Кто в Германии, давайте поговорим

Удалено администрацией...

Ну, вот опять))) Всего Вам хорошего!

Мені зайшла країна, і мова, і менталітет. Буду працювати як закінчу інтеграційні курси і дитина підросте, зараз їй ще і року немає. Хочу попросити про зустріч з кар´єрним консультантом щоб розуміти чи є шанс працювати в тому напрямку який мені цікавий
Сестра моя вже майже рік працює і їй контракт продовжили ще на рік.
Єдине що в майбутньому, коли вивчу мову і зістрибнув з соц виплати, хочу пкреїхати на південний захід

Что же вы прощаетесь, но никаких не уйдёте? :)) Вам того же!

Не пугайте беженцев

В мене з Німеччиною туго...
І мова їхня зовсім не йде до голови (щоправда, я не ходжу на курси, намагаюсь вчити мову самостійно), і менталітет німецький багато в чому мені чужий, і деякі правила й закони країни стильно дивують.. (м´яко кажучи))))))
Радують люди: нам пощастило, нас оточують неймовірні люди, дійсно небайдужі і щиросердно.
Це головне, напевно.
Але є багато ’але’...
Ми тут з самого початку війни.
Країну не вибирали, опинились саме тут майже випадково.
Якщо б обирала я, то це точно була б не Німеччина :)
Хоча...
Ще раз переконуюсь в тому, що в світі не буває випадковостей, і раз ми тут - то саме так мало бути.
Моя особиста адаптація - болісна, я лише зараз починаю жити повноцінним життям, до того було життя на паузі.
Та десь починаючи з Нового Року я ловлю себе на думці, що мене вже менше чого бісить, а моментів для радост - і все більше, і це не від примусу із серії (Олю, будь вдячною і не бісись із жиру), а щирі і позитивні емоції.
Німеччина нереально багато дає моїм дітям, мені навіть страшно подумати, скільки додаткових фінансів на них витрачається (діти з особливими потребами), в Німеччині тричі за цей рік рік врятували життя одній моїй дитині (в прямому сенсі врятували від смерті: поліція, лікарі, небайдужі люди), в Німеччині з´явилася надія на те, що інша моя дитина має шанс на повноцінне життя в соціумі, а не доживання в інтернаті, коротше,якщо говорити об´єктивно, то це країна, якій я буду завдячувати все життя, незалежно від того, де ми житимемо в майбутньому.
А от з майбутнім в мене немає ясності ані в реальних перспективах, ані в справжніх бажаннях...
Розумом я розумію, що треба шукати можливості, щоб надалі залишитись тут, а серце каже, що ну йолки..навіть думати не смій...
А діти 50/50: дин з них щодня марить Україною і поверненням додому, Україн, інший - закоханий в Німеччину і мріє жити тут завжди.
Та ми поки - вічні соціальщики , тому шансів залишитись тут після війни в нас майже нема.
Якось так.

100%. Я жодного разу в транспорті не чула, щоб наші кричали і т.д. А ось ’чорненькі’ ( я не знаю, з яких вони країн, тому так пишу, їх багато, можливо Сірія, Ефіопія, Туреччина....) дуже галасливі і часто абсолютно невиховані. Німецькі підлітки теж поводять себе жахливо дуже часто

Обіймаю Вас, все буде добре

Чому не зустрічались? Дві колеги такі.
Але ж я пишу про більшість, а не про поодинокі випадки. А більшість формує саме от такий базарний ’фльор’.

А замужество?
А учеба?
А работа?
А родственники, которые помогут?

Многие останутся за границей.

Уедут только те, кто на пособиях и не собирается работать. И то не факт, потому что война ещё долго может быть и их ещё долго могут кормить...

Я вчера еще и суши ела. В ресторане.
А авокадо дома лежит. Рыбу куплю, хорошо, что напомнили.
Одна проблема, я это и дома ела.

О чём Вы? Какие многие останутся?
По статистике выехало 18 миллионов
Ну и сколько из этого количества имеет родственников заграницей, будут учиться, выйдут замуж или будут считаться ценными работниками, чтоб их оставили?
Смешно!!!

Для обсуждения нужны исходные данные: где работали в Украине, недвижимость и тд, ну и как вы остаться планируете? вы работаете? можете обеспечить себя и детей? оплачивать аренду? Я уже работаю, с оплатой аренды, коммунальных , проезда, остается на руки 300 евро , то не уверена, что хочу тут жить...

В мене з Німеччиною туго...
І мова їхня зовсім не йде до голови (щоправда, я не ходжу на курси, намагаюсь вчити мову самостійно), і менталітет німецький багато в чому мені чужий, і деякі правила й закони країни стильно дивують.. (м´яко кажучи))))))
Радують люди: нам пощастило, нас оточують неймовірні люди, дійсно небайдужі і щиросердно.
Це головне, напевно.
Але є багато ’але’...
Ми тут з самого початку війни.
Країну не вибирали, опинились саме тут майже випадково.
Якщо б обирала я, то це точно була б не Німеччина :)
Хоча...
Ще раз переконуюсь в тому, що в світі не буває випадковостей, і раз ми тут - то саме так мало бути.
Моя особиста адаптація - болісна, я лише зараз починаю жити повноцінним життям, до того було життя на паузі.
Та десь починаючи з Нового Року я ловлю себе на думці, що мене вже менше чого бісить, а моментів для радост - і все більше, і це не від примусу із серії (Олю, будь вдячною і не бісись із жиру), а щирі і позитивні емоції.
Німеччина нереально багато дає моїм дітям, мені навіть страшно подумати, скільки додаткових фінансів на них витрачається (діти з особливими потребами), в Німеччині тричі за цей рік рік врятували життя одній моїй дитині (в прямому сенсі врятували від смерті: поліція, лікарі, небайдужі люди), в Німеччині з´явилася надія на те, що інша моя дитина має шанс на повноцінне життя в соціумі, а не доживання в інтернаті, коротше,якщо говорити об´єктивно, то це країна, якій я буду завдячувати все життя, незалежно від того, де ми житимемо в майбутньому.
А от з майбутнім в мене немає ясності ані в реальних перспективах, ані в справжніх бажаннях...
Розумом я розумію, що треба шукати можливості, щоб надалі залишитись тут, а серце каже, що ну йолки..навіть думати не смій...
А діти 50/50: дин з них щодня марить Україною і поверненням додому, Україн, інший - закоханий в Німеччину і мріє жити тут завжди.
Та ми поки - вічні соціальщики , тому шансів залишитись тут після війни в нас майже нема.
Якось так.

Тут читаешь, то за год люди не могут элементарный уровень немецкого выучить. Хотя только пособия

Ну так ваші слова не протиставлені моїм. Звісно культивується навмисно. Але ці настрої закидаються в суспільство і підхоплюються ним. Врахована ментальність українця, для якого важливо «аби в сусіда не краще», працюють психологи (ціла наука ж- психологія мас).
Суть в тому, щоб ми це бачили і не велись. Я теж виїжджала, двічі. І зараз відчуваю з боку знайомих щось на кшталт: ти не переживала це все, ти не в курсі, як воно, тобі там добре було. А, якщо ви їздили, самі знаєте, як там добре.
І закордоном чула фрази- от сидять, чоловіків стережуть, про дітей не думають, що за матері такі.
Коротше, навіть в цій темі є купа паскудних постів про Україну, про тих, хто лишився. І купа бруду на тих, хто поїхав. А якщо вмикнути розуміння і співчуття, зрозуміти, що кожен робив те, що могла осилити його психіка, кожен справлявся своїми ресурсами, в кожного були абсолютно різні вихідні дані, то й тем таких не буде, і дискусій, і розшарувань.

Мене дуже бісять велика кількість мігрантів з де яких країн. Я не очікувала, що матиму таку реакцію на цих людей. До цього в мене було нейтральне відношення до всіх людей…

Тут дуже з ними носяться РОКАМИ, а вони просто засирають все навколо. Я в Гамбурзі. Німців тут залишилося вже меньше половини. Це жирний мінус. Все інше для мене прийнятно.

Ну по роботі не так однозначно, кума з в2 рівнем влаштувалася в школі помічником вчителя. Це взагалі мрія: робота не складна, оплата хороша, до 15.00 робочий день.

Шанс завжди є, не опускайте руки.
Вибачте за питання, у Вас є чоловік?
Я не знаю наскільки важка у Вас ситуація, проте можливо зможете піти працювати, а з дітьми допоможуть соціальні працівники. Так ваші шанси залишитися тут зростають.
Я сама в Німеччині з двома дітьми. Донечка дуже старанна та знайомі кажуть треба землю гризти та залишатися заради дітей. А старший син проблемний, я розумію що в Україні він нікому не потрібен і переживаю за його майбутнє.
Сама планую підтвердити диплом, а далі видно буде, не знаю наскільки реально тут досягти мети працювати за фахом. Морально також важко, бо я тут тільки заради дітей.
Я також на сьогоднішній день вдячна ції країні за все.

Я без чоловіка, але шанси, звісно, є завжди. Дякую! Вам теж зичу знайти якнайкраще рішення для вас!

Мне кажется они этими картами оставят тех, кто работает. А кто просто отсиживается - в августе на выход и не будут продлевать уходца

Извините, выехало около 12 млн. Но официальных данных все ещё нет.

Не вводите людей в заблуждение.

https://www.google.com/amp/s/minfin.com.ua/amp/202...

Мені дуже імпонують Ваші думки й манера викладання. Ну, й звісно чудова чиста мова, за що окреме дякую!
Можу поцікавитись, хто Ви за професією зараз й в якому регіоні України жили?

Вы сами поняли что написали? Да, у большинства не было необходимости,желание и потребности эмигрировать, все бежали от войны,каждый со свои причины. Никто из тех кто сейчас в Европе не готовился к этому не учил язык, не учили язык дети,не продавал имущество, не стоил планы как будет жить в чужой стране. Я тоже встретила не раз таких вот людей,которые иммигрировали 15-20 лет назад а потом с какой-то грустью рассказывают, у нас так и е было, нам такого не предлагали, мы всё сами. Вы понимаете разницу между эмигрировать и бежать от военных действий?

Шанс завжди є, не опускайте руки.
Вибачте за питання, у Вас є чоловік?
Я не знаю наскільки важка у Вас ситуація, проте можливо зможете піти працювати, а з дітьми допоможуть соціальні працівники. Так ваші шанси залишитися тут зростають.
Я сама в Німеччині з двома дітьми. Донечка дуже старанна та знайомі кажуть треба землю гризти та залишатися заради дітей. А старший син проблемний, я розумію що в Україні він нікому не потрібен і переживаю за його майбутнє.
Сама планую підтвердити диплом, а далі видно буде, не знаю наскільки реально тут досягти мети працювати за фахом. Морально також важко, бо я тут тільки заради дітей.
Я також на сьогоднішній день вдячна ції країні за все.

Ну що ви! Тьотіньке мєшают бєженци!

У меня тоже 2. Не готова возвращать их в условия Запорожья. Город и до войны разворовывали, жили надеждой, что вот, сейчас, поборят эту коррупцию. Смысла и сил переезжать в другой город не вижу.
Дома все,и больше, есть.
Понимаю умом, что нужно оставаться.
Вчера сдала б1. Жду результата.

Вона багато в чому має рацію!
За багатьох наших українців просто соромно!
Дуже багато хто вважає, що їм хтось щось у Європі зобов´язаний!

Вы умничка. У меня экзамен только летом, при этом я всё схватываю на лету, но дома не учу😔
Не хватает силы воли наверное

Извините, выехало около 12 млн. Но официальных данных все ещё нет.

Не вводите людей в заблуждение.

https://www.google.com/amp/s/minfin.com.ua/amp/202...