Крик душі. Чоловік.

Створюю тему виговоритися, хоча розумію, що нічого не змінить це, та і я навряд чи сама хочу щось зробити, щоб щось змінилося. Бо, насправді, не бачу який може бути вихід.
Спробую коротко: я працюю на двох роботах, основна, з/п більше в 1.5 рази від зп чоловіка, і додаткові підробітки в місяць від 4 тис до 20. Тобто я приходжу до дому і сідаю за роботу, але все залежить від кількості проектів, буває достатньо лише вихідних, буває підряд сплю лише 5-4 год. і потім йдц на основну роботу.
Чоловік, як ви зрозуміли, працює і отримує менше за мене, змінити роботу не може, бо тут - бронь. Через війну прийшов сюди працювати. Вдома робить багато чого, і наче б все гаразд, він молодець а я незадоволена сука. Ось щойно посварилися. Я була зайнята, чоловік готував їсти. І тут я заходжу на кухню, він вже приготував, бере чоловік ганчірку (купляємо такі квадратні) для стола і витирає підлогу. Потім кидає її на кут раковини, бо звички мити після використання немає. На моє: не можна для столешні ганчірку використовувати для підлоги - він возмутився- в що такого? А я лише промокнув воду, що розлив. Тоді я начинаю емоційно: ну то хоч помий ту ганчірку, ну хтось же візьме її потім. Він психонув, сполоснув її, заткнув мені рота "все, задовбала. Не хочу слухати. Замість того, щоб сказати дякую, їсти приготував, постійно всім незадоволена". І розмова закінчена ним.
Наче розумом і розумію, що це дрібниця, але ж так в усьому і на кожному кроці. Хочеться кинути все нафіг і жити самій.