок моєї дитини повернеться Вам у стократному розмірі і ніколи у Ваше життя не приходить біль, хвороба і біда! З повагою і вірою у Ваші чуйні серця, мама хлопчика Максима, який дуже прагне жити і стати дорослим
+70на карту приват, в теме отписалась, мальчику здоровья и терпения!!и маме сил все это вынести..
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу