Душка-свекрушка)))• 16 сентября 2024
Їде дах, не можу пережити
Не можу пережити смерть близької людини. Все б нічого, але людина померла 25 років тому. Я без людини живу довше ніж з нею, а мені болить так, наче це вчора сталося. Додалась нова біда, злягла моя бабуся, їй 94 роки. Все йде самі розумієте до чого. На фоні цього стресу, стара рана заграла з новою силою. Я ходила до психолога довго, ми це сто разів обговорювали як могли, біль не минає. Коли геть погано, я починаю ридати несамовито, це трохи рятує, а потім знов все як було. Говорити про це вголос я не можу, одразу горе, сльози, розпач.
Чи було у когось саме таке? Як ви себе витягували? Пробувала, до речі, і антидепресанти. Правда не на фоні цього стресу. Але все по-барабану. Цю біль ніщо не глушить.
Чи було у когось саме таке? Як ви себе витягували? Пробувала, до речі, і антидепресанти. Правда не на фоні цього стресу. Але все по-барабану. Цю біль ніщо не глушить.
показать весь текст
1
15
110
0
Некоторые раны не заживают.Но это редко.Попробуйте другого психолога+психиатр.Вы просто приглушили,но не приняли потерю.И это не совсем нормально.
якщо в неї мало мізків, то чому у іі чоловіка немає мізків?? народжувати потрібно , а не чекати, вік не важливо який, але і 35 років вже і не народити ні жодної дитини ще, то це зовсім мізків немає
1
Ну спочатку свідомо хотіла подовше погуляти і тд. Ми не так давно і одружені. От якраз вирішили, що треба робити дитину. Допиваю кок і приступимо
Я пишу про це, можливо хтось подумає, що чого лізу не у свої справи, але я 10 років не могла народити, у 22 вийшла заміж, не застерігались, були готові зразу вагітніти і ось довгі роки лікування, все рівно ЕКЗ і у 32 народила. А якби я до 35 це відкладала? Хто знає, чи взагалі б народила
Я свідомо не хотіла народжувати до 30. Потім витратила час на пошук і знайомство з чоловіком. Потім одружились, трохи притерлись, зараз от будемо робити дитину..в будь-якому випадку час назад не повернеш і я не хочу ще подумки стресувати через те, зможу я чи ні..
боже, а що казати про мене, 36 років і ні разу не робила дітей, мені страшно, мужиків боюся, я буду з психологом працювати. Я чувствую що мені кінець
3
Обривайте думки свідомо як тільки починаються, перемикайте увагу на інше. Одягніть резинку на руку і бийте нею по руці як думка приходить.
У кожного своя доля, може Вам і не дуже треба, якщо до 36 не народжували, ми уже хотіли і вперто йшли до своєї мети
Не виніть себе, якщо зможете… я себе не виню. У сестри також був рак, я її не гляділа, вона дуже швидко згасла і померла. Я просто дуже часто згадую її і сумую. Вона була така добра і любляча, як друга мама. Мені б так хотілося бачити, якою вона була б зараз. І хотілося, щоб вона бачила зараз мене. І мені б так хотілося обняти її і поговорити про все навколо. Але я не можу. Маю її фото, то можу лише задовольнитися спогадами й розмовами з папірцями
2
Ладно, вибачте) тут просто мені так само писали і на таке ж саме моє питання мені відповіли : думки, переживання тягнете.
І тут я згодна. Я зациклилась. Ви, напевно, теж
І тут я згодна. Я зациклилась. Ви, напевно, теж
мені стає легше коли кажуть у всіх своя судьба, я нічого не могла зробити щоб мене хтось покохав, мені не щастило.
Мені здається, ви і не мали нічого спеціального робити. От моя сестра нічого спеціально не робила, просто була собою. А я бачте як її люблю.
1
Дякую, я пробую. Але реально не розумію, звідки це пішло. Просто якісь церковні приколи. Ми ж не знаємо не одного покійника, який би воскрес, щоб сповістити нам цю істину
так, бачу. У всіх своя доля. Я одна постійно, нічого не змінюється, навіть коли я щось робила, шукала, ніхто не влюбився ніколи в мене щоб не відпустити. така доля, тільки як це прийняти не знаю, і як жити не знаю, одна я не житиму, бо я тіряюся наче. А тепер ще й боюся всіх
Ну вот моя подруга третий год горюет по мужу. И говорит что он приходит ночами к ней и дочке, они его то видят, то чувствуют объятия, то он по комнате ходит и шаги, то на стене из тени его лицо. Ещё он им снится и во сне просит жить и за него в том числе, просит ее приглядеться к одному ее знакомому. Я им верю, у двоих шиза так резко не проявляется. Значит нет человеку покоя, он на земле, с ними.
1
Я можу вам сказати от що, що душа іі чи просто людини покійної, може відлітати дуже далеко в інші мири, якщо перші 2-3 роки після смерті, душа може бути поряд, десь тут, не далеко, а потім може уходити дуже глибоко в інші парарелі, мири, і вас не чути, вам не допомогати, а ви просто тупо єнергію тратите, а вона далеко і там проходить свій шлях
Блін у мене було щось подібне. Мені наснилась сестра і сказала, що прийшла в останній раз, бо більше не можна. Потім ми дещо зробили з нею, що я мріяла в реалі зробити з нею разом і все, вона пішла( блін
2
Інколи мені здається, що і правда вона десь дуже далеко. Але я списувала це на те, що просто вона дуже давно померла, пройшла купа часу і тому таке відчуття.
Але якщо бути чесною, вона мені снилась, прощалась і говорила, що ми ще побачимось. Але це станеться колись тоді. Навіть памʼятаю цю інтонацію. Тоді уві сні я по цій інтонації зрозуміла, що це «колись тоді», станеться коли я стану старою і помру від старості. Ну типу не скоро
Але якщо бути чесною, вона мені снилась, прощалась і говорила, що ми ще побачимось. Але це станеться колись тоді. Навіть памʼятаю цю інтонацію. Тоді уві сні я по цій інтонації зрозуміла, що це «колись тоді», станеться коли я стану старою і помру від старості. Ну типу не скоро
это чем то осложненное горе. Не простое горе, а что то из вашей психики туда добавилось.
Разобрали с психологом что это?
Разобрали с психологом что это?
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу