Сметчица• 30 апреля 2016
Что отвечать на "Христос воскрес", если мы не празднуем?
Ну, собственно говоря, вопрос. Завтра все задёргают "христосоваться". Что отвечать, если я вообще никоим образом не соблюдаю обряды, не хожу в церковь и не имею никакого отношения к религии?
показать весь текст
786
0
У меня ничего не перепуталось - это как раз у вас. Если для вас более приемлимы Заповеди - то почему вы тогда так подчеркиваете обрядность? Ведь соблюдение поста - это не заповедь, не так ли?
Home / Місцеві / «Я втомився бути священиком вашого Бога» — крик душі молодого священика
«Я втомився бути священиком вашого Бога» — крик душі молодого священика
Posted on 30.04.2016 by svetik in Місцеві, Новини, Суспільство with 0 Comments
Я втомився бути священиком вашого Бога — мертвого, злого, караючого та несправедливого…
Чесно: я священик усього лиш два роки — і я вже втомився.
Я втомився служити Божественну Літургію для людей, які приходять на неї, «бо так треба, бо так нас вчили», а окрім того половина з них примудряється бути присутніми тілом на Службі, але розумом, душею — десь далеко, напевно, на своїх Гаваях…
Я втомився щодня промовляти слова Анафори «І сотвори ото хліб цей Пречистим Тілом Христа Твого, а Те, що в чаші, — чесною Кров’ю, перетворивши Духом Твоїм Святим…» Втомився не тому, що мені лінь чи важко, чи щось інше, а втомився від того стиду, який переважно переживаю, бо через мене, грішного, і на мій заклик приходить сам Бог, а Його… А Його тут ніхто не чекає.
Він дарма приходить, дарма старається, «гайнує час», «напружується», бо Він нікому тут не потрібен Таким, Яким Він Є!
Присутні чекають не Його — Бога, який є Дорогою, Правдою та Життям, а свого божка. Хтось чекає Бога, подібного до Гаррі Поттера — тобто щоб виконував бажання, якщо добре поклянчити.
Хтось інший чекає не на милосердного та люблячого Бога, Отця, Батька, а на суддю, сивого дідуся в мантії з молоточком, який без емоцій виголошує вироки.
Ще хтось чекає на… А Бог його знає, на що чи на кого він чекає! він же й сам не може собі пояснити, чого прийшов.
А добра кількість присутніх уже ні на що й ні на кого не чекає… Їм непотрібно. Їм вистачає того, що є… А що є? Цікаве питання, треба подумати…
Люди! Мені набридло вас «сповідати»! Тобто імітувати Сповідь як Таїнство зустрічі Милосердного Батька та блудного сина …
Набридло!!! Чуєте?
Годинами вислуховувати ваші «брєдні», виправдування та біди, але майже ніколи — «Батьку, Тату, прости, бо я згрішив супроти Тебе…»
А вершиною цього фарисейського акту, «юдиного поцілунку» є річники, тобто «святі люди», як я їх називаю, бо вони виконують нікому не потрібний обов’язок — раз на рік, перед Пасхою, «тре висповідатисі». Юди!!!
Що мені ще набридло? Хоронити, женити та відправляти «щось для когось і за щось».
Чому набридло хоронити? («Чим тобі небіжчик вже не вгодив?» — можете спитати.) Бо таке враження, що, крім тебе та покійника, той Парастас як молитва нікому не здався. Головне — щоби три батони стояли, вікна та дзеркала були завішані, не забути шнурки покійнику з ніг зняти «бимс там міг ходити», і встигнути крісла перевернути — «бим не вернувсі» той, по кому ви плачете. Абзац! Клінічна кома.
Надоїло женити тих, які поспішають «до знимки», до залу — будь-куди, але не до церкви. А то так, бо традиція така… А ми шо, не християни?
Чесно скажу: лише одне подружжя, якому я вділяв Таїнство Подружжя, пережили це по‑справжньому як Таїнство, а не обов’язок — слухали, вдумувалися в слова, плакали, і їхнє ТАК було щирим…
Це «так» було чути на цілий світ. Воно понині живе! Його можна почути, якщо прислухатися…
Я його чую понині!
Я можу безконечно тут писати, продовжувати — «я ненавиджу… я втомився… Мені набридло» і т. д. Але що воно дасть?
Ви хіба подумаєте: «батюшка здурів» чи щось у тому роді, або «він не знається на житті».
Ні.
Не це становить мету моєї «сповіді» — показати, як важко бути священиком і які ви всі погані.
Ні.
Я хочу вам сказати лише одне. Одну новину.
Новину яка в «ТОП-100» бере перше місце, а в рейтингах новизни б’є всі рекорди, залишаючись… невідомою.
Люди, БОГ — ЖИВИЙ! Він не помер!
Він не «десь там на Небі», а ТУТ, реально ПРИСУТНІЙ, ЯК І МИ З ВАМИ!
Він присутнім на кожній Божественній Літургії. Уявляєте? На КОЖНІЙ. Не запізнюється! Тихо, спокійно, без метушні, скрито… Під видами Хліба та Вина —Тіла і Крові. Зрештою, Він її сам служить!
Це Він сидить у сповідальниці й вислуховує наші сповіді. Сидить, чекає, щоби помилувати, простити, обняти… Назвати сином улюбленим.
То Він особисто покладає вінці на наречених і благословляє їх на спільне життя.
То Він — Ісус, невидимо, але реально присутній у лікарні біля хворого чи вмираючого, у в’язниці біля ув’язненого, у підвалі з полоненим, у повітрі, на морі чи в дорозі з подорожнім, зі мною зараз поїзді «Рим — Больцано», і з тобою, який читаєш, — за компом, чи хоч би де ти був і читав це.
І незалежно від того, хто ти є і де знаходишся, якого кольору в тебе шкіра і якою мовою ти розмовляєш. Незалежно якого ти віросповідання та до якої Церкви належиш. ЧУЄШ?
Пам’ятай: твій Бог — живий! Він є тут! Він реальний!
А Ти його колись зустрічав? Ти Його знаєш особисто? Ти можеш сказати: “… Хто? А, Ісус, той що Христос! Та я Його бачив на власні очі. Він Є тут! Та я Його знаю добре, ми приятелюємо вже купу років — ціле життя, якщо не більше!»
«Я втомився бути священиком вашого Бога» — крик душі молодого священика
Posted on 30.04.2016 by svetik in Місцеві, Новини, Суспільство with 0 Comments
Я втомився бути священиком вашого Бога — мертвого, злого, караючого та несправедливого…
Чесно: я священик усього лиш два роки — і я вже втомився.
Я втомився служити Божественну Літургію для людей, які приходять на неї, «бо так треба, бо так нас вчили», а окрім того половина з них примудряється бути присутніми тілом на Службі, але розумом, душею — десь далеко, напевно, на своїх Гаваях…
Я втомився щодня промовляти слова Анафори «І сотвори ото хліб цей Пречистим Тілом Христа Твого, а Те, що в чаші, — чесною Кров’ю, перетворивши Духом Твоїм Святим…» Втомився не тому, що мені лінь чи важко, чи щось інше, а втомився від того стиду, який переважно переживаю, бо через мене, грішного, і на мій заклик приходить сам Бог, а Його… А Його тут ніхто не чекає.
Він дарма приходить, дарма старається, «гайнує час», «напружується», бо Він нікому тут не потрібен Таким, Яким Він Є!
Присутні чекають не Його — Бога, який є Дорогою, Правдою та Життям, а свого божка. Хтось чекає Бога, подібного до Гаррі Поттера — тобто щоб виконував бажання, якщо добре поклянчити.
Хтось інший чекає не на милосердного та люблячого Бога, Отця, Батька, а на суддю, сивого дідуся в мантії з молоточком, який без емоцій виголошує вироки.
Ще хтось чекає на… А Бог його знає, на що чи на кого він чекає! він же й сам не може собі пояснити, чого прийшов.
А добра кількість присутніх уже ні на що й ні на кого не чекає… Їм непотрібно. Їм вистачає того, що є… А що є? Цікаве питання, треба подумати…
Люди! Мені набридло вас «сповідати»! Тобто імітувати Сповідь як Таїнство зустрічі Милосердного Батька та блудного сина …
Набридло!!! Чуєте?
Годинами вислуховувати ваші «брєдні», виправдування та біди, але майже ніколи — «Батьку, Тату, прости, бо я згрішив супроти Тебе…»
А вершиною цього фарисейського акту, «юдиного поцілунку» є річники, тобто «святі люди», як я їх називаю, бо вони виконують нікому не потрібний обов’язок — раз на рік, перед Пасхою, «тре висповідатисі». Юди!!!
Що мені ще набридло? Хоронити, женити та відправляти «щось для когось і за щось».
Чому набридло хоронити? («Чим тобі небіжчик вже не вгодив?» — можете спитати.) Бо таке враження, що, крім тебе та покійника, той Парастас як молитва нікому не здався. Головне — щоби три батони стояли, вікна та дзеркала були завішані, не забути шнурки покійнику з ніг зняти «бимс там міг ходити», і встигнути крісла перевернути — «бим не вернувсі» той, по кому ви плачете. Абзац! Клінічна кома.
Надоїло женити тих, які поспішають «до знимки», до залу — будь-куди, але не до церкви. А то так, бо традиція така… А ми шо, не християни?
Чесно скажу: лише одне подружжя, якому я вділяв Таїнство Подружжя, пережили це по‑справжньому як Таїнство, а не обов’язок — слухали, вдумувалися в слова, плакали, і їхнє ТАК було щирим…
Це «так» було чути на цілий світ. Воно понині живе! Його можна почути, якщо прислухатися…
Я його чую понині!
Я можу безконечно тут писати, продовжувати — «я ненавиджу… я втомився… Мені набридло» і т. д. Але що воно дасть?
Ви хіба подумаєте: «батюшка здурів» чи щось у тому роді, або «він не знається на житті».
Ні.
Не це становить мету моєї «сповіді» — показати, як важко бути священиком і які ви всі погані.
Ні.
Я хочу вам сказати лише одне. Одну новину.
Новину яка в «ТОП-100» бере перше місце, а в рейтингах новизни б’є всі рекорди, залишаючись… невідомою.
Люди, БОГ — ЖИВИЙ! Він не помер!
Він не «десь там на Небі», а ТУТ, реально ПРИСУТНІЙ, ЯК І МИ З ВАМИ!
Він присутнім на кожній Божественній Літургії. Уявляєте? На КОЖНІЙ. Не запізнюється! Тихо, спокійно, без метушні, скрито… Під видами Хліба та Вина —Тіла і Крові. Зрештою, Він її сам служить!
Це Він сидить у сповідальниці й вислуховує наші сповіді. Сидить, чекає, щоби помилувати, простити, обняти… Назвати сином улюбленим.
То Він особисто покладає вінці на наречених і благословляє їх на спільне життя.
То Він — Ісус, невидимо, але реально присутній у лікарні біля хворого чи вмираючого, у в’язниці біля ув’язненого, у підвалі з полоненим, у повітрі, на морі чи в дорозі з подорожнім, зі мною зараз поїзді «Рим — Больцано», і з тобою, який читаєш, — за компом, чи хоч би де ти був і читав це.
І незалежно від того, хто ти є і де знаходишся, якого кольору в тебе шкіра і якою мовою ти розмовляєш. Незалежно якого ти віросповідання та до якої Церкви належиш. ЧУЄШ?
Пам’ятай: твій Бог — живий! Він є тут! Він реальний!
А Ти його колись зустрічав? Ти Його знаєш особисто? Ти можеш сказати: “… Хто? А, Ісус, той що Христос! Та я Його бачив на власні очі. Він Є тут! Та я Його знаю добре, ми приятелюємо вже купу років — ціле життя, якщо не більше!»
Именно в Пасху? А в другие дни не наблюдаете, серьезно? В другие дни все чисто, чинно и благородно?
Потому что о посте идет речь в Апостольских Правилах - так называемом своде Законов православной церкви.
Религия управляет массами. Так всегда было есть и будет. Ни одно СМИ не напишет правдивые цифры в этом отношении. Процент религиозности всегда будет завышен, для того, чтобы показывать массам как правильно жить (потому что так людьми легче управлять). Эта ваша ссылка как филькина грамота, простите.
Очень правильный пост 285. Подстраиваться под кого-то у меня нет желания. Я уверена что религиозных и атеистов 50 на 50 (теория вероятностей в долгосрочной перспективе и при достаточно большой выборке таки работает). И с праздником поздравлять кого-то, когда он с радостным лицом сообщает мне (зачем-то) о том что христос воскрес - тоже увольте. Искренне считаю таких людей глупыми и зашоренными. Я обычно так и говорю. ’Извините, но в такой бред я не верю’. И не считаю это обидным. Это такое же мнение, как и мнение о том, что христос воскрес.
Очень правильный пост 285. Подстраиваться под кого-то у меня нет желания. Я уверена что религиозных и атеистов 50 на 50 (теория вероятностей в долгосрочной перспективе и при достаточно большой выборке таки работает). И с праздником поздравлять кого-то, когда он с радостным лицом сообщает мне (зачем-то) о том что христос воскрес - тоже увольте. Искренне считаю таких людей глупыми и зашоренными. Я обычно так и говорю. ’Извините, но в такой бред я не верю’. И не считаю это обидным. Это такое же мнение, как и мнение о том, что христос воскрес.
Ох как вы закрутили о том, кто и кем там управляет. Религия, безусловно, интструмент управления массами. Сми это тоже инструмент управления сознанием граждан в руках ’управителей’. Народ посредством религии учат смирению, терпению, вере, страданию. И это играет против них самих. Всегда. Ни разу не видела чтобы государственные сми пропагандировали атеизм.
Вы знаете, вот если положить руку на сердце, мне действительно абсолютно все равно как мою речь воспринимает собеседник, которого я считаю глупым.
Но заметьте, о его глупости лично ему я ему не сообщаю (ваша аналогия про жирную корову в данном случае неуместна). О глупости этих людей я говорю сейчас вам в нашем диалоге для того, чтобы объяснить вам свой ответ на их радостное сообщение мне о воскрешении неведомого мужика. Глупцам же, которые мне сообщают о том, что он воскрес, я в ответ сообщаю что не верю в это событие. Что здесь обидного?
Посмотрела свое сообщение выше, я использовала слово ’бред’. ’не верю в этот бред’. Возможно из-за этого слова сделали такой вывод. Снова таки, столь эмоционально я излагала именно вам свою позицию. Безусловно, отвечая на радостное известие о воскрешении, из чувства такта я стараюсь не задевать словами говорящего. Зачем же создавать конфликт. Но я не могу не могу запретить этого своим мыслям.
С вами очень приятно говорить.
И если вы религиозна, искренне простите меня.
Вы знаете, вот если положить руку на сердце, мне действительно абсолютно все равно как мою речь воспринимает собеседник, которого я считаю глупым.
Но заметьте, о его глупости лично ему я ему не сообщаю (ваша аналогия про жирную корову в данном случае неуместна). О глупости этих людей я говорю сейчас вам в нашем диалоге для того, чтобы объяснить вам свой ответ на их радостное сообщение мне о воскрешении неведомого мужика. Глупцам же, которые мне сообщают о том, что он воскрес, я в ответ сообщаю что не верю в это событие. Что здесь обидного?
Посмотрела свое сообщение выше, я использовала слово ’бред’. ’не верю в этот бред’. Возможно из-за этого слова сделали такой вывод. Снова таки, столь эмоционально я излагала именно вам свою позицию. Безусловно, отвечая на радостное известие о воскрешении, из чувства такта я стараюсь не задевать словами говорящего. Зачем же создавать конфликт. Но я не могу не могу запретить этого своим мыслям.
С вами очень приятно говорить.
И если вы религиозна, искренне простите меня.
С Праздником Вас . И не волнуйтесь Вы так , в нашей стране религия управляет бабушками, а от них ничего и не зависит. По большому счёту, нами сейчас управляет бакс. Но именно Вера спасёт нас и от этой напасти тоже.
Ну почему же я закрутила? Ведь вы же не будете спорить, что СМИ управляют вовсе не только религиозными людьми? Более того, для религиозных людей чаще слово духовного служителя куда более авторитетно, чем слово работника пера. А государственные СМИ, как раз, очень даже пропагандировали атеизм во время СССР (или вы родились позже?).
Да, во второй части мне безусловно не понравилось использование слова ’бред’ - то есть тем самым вы как бы унижаете ум собеседника, но я сама отлично понимаю, что такое эмоциональность :) Кроме того, я не настолько религиозна (или, точнее, не настолько фанатична), чтобы на самом деле цепляться к словам. Опять же, я отлично понимаю ваши мысли - может быть, потому, что сама достаточно долгое время считала это бредом. Я также поддержу вас в мысли, что пасхальное приветствие не должно быть навязываемо, но для многих оно просто перешло в разряд обычного ’здасте’ и люди даже не задумываются о том, что человек может не разделять их чувства.
Взаимно - очень приятно подискутировать. Простите и меня за излишнюю эмоциональность, если она вдруг где-то проявилась. На сем откланиваюсь - уже давно пора было бы спать, но бессоница - страшная штука.
Да, во второй части мне безусловно не понравилось использование слова ’бред’ - то есть тем самым вы как бы унижаете ум собеседника, но я сама отлично понимаю, что такое эмоциональность :) Кроме того, я не настолько религиозна (или, точнее, не настолько фанатична), чтобы на самом деле цепляться к словам. Опять же, я отлично понимаю ваши мысли - может быть, потому, что сама достаточно долгое время считала это бредом. Я также поддержу вас в мысли, что пасхальное приветствие не должно быть навязываемо, но для многих оно просто перешло в разряд обычного ’здасте’ и люди даже не задумываются о том, что человек может не разделять их чувства.
Взаимно - очень приятно подискутировать. Простите и меня за излишнюю эмоциональность, если она вдруг где-то проявилась. На сем откланиваюсь - уже давно пора было бы спать, но бессоница - страшная штука.
С Праздником Вас! Да Вы просто гигант споров. Овен или Близнецы по гороскопу? Мой сын Близнецы- их не переспоришь.
Ой, сколько добрых христиан здесь! ))) Спасибо за тему, подтвердили мои сомнения насчет посещения церкви по праздникам.
Автор и я такая же. Давно говорю спасибо и вас с праздником. У меня много вопросов к Библии на которые нет ответа. Поэтому стала обращать внимания на то что вокруг нас...Солнце, небо, луна, звезды, вода. А не верить в мифы.
Просто обычно здороваюсь, без употребления иудохристианских заклинаний и чернушных проговорок.
От нечистого это все.
От нечистого это все.
Считаю, что нужно отвечать ’воистину воскрес’ потому что вы не отвечаете на ’добрый день’ - ’плохой день’ если у вас не очень удачный
Кто ссылок просил, что паска - это фаллический символ. В гугле миллион ссылок на эту тему, в том числе с религиозных сайтов. Так что истинно верующие христиане должны праздновать с постными хлебцами, а не с крашанками и пасками.
Спасибо, и вас с праздником. Или просто ’спасибо’.
Я тоже не понимаю всеобщего религиозного помешательства, когда все пост держат, от мяса отказываются с боем, а друг друга поедом едят. Я и без поста мясо не ем. С людьми стараюсь по-людски. А чуть что — косо смотрят, как на еретика. Хотя я православная. Просто без ’загонов’. Так что, не парьтесь. ;)
Я тоже не понимаю всеобщего религиозного помешательства, когда все пост держат, от мяса отказываются с боем, а друг друга поедом едят. Я и без поста мясо не ем. С людьми стараюсь по-людски. А чуть что — косо смотрят, как на еретика. Хотя я православная. Просто без ’загонов’. Так что, не парьтесь. ;)
ответьте ’воистину’ и поверьте, большинство людей кто Вам говорит ’Христос воскрес’ тоже не особо верующие, но это традиция и не обязательно так серьезно через себя это пропускать. Когда Вы здоровайтесь, Вы же не всегда имейте ввиду, что желайте в данный момент конкретно этому человеку здравия, а просто делайте это рефлекторно.
А к Богу у каждого свой путь)
А к Богу у каждого свой путь)
Я тоже отвечаю, как все, мне как-то не напряжно. Ну или просто говорю здравствуйте, не замечаю этой фразы. А муж более категоричный, всегда что-то вычудит. Отвечает типа: ’ну допустим’, ’рад за него’, ’ когда?’ и т. д.
Дедушка с бабушкой атеисты, но всегда отвечали ’воистину воскрес’. ’Мне не тяжело и человеку праздничное настроение не порчу.’, всегда говорила бабушка.
так и есть
А бывает что на «здравствуйте!» отвечаете «здравствуйте!», хотя в тот момент здоровья не желаете?
Смотрите на это как на обычное приветствие, так всем будет проще.
Смотрите на это как на обычное приветствие, так всем будет проще.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу