Як пояснити чоловікові що заміж я за нього не піду?

Розлучилися більше ніж півтора роки тому, наче мирно, тихо, «залишилися друзями».
Півроку десь майже не спілкувалися, зрідка і суто по справах. Потім зателефонував, попросив потримати у себе його речі, щоб під наглядом і не платити за квартиру у якій він не зʼявляється, ну ок, привіз, платив кожен місяць за оренду квартири де я живу з сином (син мій, не його).
Ще через час отримав поранення, обидві руки не працювали, довелося забрати до себе і допомагати.
Після лікування придатний до служби в тилових частинах, тцк і забезпеченні, служить далі.
Добре/погано та якось є, десь якусь копійчину підкине, десь допоможе, десь я йому.
Місяць був у сраці, дзвонив весь такий сентиментальний, я одна єдина близька людина і взагалі. Повернувся в частину, такі цікаві розмови почалися, ось наприклад: сиділа, заповнювала документи для роботи, побачив диплом і питає чи то його, відповідаю що мій і показую на камеру, прочитав прізвище і питає, як я буду користуватися документами коли зміню прізвище на його 🤦🏼‍♀️
Два тижні вже з такими приколами, людина рішуче налаштована побратися, а мені воно ніде не торохтіло, дякую, я там була, мені досить, в мене є син, я хочу бути лише його мамою, бути мамою сину свекрухи більше в мої плани не входить.
Збирається у відпустку, має приїхати додому, думаю, як би так красиво зʼїхати щоб не образити, бо наче ж і непогано коли є якась допомога, але заміж я підшукаю когось іншого