Сусідка зверху• 08 января 2024
Діти і війна
Нас бомблять. Спочатку було дуже страшно. Половина сім´ї відмовилась виїзджати, залишились разом. Прилітало в квартиру, легенько,відремонтували. Коли вже зовсім тяжко було, виїхали. Через 4 місяці повернулись, бо робота ,за яку можна жити, тут. І ось знову ракети .Город- мільонник. Може попадуть. Може ні. Кожний раз, коли летять ракети, думаю чи вправі я вирішувати долю дітей. Але старша дитина і чоловік категорично відмовляються їхати . Кинути мужа можу, дитину-ні. І от до болі в серці кожний раз чекаю- прокинемось чи ні. Ось взлетіли літаки, новини пишуть, летять на позиції.Вірогідно вранці будуть нас знову бомбити. Чоловік каже, що треба просто навчитись жити без страху. А я боюсь. Не за себе, за дітей. А він не боїться. Не прошу порад, критики чи співчуття. Хочу прокинутись зранку, прочитати цю маячню і з посмішкою подумати яка я дурна була. Боже, дай прокинутись всім нам.
53
3
26
79
0
У меня обратная ситуация , мы выехали и живем намного хуже , чем дома и некоторым членам семьи , кажется « что там дома все не так уж и плохо» 🥲
Никто не знает , где вам будет лучше то . Но в в силах уехать и проверить , вернуться же сможете
Никто не знает , где вам будет лучше то . Но в в силах уехать и проверить , вернуться же сможете
19
1
Тому я вже 2 роки в Європі . Самотньо , сумно , але моя дитина спить і вранці прокинеться і піде до школи . Якщо повернуся буду , як Ви себе гризти . Зараз теж хвилююсь за чоловіка , батьків , але дитина сопить поруч і в безпеці .
3
39
8
Страх-це нормально,всі люди різні,хтось спить міцно під вибухи,а хтось кожну тривогу йде в укриття,бо не вивозить,наачитись жити без страху-це як на його думку?хіба що купу заспокійливих
10
Якщо тип нервової системи не дозволяє жити у війні , постійні стреси і хвилювання , краще виїхати . А дитину не питайте , дитина має робити те , що говорять батьки .
3
3
22
Сьогодні перший день як йти до школи після канікул,дитина приїхала від бабусі ,зараз міцно спить ,а я ще очей не закривала ...сьогодні робота ..вже голова болить а заснути не можу...чекаю ...читаю ...думаю...думаю чи є вона та карма взагалі ??? Ніколи ще такого не було в житті щоб всі прагнули лише одного, одне бажання на всих ...і чому воно таке не здійсненне ? ? Скільки ще жити в такому режимі війни ,страху і гадки чи виживемо після атаки знов і знов ....
1
51
Может быть такое, страну неудачно выбрали. Читайте условия других стран и меняйте страну. Я так сделала и теперь довольна намного больше.
10
Я думаю , что много ответственных мам сейчас в Украине . Просто есть тревожные люди , которые докручивают себя , а есть оптимисты и сильные духом люди .
3
6
1
16
Щось мій мега оптимізм не сильно допомагає. В моменті страшно навіть самим сильним. Особливо коли є діти
12
Я Вас понимаю , тянет страшно . Но , как меня бодрил мой отец : « Шанс , что ракета прилетит в твой дом 1 из 10000000, но люди которые погибли от ракет , тоже так думали».
10
26
я з донькою дуже далеко. півтора року як. Дуже тягне додому, до чоловіка, я тут не живу, а просто проживаю дні, поспала, поїла, попрацювала і так півтора року. Умови гарні, я у сестри живу, але живу чужим життям, не своїм. Чоловік проти щоб ми вертались 
а мені дуже страшно за нього, за мою маму, не знаю що робити, дуже хочу вертатись. Зараз єдина радість, донька спить нормально, не боїться вибухів, які це було вдома. А я засинаю з телефоном у руках і прокидаюсь, читаю новини. Як сьогодні спати не знаю, дуже страшно за близьких, в укриття не ходять ((
а мені дуже страшно за нього, за мою маму, не знаю що робити, дуже хочу вертатись. Зараз єдина радість, донька спить нормально, не боїться вибухів, які це було вдома. А я засинаю з телефоном у руках і прокидаюсь, читаю новини. Як сьогодні спати не знаю, дуже страшно за близьких, в укриття не ходять ((
10
5
Значит ещё не припекло. Когда нам припекло, мы побежали галопом на эвакуационный транспорт в чем были. Вышло так, что из прошлой жизни на каждого взяли по рюкзачку. Живём на новом месте хорошо, благодарим Бога, что он дал нам возможность тогда выехать.
7
Вашему мужу просто плевать на вас и детей, иначе уже подсуетился по переезду в более безопасное место. И дети часто не понимают всех последствий.
15
7
Да и меня вот тянет,приехали на праздники-оно конечно дома хорошо,но после 02.01 я дни считаю и спать боюсь,дети тоже. Вот завтра уезжаем, а гады снова бомбить замышляют сегодня..да ну его, хочу снова свою спокойную,размеренную жизнь хоть и не дома
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу