Сметчица• 30 апреля 2016
Что отвечать на "Христос воскрес", если мы не празднуем?
Ну, собственно говоря, вопрос. Завтра все задёргают "христосоваться". Что отвечать, если я вообще никоим образом не соблюдаю обряды, не хожу в церковь и не имею никакого отношения к религии?
показать весь текст
786
0
Вы в своём уме ?))
Какой вирус ? Детский сад
Вот что по ссылке :
священиком вашого Бога» — крик душі молодого священика
Posted on 30.04.2016 by svetik in Місцеві, Новини, Суспільство with 0 Comments
Я втомився бути священиком вашого Бога — мертвого, злого, караючого та несправедливого…
Чесно: я священик усього лиш два роки — і я вже втомився.
Я втомився служити Божественну Літургію для людей, які приходять на неї, «бо так треба, бо так нас вчили», а окрім того половина з них примудряється бути присутніми тілом на Службі, але розумом, душею — десь далеко, напевно, на своїх Гаваях…
Я втомився щодня промовляти слова Анафори «І сотвори ото хліб цей Пречистим Тілом Христа Твого, а Те, що в чаші, — чесною Кров’ю, перетворивши Духом Твоїм Святим…» Втомився не тому, що мені лінь чи важко, чи щось інше, а втомився від того стиду, який переважно переживаю, бо через мене, грішного, і на мій заклик приходить сам Бог, а Його… А Його тут ніхто не чекає.
Він дарма приходить, дарма старається, «гайнує час», «напружується», бо Він нікому тут не потрібен Таким, Яким Він Є!
Присутні чекають не Його — Бога, який є Дорогою, Правдою та Життям, а свого божка. Хтось чекає Бога, подібного до Гаррі Поттера — тобто щоб виконував бажання, якщо добре поклянчити.
Хтось інший чекає не на милосердного та люблячого Бога, Отця, Батька, а на суддю, сивого дідуся в мантії з молоточком, який без емоцій виголошує вироки.
Ще хтось чекає на… А Бог його знає, на що чи на кого він чекає! він же й сам не може собі пояснити, чого прийшов.
А добра кількість присутніх уже ні на що й ні на кого не чекає… Їм непотрібно. Їм вистачає того, що є… А що є? Цікаве питання, треба подумати…
Люди! Мені набридло вас «сповідати»! Тобто імітувати Сповідь як Таїнство зустрічі Милосердного Батька та блудного сина …
Набридло!!! Чуєте?
Годинами вислуховувати ваші «брєдні», виправдування та біди, але майже ніколи — «Батьку, Тату, прости, бо я згрішив супроти Тебе…»
А вершиною цього фарисейського акту, «юдиного поцілунку» є річники, тобто «святі люди», як я їх називаю, бо вони виконують нікому не потрібний обов’язок — раз на рік, перед Пасхою, «тре висповідатисі». Юди!!!
Що мені ще набридло? Хоронити, женити та відправляти «щось для когось і за щось».
Чому набридло хоронити? («Чим тобі небіжчик вже не вгодив?» — можете спитати.) Бо таке враження, що, крім тебе та покійника, той Парастас як молитва нікому не здався. Головне — щоби три батони стояли, вікна та дзеркала були завішані, не забути шнурки покійнику з ніг зняти «бимс там міг ходити», і встигнути крісла перевернути — «бим не вернувсі» той, по кому ви плачете. Абзац! Клінічна кома.
Надоїло женити тих, які поспішають «до знимки», до залу — будь-куди, але не до церкви. А то так, бо традиція така… А ми шо, не християни?
Чесно скажу: лише одне подружжя, якому я вділяв Таїнство Подружжя, пережили це по‑справжньому як Таїнство, а не обов’язок — слухали, вдумувалися в слова, плакали, і їхнє ТАК було щирим…
Це «так» було чути на цілий світ. Воно понині живе! Його можна почути, якщо прислухатися…
Я його чую понині!
Я можу безконечно тут писати, продовжувати — «я ненавиджу… я втомився… Мені набридло» і т. д. Але що воно дасть?
Ви хіба подумаєте: «батюшка здурів» чи щось у тому роді, або «він не знається на житті».
Ні.
Не це становить мету моєї «сповіді» — показати, як важко бути священиком і які ви всі погані.
Ні.
Я хочу вам сказати лише одне. Одну новину.
Новину яка в «ТОП-100» бере перше місце, а в рейтингах новизни б’є всі рекорди, залишаючись… невідомою.
Люди, БОГ — ЖИВИЙ! Він не помер!
Він не «десь там на Небі», а ТУТ, реально ПРИСУТНІЙ, ЯК І МИ З ВАМИ!
Він присутнім на кожній Божественній Літургії. Уявляєте? На КОЖНІЙ. Не запізнюється! Тихо, спокійно, без метушні, скрито… Під видами Хліба та Вина —Тіла і Крові. Зрештою, Він її сам служить!
Це Він сидить у сповідальниці й вислуховує наші сповіді. Сидить, чекає, щоби помилувати, простити, обняти… Назвати сином улюбленим.
То Він особисто покладає вінці на наречених і благословляє їх на спільне життя.
То Він — Ісус, невидимо, але реально присутній у лікарні біля хворого чи вмираючого, у в’язниці біля ув’язненого, у підвалі з полоненим, у повітрі, на морі чи в дорозі з подорожнім, зі мною зараз поїзді «Рим — Больцано», і з тобою, який читаєш, — за компом, чи хоч би де ти був і читав це.
І незалежно від того, хто ти є і де знаходишся, якого кольору в тебе шкіра і якою мовою ти розмовляєш. Незалежно якого ти віросповідання та до якої Церкви належиш. ЧУЄШ?
Пам’ятай: твій Бог — живий! Він є тут! Він реальний!
А Ти його колись зустрічав? Ти Його знаєш особисто? Ти можеш сказати: “… Хто? А, Ісус, той що Христос! Та я Його бачив на власні очі. Він Є тут! Та я Його знаю добре, ми приятелюємо вже купу років — ціле життя, якщо не більше!»
Знаєш?
о. Степан Ковалик
Какой вирус ? Детский сад
Вот что по ссылке :
священиком вашого Бога» — крик душі молодого священика
Posted on 30.04.2016 by svetik in Місцеві, Новини, Суспільство with 0 Comments
Я втомився бути священиком вашого Бога — мертвого, злого, караючого та несправедливого…
Чесно: я священик усього лиш два роки — і я вже втомився.
Я втомився служити Божественну Літургію для людей, які приходять на неї, «бо так треба, бо так нас вчили», а окрім того половина з них примудряється бути присутніми тілом на Службі, але розумом, душею — десь далеко, напевно, на своїх Гаваях…
Я втомився щодня промовляти слова Анафори «І сотвори ото хліб цей Пречистим Тілом Христа Твого, а Те, що в чаші, — чесною Кров’ю, перетворивши Духом Твоїм Святим…» Втомився не тому, що мені лінь чи важко, чи щось інше, а втомився від того стиду, який переважно переживаю, бо через мене, грішного, і на мій заклик приходить сам Бог, а Його… А Його тут ніхто не чекає.
Він дарма приходить, дарма старається, «гайнує час», «напружується», бо Він нікому тут не потрібен Таким, Яким Він Є!
Присутні чекають не Його — Бога, який є Дорогою, Правдою та Життям, а свого божка. Хтось чекає Бога, подібного до Гаррі Поттера — тобто щоб виконував бажання, якщо добре поклянчити.
Хтось інший чекає не на милосердного та люблячого Бога, Отця, Батька, а на суддю, сивого дідуся в мантії з молоточком, який без емоцій виголошує вироки.
Ще хтось чекає на… А Бог його знає, на що чи на кого він чекає! він же й сам не може собі пояснити, чого прийшов.
А добра кількість присутніх уже ні на що й ні на кого не чекає… Їм непотрібно. Їм вистачає того, що є… А що є? Цікаве питання, треба подумати…
Люди! Мені набридло вас «сповідати»! Тобто імітувати Сповідь як Таїнство зустрічі Милосердного Батька та блудного сина …
Набридло!!! Чуєте?
Годинами вислуховувати ваші «брєдні», виправдування та біди, але майже ніколи — «Батьку, Тату, прости, бо я згрішив супроти Тебе…»
А вершиною цього фарисейського акту, «юдиного поцілунку» є річники, тобто «святі люди», як я їх називаю, бо вони виконують нікому не потрібний обов’язок — раз на рік, перед Пасхою, «тре висповідатисі». Юди!!!
Що мені ще набридло? Хоронити, женити та відправляти «щось для когось і за щось».
Чому набридло хоронити? («Чим тобі небіжчик вже не вгодив?» — можете спитати.) Бо таке враження, що, крім тебе та покійника, той Парастас як молитва нікому не здався. Головне — щоби три батони стояли, вікна та дзеркала були завішані, не забути шнурки покійнику з ніг зняти «бимс там міг ходити», і встигнути крісла перевернути — «бим не вернувсі» той, по кому ви плачете. Абзац! Клінічна кома.
Надоїло женити тих, які поспішають «до знимки», до залу — будь-куди, але не до церкви. А то так, бо традиція така… А ми шо, не християни?
Чесно скажу: лише одне подружжя, якому я вділяв Таїнство Подружжя, пережили це по‑справжньому як Таїнство, а не обов’язок — слухали, вдумувалися в слова, плакали, і їхнє ТАК було щирим…
Це «так» було чути на цілий світ. Воно понині живе! Його можна почути, якщо прислухатися…
Я його чую понині!
Я можу безконечно тут писати, продовжувати — «я ненавиджу… я втомився… Мені набридло» і т. д. Але що воно дасть?
Ви хіба подумаєте: «батюшка здурів» чи щось у тому роді, або «він не знається на житті».
Ні.
Не це становить мету моєї «сповіді» — показати, як важко бути священиком і які ви всі погані.
Ні.
Я хочу вам сказати лише одне. Одну новину.
Новину яка в «ТОП-100» бере перше місце, а в рейтингах новизни б’є всі рекорди, залишаючись… невідомою.
Люди, БОГ — ЖИВИЙ! Він не помер!
Він не «десь там на Небі», а ТУТ, реально ПРИСУТНІЙ, ЯК І МИ З ВАМИ!
Він присутнім на кожній Божественній Літургії. Уявляєте? На КОЖНІЙ. Не запізнюється! Тихо, спокійно, без метушні, скрито… Під видами Хліба та Вина —Тіла і Крові. Зрештою, Він її сам служить!
Це Він сидить у сповідальниці й вислуховує наші сповіді. Сидить, чекає, щоби помилувати, простити, обняти… Назвати сином улюбленим.
То Він особисто покладає вінці на наречених і благословляє їх на спільне життя.
То Він — Ісус, невидимо, але реально присутній у лікарні біля хворого чи вмираючого, у в’язниці біля ув’язненого, у підвалі з полоненим, у повітрі, на морі чи в дорозі з подорожнім, зі мною зараз поїзді «Рим — Больцано», і з тобою, який читаєш, — за компом, чи хоч би де ти був і читав це.
І незалежно від того, хто ти є і де знаходишся, якого кольору в тебе шкіра і якою мовою ти розмовляєш. Незалежно якого ти віросповідання та до якої Церкви належиш. ЧУЄШ?
Пам’ятай: твій Бог — живий! Він є тут! Він реальний!
А Ти його колись зустрічав? Ти Його знаєш особисто? Ти можеш сказати: “… Хто? А, Ісус, той що Христос! Та я Його бачив на власні очі. Він Є тут! Та я Його знаю добре, ми приятелюємо вже купу років — ціле життя, якщо не більше!»
Знаєш?
о. Степан Ковалик
Христос воскресе!
Удобно и неверующим. Как сказал разбойник в знаменитом мультфильме про богатыря: ’’Не мы таки - жизнь така’’. Ищущий отмазку найдет ее везде и всегда. Про греши снова и снова кайся - так нельзя покаяться, если искренне не сожалеешь о содеянном, не пытаешься зоть на миллиметр измениться. Но хорошие перемены, как правило, в глаза не бросаются. А в Библии, кстати, только двое вознеслись на небо: Енох и Илия, остальные таки оступались и грешили. Даже Моисей, говорящий с Богом, и тот ослушался. Даже ангелы некоторые, точно знающие Бога, были увлечены сатаной. Что же Вы хотите от простых, немощных в вере, не наученных никем людей?
Именно поэтому Иисус и повторил слова Отца:’’Милости хочу, а не жертвы’’.
Удобно и неверующим. Как сказал разбойник в знаменитом мультфильме про богатыря: ’’Не мы таки - жизнь така’’. Ищущий отмазку найдет ее везде и всегда. Про греши снова и снова кайся - так нельзя покаяться, если искренне не сожалеешь о содеянном, не пытаешься зоть на миллиметр измениться. Но хорошие перемены, как правило, в глаза не бросаются. А в Библии, кстати, только двое вознеслись на небо: Енох и Илия, остальные таки оступались и грешили. Даже Моисей, говорящий с Богом, и тот ослушался. Даже ангелы некоторые, точно знающие Бога, были увлечены сатаной. Что же Вы хотите от простых, немощных в вере, не наученных никем людей?
Именно поэтому Иисус и повторил слова Отца:’’Милости хочу, а не жертвы’’.
мы всегда говорим - и вам здрасьте
на вопросы отвечаем честно - не религиозны, особо настырным и возмущающимся - как это вы не христиане? отвечаю - для меня не приемлемо поклонятся тому, во имя которого в процессе насаждения религии убивали моих предков, с таким же успехом можно поклонятся гитлеру. После этого вопросов никто не задает.
на вопросы отвечаем честно - не религиозны, особо настырным и возмущающимся - как это вы не христиане? отвечаю - для меня не приемлемо поклонятся тому, во имя которого в процессе насаждения религии убивали моих предков, с таким же успехом можно поклонятся гитлеру. После этого вопросов никто не задает.
Поставте собі нормальний антивірус, то й зрозумієте, то тут насправді дитсадок.
Дивіться фото і задумайтесь, що Ви зараз нахапали собі на комп´ютер.
Дивіться фото і задумайтесь, що Ви зараз нахапали собі на комп´ютер.
Ответ дляДедуськина бабуська
О, ще одна релігійна особа вилізло демонструвати свою доброту та толерантність. 
Я не зациклююсь тільки на релігії,не часто хожу до церкви...просто цікаво знати ... якщо у вас помирає хтось з родичів,то чому кличете священника ? Будьте атеїстами докінця. І коли вам погано про Бога відразу згадуєте....А відповісти ’ Воістину Воскрес’для вас проблема.....
На Apple невозможно поставить антивирус, потому что он является сам полноценной антивирусной программой ! Так что нечего здесь врать )) неужели вы думаете что если пару человек не зайдут по ссылке, то вы уберегли человечество от сомнения в существовании бога?))
Совершенно верно. Хотя в народе говорят ’на Бога надейся, а сам не плошай!’. А ещё многих успокаивает мысль про Рай или про то, что все плохие люди попадут в Ад. Есть много положительных моментов в религии..
Я атеистка. Для меня все религиозные праздники выглядят так
Кстати, восхищаюсь August Landmesser
Кстати, восхищаюсь August Landmesser
А мне хотелось бы как в Индии или Мексике, там радуются и поют песни на похоронах, никто не плачет.
Отвечаю: спасибо, с праздником, здравствуйте.
Врать не буду. Если они не уважают мой выбор (именно о знакомых речь), то почему я должна уважать их.
Незнакомым улыбаюсь
Врать не буду. Если они не уважают мой выбор (именно о знакомых речь), то почему я должна уважать их.
Незнакомым улыбаюсь
Библия появилась во времена Моисея, а раньше - из преданий (переданного от одного к другому, от отца к сыну и т.д., Ной тоже всем рассказывал, что будет потоп), из прямых разговоров с Богом. Бог и сейчас открывает прозорливым старцам многое. Кто ищет ответы, тот их найдет - Бог ищущих Его не прогонит и искренне кающихся примет. Как разбойника на кресте, который использовал свой последний шанс на спасение. Христос пришел не к праведникам, а к грешникам.
отец моей подруги отвечает ’я не видел’ а так я тоже не православная. отвечаю ’воистину воскрес’ мне ничего не стоит, а человеку приятно. относитесь к этому как ’с новым годом’ делов-то
Я не кличу священика. Я взагалі до церкви не маю ніякого відношення. Не хрещена і мої діти також.
Ну а как еще ? Положили в машину,привезли на кладбище и закопали? Без креста,свечки...? Как собаку?!?
Позвольте дополнить Вашу пословицу разъяснением, тоже народным: Оці ще з’їм, та після ще сім, та ще полежу, та ще стільки змережу, подивлюсь на сволок, та ще сорок, а як не полегшає — значить, пороблено.
Почему? Мы с мужем мечтаем выростить детей и уехать в Индию жить. Насчёт похорон, хоронила маму и бабушку, батюшку отпевать заказывала, хотела сделать правильно, он потом подошёл и начал клянчить деньги, я плакала, смотрю на него, так противно стало.. Если захочу дать, сама подойду, а он боится клиента упустить
а с крестом и свечкой смысл меняется? будет не закопан человек на санитарную глубину, а препровожден сразу в рай?
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу