Що мені робити. Хочу до психітра. Ситуація в сім‘ї і дитина.

У мене було все чудово +-. Але на третій рік дитини, самі розумієте, міг статися відкат. Чи як його..
Тригернуло мабуть мене те, що почалася удальонка у чоловіка. З відомих причин. Дитина, для якої папа в дефіциті, постійно йде «а я хотю працюати», до нього на голову, без кінці. Моя задача дати чоловікові попрацювати на його десяти роботах з 9 до 01, бо це наші гроші і тд. Я це все розумію. Я +- готова, убррку готовку супер-мега - він не просить, все ок.
Но є одно но. Кілька годин дитина +- радісна, і грає чи сама, чи як тільки «лізе» до чоловіка, я позву завліку - йде.
А боижче до обіду я ій вже не дуже треба, вона вже до ньогг. Він іі отстраняє, типу іди до мами, папа працює ітд, я параоельно каду ой а шо тут у мами, ой давай те і те.
Але вже бєстолку. І щодня він псіхує, я тоже вже зриваюся мол вдома - не офіс. Як не модемо - то є інша кв два метри, туди. І так другий міс.
Мене відвкрнуло від дитини. Я все роблю бо треба. Як обов‘язок. Якщо чоловік наоре, дитина стає, ясно, збуджена, обржена що він іі не бере. І веде себе пагано.Укласти неможливо. Почала мене за волосся тягать. Битися.
Я , скажу по чесному, кричу на дитину. Бо я не можу стриматися, бо злюся. А це - ненормально і я не можу допустити щоб це прогресувало.
Чол працює 24/7 умовно, якщо я в душ - вона до нього=наближається скандал.
З чол компроміс навряд знайдем. Бо роботи дійсно треба зробити. Там великі доходи. І в офіс не можна, потвідомим причинам.
Тобто ні душ, ні посидіть, ні вийти самій (ну це ще ладно), ні-чо-го. Я аніматор .
Бо коли були самі, то дитина то сама, то їсть, то поліпимо. Ну не аніматор прям, а 50% часу я іі розважаю, 10% нв рутину, 40% хвині справи чи чай/душ.
А тепер я просто аніматор. З чоловіком день норм, два дні я в обідках. Настрою нуль. На дитину ору, а що далі.
Питання куди мені звернутися за псих.допомогою.
Біфрен я купила, вранці прийняла.
Дякую