Оченьценная• 27 марта 2024
Мама-вампир 100500 тема, простите, но накипело
Мама живёт с нами. Так вышло, что она как стрекоза, всю жизнь ’пропела’ и ничего свое не нажила. Пенсия у нее минималка. Из дома не выгоню, так как ей не будет куда пойти.
Но даже оказавшись в такой жизненной ситуации, считает себя прЫнцессой. Типа ей должна я подчиняться и быть прислугой.
Находясь рядом с ней, и мы не в ссоре, я как выжатый лимон. Все кажется мрачным, раздражительная, страдаю бессонницей.
Как только поругаемся, словно возвращаюсь к жизни. Все успеваю, летаю как электровеник, ну просто хочется жить.
Психологи советуют абстрагироваться. Но все, что я могу себе позволить, это поссориться и не разговаривать с ней. Полностью абстрагироваться не получается. И уехать на съёмку и оставить ей все тоже возможности нет. Хотя очень хочется так сделать.
Советы психолога - это одно. Интересует мнение практиков, которые оказались в подобной ситуации и научились с этим справляться.
Буду благодарна любому совету. Потому что накипело и хочется найти выход.
Но даже оказавшись в такой жизненной ситуации, считает себя прЫнцессой. Типа ей должна я подчиняться и быть прислугой.
Находясь рядом с ней, и мы не в ссоре, я как выжатый лимон. Все кажется мрачным, раздражительная, страдаю бессонницей.
Как только поругаемся, словно возвращаюсь к жизни. Все успеваю, летаю как электровеник, ну просто хочется жить.
Психологи советуют абстрагироваться. Но все, что я могу себе позволить, это поссориться и не разговаривать с ней. Полностью абстрагироваться не получается. И уехать на съёмку и оставить ей все тоже возможности нет. Хотя очень хочется так сделать.
Советы психолога - это одно. Интересует мнение практиков, которые оказались в подобной ситуации и научились с этим справляться.
Буду благодарна любому совету. Потому что накипело и хочется найти выход.
показать весь текст
1
5
25
47
418
0
Мне как бы и ваша позиция понятна и мамина .... Но Вам для начала очень рекомендую к прочтению Эрика Берна ’люди которые играют в игры’ и ’ игры в которые играют люди’ мне очень помогло , там есть сценарий и ваш и вашей мамы . Прочтите, и я уверена примите решение. И да, купите дом в селе или квартирку ( есть же вот эти пгт с домами небольшими многоквартирными. Оформите на себя, и просто поставьте маму перед фактом либо ты видишь туда жить либо собирай вещи и иди куда хочешь. Когда она начнет вам истерить, что вот Вы выгоняет мать и что она расскажет всем , Вы спокойно ей говорите мама я тебя прощаю НО да вот такая я сука , и мне мама насрать на то, что скажут люди , дети и родители друг другу ничего не должны ты меня этому научила , мы каждый сам по себе . Поэтому либо ты переезжает туда куда мы даем возможность либо иди куда хочешь. Она блефует, а вы ведетесь. Покер не ваша игра это точно.
4
Автор, ну, реально, ви настільки глупенький троль, що мені вас справді жалко, що ж там у вашому житті відбувається, що ви все це придумуєте? Є ще варіант, що у вас діагноз, в такому випадку можу лише співчувати, але ви спробуйте сходити до лікаря, зараз медицина може допомогли в багатьох випадках і люди починають більш-менш нормальне життя. Ну, звісно, якщо ви тут на роботі, то забудьте все, що я вам написала перед цим😅
1
Атор, дуже співчуваю вам. В мене трохи інша ситуація. Житло окреме, але мати так само все життя домінувала і віддавала накази, навіть не просила. ЇЇ не цікавили ні мої плани, ні моє особисте життя. Весь час: ’Так, зараз ти робиш це’, або ’Так, зранку їдемо на дачу копати’, або ’Сьогодні треба поїхати на ринок закупитись’, а те, що у мене можуть бути плани, то мої проблеми, перепланую. Мені 45 і не маю ні чоловіка, ні дітей. Коли мала йти на побачення, мама мені казала, що з кобелями ще встигнеш нагулятися, а зараз приготуєш їсти і побереш у хаті. От саме зараз це треба зробити, тому як у мене з´явились свої плани, а вона так вирішила. Це як приклад. Отже, життя позаду, а попереду самотність. При тому, що маю кучу похресників, тому як дітей обожнюю з дитинстка, коли сама ще на горщик ходила і діти мене люблять.
Мені за тиждень 46 і що я маю? Лише вчуся ставити рамки і згадувати, що в мене окрім всіх ще є я сама. Розумію, що мама 76 і здоров´я підводить, але, якщо не отримаю відповідь на дзвінок телефону (вона діабетик і має своєчасно приймати ліки, тому телефоную їй щонайменше двічі на день, аби прийняла ліки) тепер не зриваюсь з роботи чи не лечу вночі до неї, а чекаю, поки відповість на телефон. Важко, хвилююсь, але вчуся. При цьому брат (старший!) ніколи ні із-за мами, ні із-за папи ніку не зривався і не летів, не шукав ліків, не сидів в лікарні... Тому як моя психіка зірвана в нуль, а вона просто не чує телефон, або лишила його вдома, або просто не хоче відповідати. Я стала прямо казати, що відтепер в першу чергу я думаю про себе, а потім вже про неї. Але сказати легше, ніж зробити. Все найкраще і найсмачніше я завжди віддіам їй, хоча сама можу не їсти того десятиліттями. Але так вже звикла. При тому що вона без проблем поділиться з будь ким, хоч зі мною, хоч із чужою людиною, вона не жадна, але ніколи не подумає про те, що варто пригостити мене чимось смачним, або купити щось хороше, що їй трапилось. Наприклад, гарний порошок, що відбілює білизну. От знайшла, сподобався, дорогий, але я куплю і віддім їй, а собі якось так обійдуся. І так у всьому і завжди.
Автор, мила, почніть робити роботу над помилками і розставляти пріорітети. В першу чергу ви, ваші діти, які залежать від вас, а потім мама, яка вас навіть не виховувала. Ні жіття, ні нервові клітини не поновлюються і не повертаються. Спробуйте знайти можливість відселити її у гуртожиток. Якщо немає змоги, як ви писали, то спробуйте розділити побут. Кімната, в якій вона живе прибирається виключно нею. Для себе вона готує з того, що придбала сама і за комунальні платить пропорційно площі, яку займає і витрачає. Хоча б приблизно. Тоді, можливо, це змусить її напрягтися і цінувати те, що має. Не нав´язувати себе і хоча б чимось, хоч добрим словом, допомогати жити, а не виживати під одним дахом.
Обіймаю вас всім серцем. Вчіться любити себе і поважати. Розумію, як це важко, якщо не вмієш, але треба вчитись. Війна, як ніколи показала, що треба жити сьогодні і зараз, а не завтра і потім.
Мені за тиждень 46 і що я маю? Лише вчуся ставити рамки і згадувати, що в мене окрім всіх ще є я сама. Розумію, що мама 76 і здоров´я підводить, але, якщо не отримаю відповідь на дзвінок телефону (вона діабетик і має своєчасно приймати ліки, тому телефоную їй щонайменше двічі на день, аби прийняла ліки) тепер не зриваюсь з роботи чи не лечу вночі до неї, а чекаю, поки відповість на телефон. Важко, хвилююсь, але вчуся. При цьому брат (старший!) ніколи ні із-за мами, ні із-за папи ніку не зривався і не летів, не шукав ліків, не сидів в лікарні... Тому як моя психіка зірвана в нуль, а вона просто не чує телефон, або лишила його вдома, або просто не хоче відповідати. Я стала прямо казати, що відтепер в першу чергу я думаю про себе, а потім вже про неї. Але сказати легше, ніж зробити. Все найкраще і найсмачніше я завжди віддіам їй, хоча сама можу не їсти того десятиліттями. Але так вже звикла. При тому що вона без проблем поділиться з будь ким, хоч зі мною, хоч із чужою людиною, вона не жадна, але ніколи не подумає про те, що варто пригостити мене чимось смачним, або купити щось хороше, що їй трапилось. Наприклад, гарний порошок, що відбілює білизну. От знайшла, сподобався, дорогий, але я куплю і віддім їй, а собі якось так обійдуся. І так у всьому і завжди.
Автор, мила, почніть робити роботу над помилками і розставляти пріорітети. В першу чергу ви, ваші діти, які залежать від вас, а потім мама, яка вас навіть не виховувала. Ні жіття, ні нервові клітини не поновлюються і не повертаються. Спробуйте знайти можливість відселити її у гуртожиток. Якщо немає змоги, як ви писали, то спробуйте розділити побут. Кімната, в якій вона живе прибирається виключно нею. Для себе вона готує з того, що придбала сама і за комунальні платить пропорційно площі, яку займає і витрачає. Хоча б приблизно. Тоді, можливо, це змусить її напрягтися і цінувати те, що має. Не нав´язувати себе і хоча б чимось, хоч добрим словом, допомогати жити, а не виживати під одним дахом.
Обіймаю вас всім серцем. Вчіться любити себе і поважати. Розумію, як це важко, якщо не вмієш, але треба вчитись. Війна, як ніколи показала, що треба жити сьогодні і зараз, а не завтра і потім.
5
2
У меня была такая же ситуация. Всю жизнь жила с мамой ( она опекала меня, в молодости не отпустила учиться в другой город, потом, будучи в браке, жили с ней, чтоб собрать на свое жилье, брак развалился, есть сын, после развода жили с ней в нашей квартире). С началом войны я уехала в другую страну, через 2 мес забрала маму, потому что наш город на тот момент был прифронтовым. И жила с ней 2 года заграницей. Это был ад. Все как вы описали, я ходила вечно нервная, иногда срывалась на ребенке, о чем очень жалею. Когда ругалась с мамой и она демонстративно со мной несколько дней не разговаривала, я была счастлива.
Часто посещала мысль, что жизнь идёт, мне почти 40, а толком я и не жила. Потом коллега, которой чуть за 50, пожаловалась на свою аналогичную ситуацию с мамой и я поняла, что если ничего не поменяю, то и через 10 лет буду жить с ней. Просру свою жизнь просто. В итоге не выдержала и отправила ее обратно.
Сейчас не прошло и месяца, как мы живём отдельно. Маман, обидевшись, ни разу за это время мне не позвонила и даже не сказала, что сменила номер телефона.
Но. Автор, я только сейчас начала жить, это кайф приходить домой и делать, что тебе хочется в спокойной обстановке.
Вы можете искать 100 отговорок, но единственное по настоящему правильное решение - жить отдельно.
Часто посещала мысль, что жизнь идёт, мне почти 40, а толком я и не жила. Потом коллега, которой чуть за 50, пожаловалась на свою аналогичную ситуацию с мамой и я поняла, что если ничего не поменяю, то и через 10 лет буду жить с ней. Просру свою жизнь просто. В итоге не выдержала и отправила ее обратно.
Сейчас не прошло и месяца, как мы живём отдельно. Маман, обидевшись, ни разу за это время мне не позвонила и даже не сказала, что сменила номер телефона.
Но. Автор, я только сейчас начала жить, это кайф приходить домой и делать, что тебе хочется в спокойной обстановке.
Вы можете искать 100 отговорок, но единственное по настоящему правильное решение - жить отдельно.
4
2
Благодарю за совет♥️ Книгу обязательно почитаю. Я читала другие, вроде. Но там про позитивное мышление. Пересмотрю
Для вас новость, что каждый строит свою жизнь сам?
Если человеку больше 18 лет и он не инвалид, то все, что происходит с ним в его жизни - это результат ЕГО И ТОЛЬКО ЕГО выбора ( не считаем каких-то несчастных случаев).
А вы сейчас уперто сидите в позиции жертвы
Если человеку больше 18 лет и он не инвалид, то все, что происходит с ним в его жизни - это результат ЕГО И ТОЛЬКО ЕГО выбора ( не считаем каких-то несчастных случаев).
А вы сейчас уперто сидите в позиции жертвы
1
3
Я сижу в позиции ’мне нужен выход, потому что я не хочу быть жертвой’. Я здесь не ною. Я просто попросила подсказать мне оптимальное решение, потому что сама его не вижу.
А хіба тролі не за гроші пишуть?
Так, я згодна , що це -троль, як і більшість ТОПових тем. Такі умови виживання
Так, я згодна , що це -троль, як і більшість ТОПових тем. Такі умови виживання
Ну теперь и выгребайте, раз такая жалостливая. Давайте жрать себя, чтобы она за ваш счет еще пожила. Она вас в свое время не пожалела и о вас совсем не думала, почему вы должны жалеть ее?
3
Нет, вы пожелали человеку конкретно такой ситуации, как у вас. А та советчица в принципе может в нее не попасть, потому что характер другой и она другие решения принимает.
А вот вы попали, потому что вы такая.
Совет я вам дала выше - только жить отдельно и выстраивать свои границы
А вот вы попали, потому что вы такая.
Совет я вам дала выше - только жить отдельно и выстраивать свои границы
Автор, простите, а Ваш папа он был ? Мама развелась( он ушел/ она загуляла) или мама Вас родила не будучи замужем?
А вот это все Вам помогает когда Вы это себе повторяете? Нет, Вы не правы, когда мамочки не станет, Вы расправите крылья и вздохнете полной грудью, НО никому и никогда в этом не признаетесь, даже самой себе, будете и дальше повторять ту хрень которую написали.
6
Навязанное матерью чувство вины и мнимый дочерний долг. И ожидание, что вас наконец-то полюбят и оценят.Избавляйтесь от этого срочно. Не можете сами - идите к специалисту. Или вы готовы дать сожрать себя, лишь бы мама оценила? Не надейтесь, не оценит и не полюбит. И однозначно жить отдельно, иначе она сожрет вас с потрохами. Если не отселите - начнете болеть, попомните мое слово.
7
Троли пишут для подпитки своей желчи , для поднятия настроения себе , просто скучно. А вот матрёшки и прочими боты те пишут за деньги, но там и темы не про вампиромаму и дочь которая не может дать отпор.
1
Благодарю за совет♥️ И простите, что резко ответила. Вы говорите по сути, согласна. Особенно про характер. Я очень хочу найти решение. Я не прошу меня жалеть или сочувствовать. Мне просто надо выйти из этого замкнутого круга. Я раньше, считала, что так сложились обстоятельства. Некуда деваться. И просто принимала все. Сейчас хочу искать выход и найти решение.
Мама себе погано почуває, ви просто не розумієте, що вона не знає як по іншому, ну, і автор повідомлення так само, не розуміє, що може бути інший сценарій відносин
2
Ну, значит, из вас просто льется злоба и вам невтерпёж кого-то обозвать тролем
На этом прощайте
На этом прощайте
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу