Бросайте сюда скрины или ссылки . Давайте просвещаться, что думают по этому поводу воины. Ведь никто об этом не пишет.
8
4
1
Я нашла Кротевича :
Почнімо з речі, яку чомусь постійно забувають у світовій історії: не існує жодної гарантії безпеки, кращої, ніж власна сильна армія.
Усі «папірці», дипломатичні формули, «довгострокові зобов’язання» — це добре лише доти, доки вони збігаються з інтересами великих гравців. Коли інтереси змінюються — зникають і гарантії.
Ми це проходили.
Будапештський меморандум — яскравий тому доказ. Підписаний, гарантований, урочисто проголошений. І що?
Коли Росія напала у 2014, а потім розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 — єдиним, хто рятував Україну, була українська армія.
Тому будь-яка пропозиція, яка передбачає скорочення армії, — це не про мир. Це про капітуляцію.
Це про те, щоб залишити країну беззахисною перед реваншистською державою, яка вже неодноразово довела що її не стримують жодні домовленості.
Тут також абсолютно доречно звучать слова президента Азербайджану Ільґама Алієва, який прямо заявив:
жодна країна не повинна поступатися територіями, бо такі поступки не приносять миру — вони лише провокують нову агресію.
Нападник розуміє лише силу.
Коли ти віддаєш частину території — ти не зберігаєш мир, ти відкриваєш двері до наступної війни.
На цьому тлі всі ці «плани», де нам пропонують скоротити армію, обмежити союзницькі зв’язки, відмовитися від зброї чи територій, виглядають не як дипломатія, а як спроба красиво оформити чужі інтереси за наш рахунок.
І тут варто сказати окремо: жоден план, жодна «ініціатива», жодна дорожня карта миру не можуть розроблятися без офіційних представників України.
Мир не буває «для нас» без нас. Коли за стіл саджають усіх, окрім країни, яка веде війну за власне виживання — це не переговори, це спроба вирішити її долю за закритими дверима.
Назвати це «компромісом» може тільки той, хто або нічого не розуміє в природі російської агресії, або свідомо ігнорує реальність.
І тепер про головне- про армію. Проблема в тому, що одна людина, поставлена на чолі армії, може паралізувати її ефективність, якщо збирає навколо себе не професіоналів, а лояльних виконавців.
Україні потрібне повне оновлення командування, де рішення ухвалюють не за принципом «зручності», а за принципом результату.
І це означає повернення в ГШ тих командирів, які довели свою ефективність на фронті — навіть якщо вони комусь політично, медійно чи особисто незручні.
І саме над цим треба працювати найбільше:
оновлення командування, побудова сильної команди, призначення реальних професіоналів — навіть якщо вони не подобаються, навіть якщо ставлять «незручні» питання.
Бо врешті-решт:
— армія дає гарантії,
— території не продаються,
— а перемогу забезпечує не один лідер, а команда, здатна працювати разом заради спільної мети.
Почнімо з речі, яку чомусь постійно забувають у світовій історії: не існує жодної гарантії безпеки, кращої, ніж власна сильна армія.
Усі «папірці», дипломатичні формули, «довгострокові зобов’язання» — це добре лише доти, доки вони збігаються з інтересами великих гравців. Коли інтереси змінюються — зникають і гарантії.
Ми це проходили.
Будапештський меморандум — яскравий тому доказ. Підписаний, гарантований, урочисто проголошений. І що?
Коли Росія напала у 2014, а потім розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 — єдиним, хто рятував Україну, була українська армія.
Тому будь-яка пропозиція, яка передбачає скорочення армії, — це не про мир. Це про капітуляцію.
Це про те, щоб залишити країну беззахисною перед реваншистською державою, яка вже неодноразово довела що її не стримують жодні домовленості.
Тут також абсолютно доречно звучать слова президента Азербайджану Ільґама Алієва, який прямо заявив:
жодна країна не повинна поступатися територіями, бо такі поступки не приносять миру — вони лише провокують нову агресію.
Нападник розуміє лише силу.
Коли ти віддаєш частину території — ти не зберігаєш мир, ти відкриваєш двері до наступної війни.
На цьому тлі всі ці «плани», де нам пропонують скоротити армію, обмежити союзницькі зв’язки, відмовитися від зброї чи територій, виглядають не як дипломатія, а як спроба красиво оформити чужі інтереси за наш рахунок.
І тут варто сказати окремо: жоден план, жодна «ініціатива», жодна дорожня карта миру не можуть розроблятися без офіційних представників України.
Мир не буває «для нас» без нас. Коли за стіл саджають усіх, окрім країни, яка веде війну за власне виживання — це не переговори, це спроба вирішити її долю за закритими дверима.
Назвати це «компромісом» може тільки той, хто або нічого не розуміє в природі російської агресії, або свідомо ігнорує реальність.
І тепер про головне- про армію. Проблема в тому, що одна людина, поставлена на чолі армії, може паралізувати її ефективність, якщо збирає навколо себе не професіоналів, а лояльних виконавців.
Україні потрібне повне оновлення командування, де рішення ухвалюють не за принципом «зручності», а за принципом результату.
І це означає повернення в ГШ тих командирів, які довели свою ефективність на фронті — навіть якщо вони комусь політично, медійно чи особисто незручні.
І саме над цим треба працювати найбільше:
оновлення командування, побудова сильної команди, призначення реальних професіоналів — навіть якщо вони не подобаються, навіть якщо ставлять «незручні» питання.
Бо врешті-решт:
— армія дає гарантії,
— території не продаються,
— а перемогу забезпечує не один лідер, а команда, здатна працювати разом заради спільної мети.
17
8
2
1
Волшебный Пони• 22 ноября в 10:05
Вы с этими пунктами как с писанной торбой. Какая уже разница кто-то сказал, если мнения людей никто не спросит?
22
4
1
Черный Ловелас• 22 ноября в 10:06
Военные люди подневольные они выполняют приказы, приказ будет они его исполнят.
10
2
1
Ответ дляS.s.s.
Я нашла Кротевича :
Почнімо з речі, яку чомусь постійно забувають у світовій історії: не існує жодної гарантії безпеки, кращої, ніж власна сильна армія.
Усі «папірці», дипломатичні формули, «довгострокові зобов’язання» — це добре лише доти, доки вони збігаються з інтересами великих гравців. Коли інтереси змінюються — зникають і гарантії.
Ми це проходили.
Будапештський меморандум — яскравий тому доказ. Підписаний, гарантований, урочисто проголошений. І що?
Коли Росія напала у 2014, а потім розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 — єдиним, хто рятував Україну, була українська армія.
Тому будь-яка пропозиція, яка передбачає скорочення армії, — це не про мир. Це про капітуляцію.
Це про те, щоб залишити країну беззахисною перед реваншистською державою, яка вже неодноразово довела що її не стримують жодні домовленості.
Тут також абсолютно доречно звучать слова президента Азербайджану Ільґама Алієва, який прямо заявив:
жодна країна не повинна поступатися територіями, бо такі поступки не приносять миру — вони лише провокують нову агресію.
Нападник розуміє лише силу.
Коли ти віддаєш частину території — ти не зберігаєш мир, ти відкриваєш двері до наступної війни.
На цьому тлі всі ці «плани», де нам пропонують скоротити армію, обмежити союзницькі зв’язки, відмовитися від зброї чи територій, виглядають не як дипломатія, а як спроба красиво оформити чужі інтереси за наш рахунок.
І тут варто сказати окремо: жоден план, жодна «ініціатива», жодна дорожня карта миру не можуть розроблятися без офіційних представників України.
Мир не буває «для нас» без нас. Коли за стіл саджають усіх, окрім країни, яка веде війну за власне виживання — це не переговори, це спроба вирішити її долю за закритими дверима.
Назвати це «компромісом» може тільки той, хто або нічого не розуміє в природі російської агресії, або свідомо ігнорує реальність.
І тепер про головне- про армію. Проблема в тому, що одна людина, поставлена на чолі армії, може паралізувати її ефективність, якщо збирає навколо себе не професіоналів, а лояльних виконавців.
Україні потрібне повне оновлення командування, де рішення ухвалюють не за принципом «зручності», а за принципом результату.
І це означає повернення в ГШ тих командирів, які довели свою ефективність на фронті — навіть якщо вони комусь політично, медійно чи особисто незручні.
І саме над цим треба працювати найбільше:
оновлення командування, побудова сильної команди, призначення реальних професіоналів — навіть якщо вони не подобаються, навіть якщо ставлять «незручні» питання.
Бо врешті-решт:
— армія дає гарантії,
— території не продаються,
— а перемогу забезпечує не один лідер, а команда, здатна працювати разом заради спільної мети.
Почнімо з речі, яку чомусь постійно забувають у світовій історії: не існує жодної гарантії безпеки, кращої, ніж власна сильна армія.
Усі «папірці», дипломатичні формули, «довгострокові зобов’язання» — це добре лише доти, доки вони збігаються з інтересами великих гравців. Коли інтереси змінюються — зникають і гарантії.
Ми це проходили.
Будапештський меморандум — яскравий тому доказ. Підписаний, гарантований, урочисто проголошений. І що?
Коли Росія напала у 2014, а потім розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 — єдиним, хто рятував Україну, була українська армія.
Тому будь-яка пропозиція, яка передбачає скорочення армії, — це не про мир. Це про капітуляцію.
Це про те, щоб залишити країну беззахисною перед реваншистською державою, яка вже неодноразово довела що її не стримують жодні домовленості.
Тут також абсолютно доречно звучать слова президента Азербайджану Ільґама Алієва, який прямо заявив:
жодна країна не повинна поступатися територіями, бо такі поступки не приносять миру — вони лише провокують нову агресію.
Нападник розуміє лише силу.
Коли ти віддаєш частину території — ти не зберігаєш мир, ти відкриваєш двері до наступної війни.
На цьому тлі всі ці «плани», де нам пропонують скоротити армію, обмежити союзницькі зв’язки, відмовитися від зброї чи територій, виглядають не як дипломатія, а як спроба красиво оформити чужі інтереси за наш рахунок.
І тут варто сказати окремо: жоден план, жодна «ініціатива», жодна дорожня карта миру не можуть розроблятися без офіційних представників України.
Мир не буває «для нас» без нас. Коли за стіл саджають усіх, окрім країни, яка веде війну за власне виживання — це не переговори, це спроба вирішити її долю за закритими дверима.
Назвати це «компромісом» може тільки той, хто або нічого не розуміє в природі російської агресії, або свідомо ігнорує реальність.
І тепер про головне- про армію. Проблема в тому, що одна людина, поставлена на чолі армії, може паралізувати її ефективність, якщо збирає навколо себе не професіоналів, а лояльних виконавців.
Україні потрібне повне оновлення командування, де рішення ухвалюють не за принципом «зручності», а за принципом результату.
І це означає повернення в ГШ тих командирів, які довели свою ефективність на фронті — навіть якщо вони комусь політично, медійно чи особисто незручні.
І саме над цим треба працювати найбільше:
оновлення командування, побудова сильної команди, призначення реальних професіоналів — навіть якщо вони не подобаються, навіть якщо ставлять «незручні» питання.
Бо врешті-решт:
— армія дає гарантії,
— території не продаються,
— а перемогу забезпечує не один лідер, а команда, здатна працювати разом заради спільної мети.
Пока команда обеспечивает утекание денег в сторону врага, и людей за это не садят на долгие годы, а просто лишают гражданства, чтобы нельзя было вытребовать назад.
8
2
1
Киев_Елена• 22 ноября в 10:15
Я одного в этих пунктах не могу понять, о каком сокращении численности армии там говорится?
До февраля 2022 года численность Вооружённых сил Украины составляла около 250 000 человек. А в пунктах стоит цифра до 600 000 человек) о каком сокращении речь? Или там нолик лишний?
До февраля 2022 года численность Вооружённых сил Украины составляла около 250 000 человек. А в пунктах стоит цифра до 600 000 человек) о каком сокращении речь? Или там нолик лишний?
7
7
2
Mariya Prokhorova• 22 ноября в 10:17
Ответ дляLudaSHS
Чорновол Воює
Хоче тишу як Ато , для підготовки, мілітаризації
Хоче тишу як Ато , для підготовки, мілітаризації
Так це ж було , кацапи будуть стріляти , а наші будуть домовленості виконувати (
12
2
1
Ответ дляКиев_Елена
Я одного в этих пунктах не могу понять, о каком сокращении численности армии там говорится?
До февраля 2022 года численность Вооружённых сил Украины составляла около 250 000 человек. А в пунктах стоит цифра до 600 000 человек) о каком сокращении речь? Или там нолик лишний?
До февраля 2022 года численность Вооружённых сил Украины составляла около 250 000 человек. А в пунктах стоит цифра до 600 000 человек) о каком сокращении речь? Или там нолик лишний?
Так у нас армия на бумажке 1,6 млн кажется
в тылу все в основном
в тылу все в основном
2
Ответ дляMariya Prokhorova
Так це ж було , кацапи будуть стріляти , а наші будуть домовленості виконувати (
Татьяна пише треба пауза , але ...
Багато але...
Як ми її використаємо, чи не разоружать нас, як влада доведе спроможність створення військових програм
В світі новин і зміни світового порядку, єдина гарантія ненападу - це зброя і військові програми
Багато але...
Як ми її використаємо, чи не разоружать нас, як влада доведе спроможність створення військових програм
В світі новин і зміни світового порядку, єдина гарантія ненападу - це зброя і військові програми
5
Ответ дляКиев_Елена
Я одного в этих пунктах не могу понять, о каком сокращении численности армии там говорится?
До февраля 2022 года численность Вооружённых сил Украины составляла около 250 000 человек. А в пунктах стоит цифра до 600 000 человек) о каком сокращении речь? Или там нолик лишний?
До февраля 2022 года численность Вооружённых сил Украины составляла около 250 000 человек. А в пунктах стоит цифра до 600 000 человек) о каком сокращении речь? Или там нолик лишний?
Колись було 30000 злито
Потім 600000 , тобто це чернетка геть, і не має думки рф по цьому приводу
Потім 600000 , тобто це чернетка геть, і не має думки рф по цьому приводу
2
Киев_Елена• 22 ноября в 10:21
Ответ дляS.s.s.
Так у нас армия на бумажке 1,6 млн кажется
в тылу все в основном
в тылу все в основном
Зеленский в интервью говорил что сейчас, на самом пике около 800000, но там же большая половина мобилизованных гражданских
Киев_Елена• 22 ноября в 10:22
Ответ дляLudaSHS
Колись було 30000 злито
Потім 600000 , тобто це чернетка геть, і не має думки рф по цьому приводу
Потім 600000 , тобто це чернетка геть, і не має думки рф по цьому приводу
Скорее в его так и есть, т.к. цифры какие-то дивные
2
Трамп за ці пукти так просуває, по джерелам в змі, і пару фраз на тв , але там 7 понеділків в голові.
Але я гадаю, він їх і не читав. Він взагалі багато не читає.
Рашка обмежилася тим, що можна взяти за базу, тобто будуть зміни. Рашка по пунктам не відповіла.
Дівчата, раджу пункти з лупою не дивитися, бо то театр. Це не готовий документ для підпису. Такий документ в цьому сирому вигляді і раша не підпише .
Це не мирна угода, це напрямок намірів
Але я гадаю, він їх і не читав. Він взагалі багато не читає.
Рашка обмежилася тим, що можна взяти за базу, тобто будуть зміни. Рашка по пунктам не відповіла.
Дівчата, раджу пункти з лупою не дивитися, бо то театр. Це не готовий документ для підпису. Такий документ в цьому сирому вигляді і раша не підпише .
Це не мирна угода, це напрямок намірів
6
Не чіпай - вб ю• 22 ноября в 10:31
Ответ дляAlena-brands
Я читаю нормальных авторов
А військові не є нормальними авторами?
5
Ответ дляS.s.s.
Я нашла Кротевича :
Почнімо з речі, яку чомусь постійно забувають у світовій історії: не існує жодної гарантії безпеки, кращої, ніж власна сильна армія.
Усі «папірці», дипломатичні формули, «довгострокові зобов’язання» — це добре лише доти, доки вони збігаються з інтересами великих гравців. Коли інтереси змінюються — зникають і гарантії.
Ми це проходили.
Будапештський меморандум — яскравий тому доказ. Підписаний, гарантований, урочисто проголошений. І що?
Коли Росія напала у 2014, а потім розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 — єдиним, хто рятував Україну, була українська армія.
Тому будь-яка пропозиція, яка передбачає скорочення армії, — це не про мир. Це про капітуляцію.
Це про те, щоб залишити країну беззахисною перед реваншистською державою, яка вже неодноразово довела що її не стримують жодні домовленості.
Тут також абсолютно доречно звучать слова президента Азербайджану Ільґама Алієва, який прямо заявив:
жодна країна не повинна поступатися територіями, бо такі поступки не приносять миру — вони лише провокують нову агресію.
Нападник розуміє лише силу.
Коли ти віддаєш частину території — ти не зберігаєш мир, ти відкриваєш двері до наступної війни.
На цьому тлі всі ці «плани», де нам пропонують скоротити армію, обмежити союзницькі зв’язки, відмовитися від зброї чи територій, виглядають не як дипломатія, а як спроба красиво оформити чужі інтереси за наш рахунок.
І тут варто сказати окремо: жоден план, жодна «ініціатива», жодна дорожня карта миру не можуть розроблятися без офіційних представників України.
Мир не буває «для нас» без нас. Коли за стіл саджають усіх, окрім країни, яка веде війну за власне виживання — це не переговори, це спроба вирішити її долю за закритими дверима.
Назвати це «компромісом» може тільки той, хто або нічого не розуміє в природі російської агресії, або свідомо ігнорує реальність.
І тепер про головне- про армію. Проблема в тому, що одна людина, поставлена на чолі армії, може паралізувати її ефективність, якщо збирає навколо себе не професіоналів, а лояльних виконавців.
Україні потрібне повне оновлення командування, де рішення ухвалюють не за принципом «зручності», а за принципом результату.
І це означає повернення в ГШ тих командирів, які довели свою ефективність на фронті — навіть якщо вони комусь політично, медійно чи особисто незручні.
І саме над цим треба працювати найбільше:
оновлення командування, побудова сильної команди, призначення реальних професіоналів — навіть якщо вони не подобаються, навіть якщо ставлять «незручні» питання.
Бо врешті-решт:
— армія дає гарантії,
— території не продаються,
— а перемогу забезпечує не один лідер, а команда, здатна працювати разом заради спільної мети.
Почнімо з речі, яку чомусь постійно забувають у світовій історії: не існує жодної гарантії безпеки, кращої, ніж власна сильна армія.
Усі «папірці», дипломатичні формули, «довгострокові зобов’язання» — це добре лише доти, доки вони збігаються з інтересами великих гравців. Коли інтереси змінюються — зникають і гарантії.
Ми це проходили.
Будапештський меморандум — яскравий тому доказ. Підписаний, гарантований, урочисто проголошений. І що?
Коли Росія напала у 2014, а потім розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 — єдиним, хто рятував Україну, була українська армія.
Тому будь-яка пропозиція, яка передбачає скорочення армії, — це не про мир. Це про капітуляцію.
Це про те, щоб залишити країну беззахисною перед реваншистською державою, яка вже неодноразово довела що її не стримують жодні домовленості.
Тут також абсолютно доречно звучать слова президента Азербайджану Ільґама Алієва, який прямо заявив:
жодна країна не повинна поступатися територіями, бо такі поступки не приносять миру — вони лише провокують нову агресію.
Нападник розуміє лише силу.
Коли ти віддаєш частину території — ти не зберігаєш мир, ти відкриваєш двері до наступної війни.
На цьому тлі всі ці «плани», де нам пропонують скоротити армію, обмежити союзницькі зв’язки, відмовитися від зброї чи територій, виглядають не як дипломатія, а як спроба красиво оформити чужі інтереси за наш рахунок.
І тут варто сказати окремо: жоден план, жодна «ініціатива», жодна дорожня карта миру не можуть розроблятися без офіційних представників України.
Мир не буває «для нас» без нас. Коли за стіл саджають усіх, окрім країни, яка веде війну за власне виживання — це не переговори, це спроба вирішити її долю за закритими дверима.
Назвати це «компромісом» може тільки той, хто або нічого не розуміє в природі російської агресії, або свідомо ігнорує реальність.
І тепер про головне- про армію. Проблема в тому, що одна людина, поставлена на чолі армії, може паралізувати її ефективність, якщо збирає навколо себе не професіоналів, а лояльних виконавців.
Україні потрібне повне оновлення командування, де рішення ухвалюють не за принципом «зручності», а за принципом результату.
І це означає повернення в ГШ тих командирів, які довели свою ефективність на фронті — навіть якщо вони комусь політично, медійно чи особисто незручні.
І саме над цим треба працювати найбільше:
оновлення командування, побудова сильної команди, призначення реальних професіоналів — навіть якщо вони не подобаються, навіть якщо ставлять «незручні» питання.
Бо врешті-решт:
— армія дає гарантії,
— території не продаються,
— а перемогу забезпечує не один лідер, а команда, здатна працювати разом заради спільної мети.
хрю-хрю
4
1
1
1
Не чіпай - вб ю• 22 ноября в 10:34
Ответ дляКиев_Елена
Я одного в этих пунктах не могу понять, о каком сокращении численности армии там говорится?
До февраля 2022 года численность Вооружённых сил Украины составляла около 250 000 человек. А в пунктах стоит цифра до 600 000 человек) о каком сокращении речь? Или там нолик лишний?
До февраля 2022 года численность Вооружённых сил Украины составляла около 250 000 человек. А в пунктах стоит цифра до 600 000 человек) о каком сокращении речь? Или там нолик лишний?
Втроє скорочення армії, якщо коротко + заборона на продаж Україні зброї що стріляє далі ніж 70 здається км + заборона на виготовлення НАМИ самими такої зброї.
5
1
Не чіпай - вб ю• 22 ноября в 10:36
Ответ дляLudaSHS
Трамп за ці пукти так просуває, по джерелам в змі, і пару фраз на тв , але там 7 понеділків в голові.
Але я гадаю, він їх і не читав. Він взагалі багато не читає.
Рашка обмежилася тим, що можна взяти за базу, тобто будуть зміни. Рашка по пунктам не відповіла.
Дівчата, раджу пункти з лупою не дивитися, бо то театр. Це не готовий документ для підпису. Такий документ в цьому сирому вигляді і раша не підпише .
Це не мирна угода, це напрямок намірів
Але я гадаю, він їх і не читав. Він взагалі багато не читає.
Рашка обмежилася тим, що можна взяти за базу, тобто будуть зміни. Рашка по пунктам не відповіла.
Дівчата, раджу пункти з лупою не дивитися, бо то театр. Це не готовий документ для підпису. Такий документ в цьому сирому вигляді і раша не підпише .
Це не мирна угода, це напрямок намірів
Саме так. Щоб тягнути час і потім звинуватити нас що не захотіли підписувати таку чудову угоду)
3
Ответ дляНе чіпай - вб ю
Саме так. Щоб тягнути час і потім звинуватити нас що не захотіли підписувати таку чудову угоду)
Так ось і не бачила відповіді по пунктам від рф
Просто якась вода. Зате у нас вже істерія, від якихось очікувань до вискубування волосся.
Рф вигідно тягнути час , це інструмент відтягування санкцій. Той паз напередодні санкцій чи погроз Трампа, пуйло навіть сам дзвонив йому- умаслити. Я на разі, бачу театр, де всі грають ролі перед Трампом.
Просто якась вода. Зате у нас вже істерія, від якихось очікувань до вискубування волосся.
Рф вигідно тягнути час , це інструмент відтягування санкцій. Той паз напередодні санкцій чи погроз Трампа, пуйло навіть сам дзвонив йому- умаслити. Я на разі, бачу театр, де всі грають ролі перед Трампом.
5
Ответ дляLudaSHS
Трамп за ці пукти так просуває, по джерелам в змі, і пару фраз на тв , але там 7 понеділків в голові.
Але я гадаю, він їх і не читав. Він взагалі багато не читає.
Рашка обмежилася тим, що можна взяти за базу, тобто будуть зміни. Рашка по пунктам не відповіла.
Дівчата, раджу пункти з лупою не дивитися, бо то театр. Це не готовий документ для підпису. Такий документ в цьому сирому вигляді і раша не підпише .
Це не мирна угода, це напрямок намірів
Але я гадаю, він їх і не читав. Він взагалі багато не читає.
Рашка обмежилася тим, що можна взяти за базу, тобто будуть зміни. Рашка по пунктам не відповіла.
Дівчата, раджу пункти з лупою не дивитися, бо то театр. Це не готовий документ для підпису. Такий документ в цьому сирому вигляді і раша не підпише .
Це не мирна угода, це напрямок намірів
я так подозреваю что рашка сама это и составляла, продался рыжий им с потрохами
3
2
Ответ дляvecya
я так подозреваю что рашка сама это и составляла, продался рыжий им с потрохами
Ну є аналіз лінгвістичний , викладено в іноземних змі , що то калька з російського плану, але наголошу по пунктам і нʼюансам Трамп його і не читав. Йому чхати на пункти, взагалі, йому треба мирна угода , люба мирна угода до свят перед Нг як величного незабаеного потужного перемагача 9 ї війни.
А що там в угоді - йому срать
А що там в угоді - йому срать
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу