Зашла на 5минут• 18 мая 2023
Боюсь ехать домой ракеты
Девочки,приехала с ребенком на западную в санаторий немного отдохнуть.В первую ночь как не выключила сирену на телефоне,меня колотило пол ночи и даже «слышала» как работает ПВО.Хотя тут ракет и не разу не слышали.Нервная система вообще видно из ума выжила,я даже сама в шоке.10 дней хоть поспала спокойно.Сегодня домой в Киев,мне реально страшно,только от мысли снова этих свистов,взрывов уже тахикардии.Скажите что по обстановке не так все плохо?Можете даже наврать
показать весь текст
5
26
234
0
КАкие все нежные на ЗУ, прямо принцессы. Вас бы в Харьков с 24 февраля, ото где весело. У нас тревоги круглосуточно, мы их уже не слышим. Ну а : Пройдите в укрытия, так это смешно. Наши укрытия-это ванна, коридор и молитва. Наблюдала картину недавно: девушка из Червонограда вела стрим и началась тревога. Она, бедолага, аж товар из рук выронила и сказала что все, побежала в укрытие. Смешно читать, честное слово. 5 взрывов за год-это да,очень страшно.
2
8
7
Так как защищен Киев сейчас-можно спокойно спать. Нам бы в Харьков хоть что то. Ну а я сплю в берушах-мне по фиг, я не слышу, только утром читаю. На ночь гидазепам и снотворное очень выручает.
3
А главное повыть. Я всех, кто воет, приглашаю в Харьков к себе в гости. Приезжайте прямо ко мне, но почему то никто не хочет.
1
Ну почему? Моя сестра решила, что это соседи ночью мебель двигают и что бы не слышать, подушкой голову накрыла и дальше спать. А утром в окно, а там уже вовсю возле обломком специалисты. И я сегодня утром- кошка лапой по двери ударила, она так играла, а у меня уже колени подогнулись.
Ага, защищён. А сбитые ракеты не падают? Мои соседи потолок сейчас на полу собирают. И это отголосок!!! Сбитой ракеты.
1
Никто не поймет
Киев, Львов....
Есть такой город -Запорожье, а еще область- часть которой что не в оккупации- уничтожена просто! Вообще не упоминают уже наш город, нет его.
Не упоминают о страшных прилетах, о погибших- бегущая строка в новостях
О нас забыли? Списали? Пожертвовали? А ведь тут полно переселенцев, местных- которые вернулись, город полон людей и детей
И это не только мое мнение, люди в отчаяниии( Мы молимся и верим в ЗСУ, ждем освобождения нашей многострадальной области....
Пишет вдова Героя, погибшего на запорожском фронте.
’Що зараз в Запоріжжі? Щотижня нас обстрілюють з С300, а буває і кілька днів поспіль. Їх ніхто не збиває, вони завжди влучають в ціль, якою б вона не була. Тобто ми тут як фігурки в тирі.
На передмістя взагалі боляче дивитись. Воно практично знищене. Оріхів, Гуляйполе, Мала Токмачка, Кам´янське... майже 15 місяців під постійними щоденними обстрілами. Запоріжці втрачають найдорожче - рідних і свої оселі.
На днях ворог обстріляв Малокатеринівку. І знаєте, друзі, багато хто, навіть із Запоріжжя, не чули цієї інформації взагалі, або із значним запізненням. Наші місцеві блогери, котрі мають багато підписників у ФБ, рідко пишуть (вірніше, майже ніколи) про обстріли Запоріжжя і передмістя. Чи то тому, що це вже перетворилось на буденність, чи тому, що це не принесе ніяких дивідендів. Не зрозуміло, не маю відповіді.
Але Запоріжжя та область в певній мірі в інформпросторі наче в ’тіньовому бані’. Нас згадують лише в контексті контрнаступу або ЗАЕС. Якось, ще на початку травня, я почула по ТБ одного ’експерта’, котрий сказав слова, від яких я заклякла: ’Україну не обстрілювали вже майже 50 діб. А от зараз почали’.
ШО!? А Харків, Херсон, Запоріжжя, Нікополь і Слов´янськ, котрі і не припиняли обстрілювати, - це вже не Україна? Чи ми якась інша Україна, про яку невдобно казати, бо вже притупилось співчуття і взагалі кожен сам за себе. Чи обстріли з С300 вже не рахуються?
Коли таке створіння патякає про воєнну стратегію, я одразу вимикаю, бо слухати далі, то не поважати себе.
Інколи мені здається, що наша область наче бідний родич у сім´ї. Це і до війни так було. Якщо якісь цікаві новітні експерименти чи фінансові інвестиції, то ми завжди були другорядні у черзі. І посадові призначення за часів всіх президентів досить дивні, м´яко кажучи.
70% області в окупації вже 15 місяців - це величезна трагедія. Те, що ворог за тиждень ’с вєтєрком’ захопив значний кусок території - це результат ганебної політики влади стосовно підготовки до повномасштабного вторгнення. Сподіваюсь, винні таки понесуть і політичну і юридичну відповідальність. Адже це десятки тисяч зруйнованих доль.
Хочу нагадати, що 8 років, починаючи з 2014 р., багато українців жили своїм життям, всіляко відсторонюючись від війни на Донбасі. Зараз схожа ситуація може повторитися на Запоріжжі. Бо люди втомились, а ситуація затягується. Бо не хочеться перейматися чужими проблемами, купа своїх. Бо війна десь там, а не за 30 км. Але ми не маємо мовчати, адже Запоріжжя було, є і завжди буде душею України. А вона зараз зранена і болить.
Отакі роздуми, друзі. Мені хочеться помилятися в своєму баченні ситуації’.
Киев, Львов....
Есть такой город -Запорожье, а еще область- часть которой что не в оккупации- уничтожена просто! Вообще не упоминают уже наш город, нет его.
Не упоминают о страшных прилетах, о погибших- бегущая строка в новостях
О нас забыли? Списали? Пожертвовали? А ведь тут полно переселенцев, местных- которые вернулись, город полон людей и детей
И это не только мое мнение, люди в отчаяниии( Мы молимся и верим в ЗСУ, ждем освобождения нашей многострадальной области....
Пишет вдова Героя, погибшего на запорожском фронте.
’Що зараз в Запоріжжі? Щотижня нас обстрілюють з С300, а буває і кілька днів поспіль. Їх ніхто не збиває, вони завжди влучають в ціль, якою б вона не була. Тобто ми тут як фігурки в тирі.
На передмістя взагалі боляче дивитись. Воно практично знищене. Оріхів, Гуляйполе, Мала Токмачка, Кам´янське... майже 15 місяців під постійними щоденними обстрілами. Запоріжці втрачають найдорожче - рідних і свої оселі.
На днях ворог обстріляв Малокатеринівку. І знаєте, друзі, багато хто, навіть із Запоріжжя, не чули цієї інформації взагалі, або із значним запізненням. Наші місцеві блогери, котрі мають багато підписників у ФБ, рідко пишуть (вірніше, майже ніколи) про обстріли Запоріжжя і передмістя. Чи то тому, що це вже перетворилось на буденність, чи тому, що це не принесе ніяких дивідендів. Не зрозуміло, не маю відповіді.
Але Запоріжжя та область в певній мірі в інформпросторі наче в ’тіньовому бані’. Нас згадують лише в контексті контрнаступу або ЗАЕС. Якось, ще на початку травня, я почула по ТБ одного ’експерта’, котрий сказав слова, від яких я заклякла: ’Україну не обстрілювали вже майже 50 діб. А от зараз почали’.
ШО!? А Харків, Херсон, Запоріжжя, Нікополь і Слов´янськ, котрі і не припиняли обстрілювати, - це вже не Україна? Чи ми якась інша Україна, про яку невдобно казати, бо вже притупилось співчуття і взагалі кожен сам за себе. Чи обстріли з С300 вже не рахуються?
Коли таке створіння патякає про воєнну стратегію, я одразу вимикаю, бо слухати далі, то не поважати себе.
Інколи мені здається, що наша область наче бідний родич у сім´ї. Це і до війни так було. Якщо якісь цікаві новітні експерименти чи фінансові інвестиції, то ми завжди були другорядні у черзі. І посадові призначення за часів всіх президентів досить дивні, м´яко кажучи.
70% області в окупації вже 15 місяців - це величезна трагедія. Те, що ворог за тиждень ’с вєтєрком’ захопив значний кусок території - це результат ганебної політики влади стосовно підготовки до повномасштабного вторгнення. Сподіваюсь, винні таки понесуть і політичну і юридичну відповідальність. Адже це десятки тисяч зруйнованих доль.
Хочу нагадати, що 8 років, починаючи з 2014 р., багато українців жили своїм життям, всіляко відсторонюючись від війни на Донбасі. Зараз схожа ситуація може повторитися на Запоріжжі. Бо люди втомились, а ситуація затягується. Бо не хочеться перейматися чужими проблемами, купа своїх. Бо війна десь там, а не за 30 км. Але ми не маємо мовчати, адже Запоріжжя було, є і завжди буде душею України. А вона зараз зранена і болить.
Отакі роздуми, друзі. Мені хочеться помилятися в своєму баченні ситуації’.
6
14
Автор, а у Вас кроме нас-советчиц совсем-совсем никого нет в Киеве?! Родственников, соседей, друзей? Прям не от кого новость узнать и ситуацію в Киеве?!
Не знаю ) свист ракет и шатающийся дом с дрожащими дверями ни с чем не перепутаешь , и это не про взрывы ) взрыв как облегчение уже
2
Пейте успокоительное. Я в Харькове ни сирен не слышу ни бахов зачастую. Вон сегодня ночью оказывается бахало, а мы с дочкой дрыхли
1
1
В результаті такого постійного приймання страждають печінка, нирки, вся нервова система.
Плюс залежність
Плюс залежність
Можно не тяжёлые, а валерьянку или магний. Мне помогало
Какие-то более серьёзные понятно вред приносят
Какие-то более серьёзные понятно вред приносят
Ці, мабуть так
Але мій батько ще до війни був інсультник і гідазепам йому часто купляла
То, без нього, вже можна сказати не живе( вже як наркотик
Але мій батько ще до війни був інсультник і гідазепам йому часто купляла
То, без нього, вже можна сказати не живе( вже як наркотик
Санаторий ’Солнечное Закарпатье’ (Поляна), питание 3 раза и лечение. Большая территория и самое главное - рядом лес.
Санаторий ’Карпаты’ в Трускавце тоже хороший.
Была в обоих много лет назад, а вот гуляла по территории недавно) Насколько я поняла, то там и сейчас всё неплохо.
Санаторий ’Карпаты’ в Трускавце тоже хороший.
Была в обоих много лет назад, а вот гуляла по территории недавно) Насколько я поняла, то там и сейчас всё неплохо.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу