Жертва интернета• 25 июня 2024
Чому діти виростать нахабними і невдячними? Як це змінити?
Що робити, коли вкладаєш в дітей всю душу, сили, час, фінанси, везеш їх на море, аквапарки, басейни, а дочка 5 р проганяє просто з кімнати ( ясно, що це незрілість емоційного інтелекту), інша дочка 11 р зависає в телефоні , тому що це канікули і має бути по - іншому; грубить. І мене сльози душать, не можу я вилізти з ями і налаштуватися на позитив і надихатися дітьми. Прикладу користування телефоном з мої сторони немає. Що робити, коли діти виростають нахабними, невдячними і коли у мами опускаються руки? Що робити, коли мама в дитинстві не могла навіть пікнути на зауваження чи покарання її мами? А діти виростають зовсім іншими. Не таких я хочу їх бачити. І нічого не можу змінити. Чи існують методи покарання? Які саме? Як можна навчити дітей хоча б на мікрон цінувати те, що в них є? Не грубити? Як стати дорослим, якого вони будут поважати ( я не кажу вже про те, щоб любити)? У мене 3 дітей. Є проблеми у відносинах зі старшою дочкою (11 р), я її чесно кажучи не люблю. Син (9р) поки ще слухається, особливо коли не попадає під вплив старшої дочки. Вона як змія, все робить із-под тішка. Молодшу дочку (5р) обожнюю, але вона то каже, що любить, то гонить ( як описано вище).
показать весь текст
1
3
4
20
141
0
Звичайно, якщо ви на них кричите і можете не стриматись, то їм є з кого брати приклад поведінки.
1
Ну, можливо я неправильно виразилась, суть в тому, що автор загнала і себе і дітей в умовні рамки ’треба’ і любов у неї дуже ’важка’. Дітей нада просто любити і радіти їм не зважаючи на лінь, чи розум, чи ще щось. Звісно, з підлітками це важче, але якщо не навчитись нормально спілкуватись і не знайти підхід, то є велий шанс втратити повагу і взаєморозуміння.
А хто казав що дітки це квіточки?! Це ті ще реп´яшки, але треба привити культурні пагони )))
А хто казав що дітки це квіточки?! Це ті ще реп´яшки, але треба привити культурні пагони )))
1
4
Тогда отношение у детей будет, как к прислуге. Жестоко, но такая жизнь - уважают только сильных мира.
Гарне питання. В чому автор приклад для дітей? Чим вона займається окрім їхнього виховання? Чи є якісь хоббі саме для неї.
Бо оце ’присвятила себе дітям’ - це жахливо насправді. Я не беру ситуації коли діти із проблемами по здоров´ю
Бо оце ’присвятила себе дітям’ - це жахливо насправді. Я не беру ситуації коли діти із проблемами по здоров´ю
1
Вы просто устали. Вот много на себя взвалили.
Как-то отпустите ситуацию. Может откажитесь от каких-то амбиций.
Станьте счастливее и дети подтянутся.
Относитесь к детям как к взрослым. Делегируйте полномочия. Не нянчитесь с ними, будет проще.
Как-то отпустите ситуацию. Может откажитесь от каких-то амбиций.
Станьте счастливее и дети подтянутся.
Относитесь к детям как к взрослым. Делегируйте полномочия. Не нянчитесь с ними, будет проще.
2
Саме тому я і поставила знаки питаннямв чекаю відповіді від автора.
Нажаль, ситуації коли мама вимагає щоб її слухали бо інакше вона помре і усі ці ’ти мене в гроб загониш’ не такі вже й рідкісні
Нажаль, ситуації коли мама вимагає щоб її слухали бо інакше вона помре і усі ці ’ти мене в гроб загониш’ не такі вже й рідкісні
1
В мене малий теж той ще ’сахарочок’, таке витворяв, такі речі образливі казав. Кричав, що ми найгірші батькі в світі, краще б його в інтернаті залишили, порізав свій порфель, та ужас... зараз порадниці мені напишуть )))
Ще й мама пілдивала масла у вогонь, казала, що я погана мати бо погано його виховала, що його треба бити, а не розмовляти, що я води в старості не діждусь. Короче, я була в розпачі і реально вже думала, що ми як батьки зазнали серьозного факапу. Одне рятувало, що чоловік спокійно все сприймав + я купила курс для батьків по підліткам + читала і слухала багато різної інфи. І реально пропрацювала над собою, звісно, було таке, що і наказувала малого і кричала, всяке було. Але зараз йому 14 років і дивлячись, що було і як стало, то це прогрес. Я не знаю, чи це він періс, чи я, але зараз маємо нормальні відносини.
Я зрозуміла одне, треба розмовляти з дитиною і краще не вдома, а на прогулянці, чи в улюбленій кафешці. А іноді і наказати треба але не фізично, звісно.
Короче, не знаю як в кого, а мені важко материнсво дається, хоча в мене всього одна дитина.
Ще й мама пілдивала масла у вогонь, казала, що я погана мати бо погано його виховала, що його треба бити, а не розмовляти, що я води в старості не діждусь. Короче, я була в розпачі і реально вже думала, що ми як батьки зазнали серьозного факапу. Одне рятувало, що чоловік спокійно все сприймав + я купила курс для батьків по підліткам + читала і слухала багато різної інфи. І реально пропрацювала над собою, звісно, було таке, що і наказувала малого і кричала, всяке було. Але зараз йому 14 років і дивлячись, що було і як стало, то це прогрес. Я не знаю, чи це він періс, чи я, але зараз маємо нормальні відносини.
Я зрозуміла одне, треба розмовляти з дитиною і краще не вдома, а на прогулянці, чи в улюбленій кафешці. А іноді і наказати треба але не фізично, звісно.
Короче, не знаю як в кого, а мені важко материнсво дається, хоча в мене всього одна дитина.
2
ще раз. обов’язок має під собою усвідомлене поняття про зміст та наслідки, а також відповідальність за невиконання.
то ж питання - яку відповідальність несе дитина?
то ж питання - яку відповідальність несе дитина?
1
Обовʼязки в дитини є завжди.
Без змісту і наслідків.
Якщо це дитина, то це не значить, що вона тупа і нічого не розуміє.
Не рвати листя, не смітити, не порушувати кордони інших, не вести себе як дикар в публічних місцях, це обовʼязок кожної дитини! Хочеться вам того чи ні
Без змісту і наслідків.
Якщо це дитина, то це не значить, що вона тупа і нічого не розуміє.
Не рвати листя, не смітити, не порушувати кордони інших, не вести себе як дикар в публічних місцях, це обовʼязок кожної дитини! Хочеться вам того чи ні
3
Ненавижу школу до сих пор снится мне в самых страшных снах
Мечтала с детства чтоб она сгорела 🙂😈
Считаю что время потраченное на уроки просто зря.
Может вы их разбаловали
Мечтала с детства чтоб она сгорела 🙂😈
Считаю что время потраченное на уроки просто зря.
Может вы их разбаловали
Не зовсім так.
Кажу, як жінка, яку виростила подібна мама. Я точно знала, як не варто чинити зі своїми дітьми. Але як треба? Звісно, я бачила інші моделі сімей, з іншим, більш гуманним ставленням до дітей, з любов´ю у взаєминах. Але бачити - це одне, а навчитися самій правильно реагувати, а не так, як закладено в тобі з дитинства, - потрібен час, бажання і натхнення. Та заради дітей, заради їхнього щасливого життя все має вийти!
Кажу, як жінка, яку виростила подібна мама. Я точно знала, як не варто чинити зі своїми дітьми. Але як треба? Звісно, я бачила інші моделі сімей, з іншим, більш гуманним ставленням до дітей, з любов´ю у взаєминах. Але бачити - це одне, а навчитися самій правильно реагувати, а не так, як закладено в тобі з дитинства, - потрібен час, бажання і натхнення. Та заради дітей, заради їхнього щасливого життя все має вийти!
Автор, так вы же должны понимать, что дети не могут быть такими как в 4 года всю жизнь. У них будет формироваться характер, они будут меняться, у них появится свое мнение и свои взгляды. Гаджеты это не ваша проблема, ваша проблема что вы не можете эти изменения принять нормально. Гаджеты убрать можно только с помощью совместного времяпрепровождения с детьми, если вы просто будете стоять над ними и кричать ’Убрать телефон и читать’ ничего кроме ответное агрессии и непослушания вы не получите. Начните с того что понемногу будете менять время которое старшая дочь проводить в телефоне на совместные интересные ей развлечения, прогулки, кафе, магазины, катание на велосипедах, игры.... И так со всеми!
1
ага. Моя донька, 16р нещодавно видала. що вона перед тим, як заводити дійте тверезо оцінить, чи потягне всі їх побажання і забаганки. Це до розмови про платне навчання в іншому місті. Натяк я зрозуміла...в стилі ’я вас не просила мене народжувати’
1
Ви своїм гіперконтролем та ’вимогливістю’ в дітей викличите відразу і до навчання, і до вас самої. Власне, вже викликали. Що робити? Відчепитися від дітей, особливо старшої, дозволити їй вже починати жити своє життя, навіть якщо це погані оцінки та смартфон - підлітки мають пройти через власні помилки, це їх життєвий досвід. Ви їй дихати не даєте. Але ви ж не відчепетеся, бо нічого з себе не представляєте і зациклились на дітях, щоб хоч якось реалізувати себе. Шкода ваших дітей, особливо старшу дівчинку, яку ви відверто не любите, і ще й вдячності вимагаєте за свою нелюбов. Коли мати каже, що її дитина ’підла’, що вона ´як змія´, там вже в стосунках нема чого рятувати, пізно. І вам до психолога сенсу іти немає, бо ви впевнені, що це діти повинні змінитися, а не ви сама. Але це так не працює.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу