Казалось бы, дно...но снизу постучали.

Я на том этапе, когда невозможно подобрать слова.
Я не могу выразить свои чувства при обстрелах моего города
Я не могу выразить свои чувства, когда под обстрелами другие города.
Я в полном эмоциональном тупике.
После сегодняшней ночи в Киеве мой тупик окончательно замуровался.
Все.
И вдруг я вижу вот это.........и ты понимаешь, что тебе похер на наличие света/газа и прочее.. потому, что война с инфраструктурой закончена.
Началось целенаправленное убийство мирных жителей..
И , как тут любят визжать из тепленьких кроваток, ППО тут не причем.
«Російські обстріли - це показова ілюстрація їхньої логіки та намірів.

Ці атаки на міста - це не просто терор. Це спроба брутального рефлексивного управління. Вони прагнуть, щоб ми шукали винних усередині - не в агресорі, а в собі.

Раніше, коли вони ще сумнівалися, чи можна зламати українців, били переважно по енергетиці. Наслідки були відчутні, але опосередковано.

Тепер же ставка - на психологічне виснаження тилу. Їм важливо бити впряму. Фізично - потенційно - по кожному з нас, психічно - по нашій витривалості.

Тоді ефективність збиття ракет по ТЕС впливала на кількість світла в оселі. Сьогодні кожна не збита ракета - ризик прильоту в житловий будинок. Пріоритети змінилися - і відчуття втрат теж.
(с) Юрий Богданов

зы. фас, фиолетовые